Розділ 12.

У підземеллі пахло сирістю, кров’ю і чимось гнилим. Вода повільно стікала по кам’яних стінах, а десь у темряві пищали щури. За залізною кліткою сиділа Хейлі. Босонога. Розтріпана. І страшно щаслива.
Коли Нік з’явився в проході, вона різко підвелась. Її очі блиснули божевільною радістю.
У його руці був ніж. Той самий. Лезо ще пам’ятало кров Роксани.
Нік ішов повільно. У ньому кипіла така лють, що навіть повітря навколо стало важчим. Здавалося, ще трохи, і стіни почнуть тріщати.
Але Хейлі цього не бачила.
Вона кинулась до решітки, просунула руки між прутами й мало не засміялась від щастя.
— Ти прийшов… Я знала, що ти прийдеш! Ніку, ти тепер вільний! Я врятувала тебе!
Він мовчав. Дивився на неї очима сповненими справжнім гнівом. Він міг убити її самим поглядом.
Її пальці тягнулись до його обличчя.
— Тепер вона помре. Чуєш? Роксана помре, і ми нарешті будемо разом. Ти отримаєш чашу. Все буде так, як мало бути від самого початку…
Ніж у руці Ніка затріщав.
Він стискав руків’я так сильно, що побіліли пальці.
— Ти… називаєш це порятунком? — його голос був хрипким і страшно тихим.
Хейлі усміхнулась.
— Я зробила це заради нас.
Тепер чаша буде твоєю. Ти станеш всемогутнім і будеш правити цим світом. А я буду твоєю королевою.
Ці слова стали останньою краплею в чаші його терпіння. Нік рвонувся вперед так різко, що клітка задрижала залізні грати розсипались наче зроблені з попелу. Він схопив Хейлі за горло  й втиснув її в кам’яну стіну.
Її очі округлились.
— Н-н… Ніку…
— Ти торкнулась її! — заревів він. — Хто ти така. Щоб торкатися її!
Його темрява вирвалась назовні. По підземеллю пройшов холодний удар сили. Смолоскипи затремтіли. Вогонь почав горіти сильніше, наче хтось доливав палива.
Хейлі задихалась, але навіть тепер дивилась на нього з хворою любов’ю.
— Я… зробила… це… для тебе…
Нік стискав сильніше. Ще трішки і її шия просто зламається в його руках.
— Нік!
Голос Ади розітнув підземелля мов батіг.
Вона різко схопила його за руку намагаючись завадити неминучій смерті Хейлі.
— Зупинись!
— Вона заслуговує здохнути!
— Не так! Не зараз!
Нік важко дихав. У його очах палала справжня ненависть. Лють, яку він не міг опанувати. Але вже через секунду він відпустив її.
Хейлі впала на підлогу, кашляючи й хапаючи ротом повітря.
Але вже через кілька секунд вона засміялась.
Божевільно. Наче розум покинув її.
— Бачиш? — прошепотіла вона, дивлячись на Ніка. — Ти все одно обираєш її. Навіть зараз… обираєш її...
Що в ній такого? Чому ти так зациклився на Роксані? Що в ній є такого, чого нема в мені?,- її голос був криком відчаю.

Нік дивився на Хейлі так, ніби бачив перед собою не людину, а чудовисько.
Його груди важко здіймались від люті. У пальцях досі був затиснутий той проклятиой ніж.
— Ти нічого не розумієш, — тихо сказав він.
Хейлі провела рукою по обличчю і криво усміхнулась.
— О, я прекрасно все розумію.
Нік зробив крок ближче до неї.
— Роксана. Це моє життя. Чуєш? Моє життя. Я кохаю її… і буду кохати завжди.
Його голос став глухішим.
— І ніхто. Ніщо. Це не змінить.
Він нахилився до неї майже впритул.
— Навіть зло всередині мене кохає її.
Обличчя Хейлі повільно змінилось. Спершу недовіра. Потім біль.А потім ненависть.Справжня.
Гаряча.Вона різко встала і подивилась йому прямо в очі. На її обличчі була суміж гніву та божевілля 
— Тоді дивись, як твоя кохана помирає.
Ада різко повернулась до неї.
— Що ти зробила?!
Хейлі лише посміхнулась.
— Ніж був не простий.
Ада підійшла ближче.
— Де ти його взяла?
Мовчання.
— Хейлі, це не гра. Якщо Роксана помре, ти теж не виживеш. Хто дав тобі ніж?!
Хейлі демонстративно відвернулась.
— Не скажу.
— Хейлі! - голос Ади зірвався від розпачу та гніву.
— Нехай здихає, — прошипіла вона. — Мені байдуже.
І тоді щось у Ніку остаточно зламалось.Смолоскипи згасли.Кам’яна підлога під ногами тріснула.Ада ледве втрималась на ногах.
Нік повільно підняв голову.
Його очі більше не були людськими.Чорна тінь розповзалась по шкірі, мов жива.
— Ти хочеш бачити монстра? — його голос звучав так, ніби говорило одразу декілька істот. — Добре, Хейлі. Ти його побачиш.
Хейлі вперше злякалась по-справжньому.
Нік підійшов до неї впритул. І вона впала в вертаючись від шаленого болю. Її кістки ламалися одна за одною.
— Нік! — крикнула Ада. — Зупинись!
Але він уже не чув.
У його голові була лише одна думка.
Роксана помирає.
І якщо Хейлі не заговорить…
це підземелля стане її могилою. Все підземелля була просякнуте жахливим криком Хейлі, сповненим справжнього жаху.

Елла сиділа біля ліжка Роксани, стискаючи її холодну руку у своїх долонях. Вона не відходила ні на секунду.Колись яскрава, впевнена, вогняна красуня з мідним волоссям зараз виглядала зламаною. Її очі почервоніли від сліз, губи тремтіли, а руки постійно гладили волосся Роксани, ніби Елла боялась, що варто їй зупинитись, і вона втратить сестру.
У кімнаті було тихо.
Лише потріскував вогонь у каміні та ледь чутно дзвеніли склянки з ліками на столі.Роксана повільно відкрила очі.
Світ перед нею плив.
Все тіло було важким, наче камінь. Отрута продовжувала розтікатися її кров’ю, повільно забираючи сили.Але болю більше не було.Того страшного, пекучого болю, від якого вона  кричала кілька годин тому.Нік забрав його.
Увесь.
Елла різко нахилилась до неї.
— Рокс… Боже…
Роксана ледве усміхнулась.
— Ти плакала?
Елла нервово засміялась крізь сльози.
— Ні, просто вирішила втопити кімнату.
Роксана хотіла щось сказати, але сил майже не було. Навіть дихати ставало важко.
— Де… Нік?..
Елла опустила очі.
І цього вистачило, щоб Роксана все зрозуміла.
— Він пішов до Хейлі…
Роксана повільно заплющила очі.
Вона знала, що зараз відбувається в підземеллі. Знала Ніка надто добре.
— Він уб’є її… — ледь чутно прошепотіла вона намагаючись встати. Видавши ледь чутний стогін із допомогою Елли вона сіла на ліжко.
— Та після того, що вона зробила, я йому ще допоможу, — крізь зуби сказала Елла.
Роксана слабко похитала головою.
— Ні… Не можна. Ми не такі.
— Рокс, вона тебе майже вбила! Отрута що в тебе в тілі вбиває тебе. Ми не знаємо як її прибрати. Батько і Арон шукає чим тобі допомогти.
— Але… якщо Нік перейде межу… він уже не повернеться назад…
Елла сіла поруч
- Знаєш раніше я теж так думала. Але сьогодні я зрозуміла, злий він, добрий чи справжнє чудовисько. Він кохає тебе. Він той самий Нік. І ти зможеш його повернути.