Розділ 14

Надівши чергову маску хорошого дня, Коконой зайшов у палату назад. Зараз потрібно зробити вибір між минулим та майбутнім. Складний та без зворотного кроку. Минуле завжди тягнуло хлопця назад, змушувало замислитись і шанувати недовіру до інших. Але кожна монета має зворотний бік. Воно тягло його на дно. Так, безперечно не можна забувати минуле, але важливо винести з нього урок, але не псувати ж собі життя. Помилятися це нормально.

Єдиним хто рятував Коко в погані дні була бабуся. Вона ростила його в коханні та турботі. Так, йому страшенно її не вистачає в повсякденному житті і він дуже себе ненавидить, що дозволив їй бути в цьому лікарняному ліжку. Але….зараз він це все може розповісти Інуї. Нехай і більшість у жартівливій формі та недомовляючи, але почуття легкості було присутнє. А ще він робив чудовий чай. І якщо зараз Хаджиме нічого не зробить, він може втратити його назавжди. Майбутнє без підозр кожного в чомусь і проста насолода життям. Думки плуталися в голові і з кожним поповненням водили все нові і нові хороводи. Він не міг знати на всі сто, що задумав той божевільний розумник, але те, що це ризик заради Коконоя ... це означало багато.

- Пробач, ба ... - Він поник, але рішучість в очах нікуди не зникла. - Я зараз мушу йти. Дуже терміново. - Він підвів голову і посміхнувся. Сумно та помітно награно. - Відпочинь трохи. А потім я познайомлю тебе з деким.

І швидко натискаючи клавіші телефону, хлопець вискочив за двері. Кілька секунд телефонної розмови та багато думок передували надії. Через кілька хвилин, якнайшвидше, Коко дістався в назване місце Ізаною. Той, побачивши чорнявого, одразу підійшов до нього.

- Через кілька хвилин розпочнеться якийсь бій на ставки. Загалом, ти про таке знаєш достатньо. Щоб переконатися моїх слів, тобі достатньо глянути на список бійців. - Він насупився. - Але не забувай, що це Зейканіги, а не якась зграя чокнутих фанатів крові.

- Я зрозумів. – кивнув хлопець.

***

Старий кабінет з затемненими вікнами. Оригінально для такої серйозної банди. За ним стоїть троє, попереду теж. Хлопець відчув себе особливим, шкода що у такій ситуації. Інуї привели до кабінету Таданоші. Ічіго твердив правила бою, не замовкаючи. Сейшу вже й слухати його перестав.

- Слухай, Таданоші. - Помітивши зречений погляд Сейшу, Ічіго гукнув голову. - Можна я краще його вб'ю?

Сейшу повільно повернув голову в його бік, явно застали в розпалі. Таданоші лише млосно видихнув.

- Ічіго, я щиро сподіваюся що він дійде до рингу і виграє. Це ж у твоїх інтересах теж, так Інупі? - уже звернувся до Сейшу, роблячи на останньому слові особливе бачення. У відповідь хлопець лише кивнув.

Інуї отямився кілька годин тому. Незнайоме місце було привабливим для заспокоєння. Рука перебинтована, не болить, здається, його напхали знеболюючим. Повіки важкі. За кілька хвилин після пробудження до нього увірвалися і змусили змити всю кров. Її має багато. Сейшу не мав сил суперечити і просто слухався. І після нього знову вирубали та привезли у незнайому обстановку. Занадто багато подій для кількох годин.

Його коротко поставили перед фактом, що він битиметься. Буде особистим бійцем Таданоші, і щоб вижити йому треба виграти одну людину. Після виграшу його повинні відпустити, але ніхто ж цього не обіцяв і вірити було марно. Складне завдання виграти бій під дією ліків незрозумілої порції. Але Інупі, у свою чергу, висунув умову, пов'язану з платою за бій.

- Мені потрібно щось підписати? - Він подав голос. Хриплий і тихий. Безсилий.

- Тямущий. - хитро посміхався голова. Він миттю дістав аркуш паперу. - Можеш прочитати, але нічого нового не побачиш. Я славлюся чесними договорами.

- Диявол може зробити підступ там, де його не чекають. Я все ж таки перегляну. - вдивляючись у надруковані літери, говорив Інуї.

Досконалий спокій та раціональне мислення. Він не зраджував собі.

- Де підписувати?

- Тут. - вказав Ічіго на нижній кут, де було просто пусте поле.

- Добре. Чим? - Озираюсь запитав хлопець.

- Кров'ю.

Сейшу здивувався. Або він не почув добре, або це так і є.

Він глянув на кожного в цій кімнаті, і ніхто не сміявся, як завжди при невдалому жарті. Всі були настільки серйозними, що аж лякало. Таданоші відкрив кишеньковий ніж і схопив ліве зап'ястя Інупі. Він смикнувся, але Ічіго вже встиг простягнути до нього свої руки.

- Що за фігня?

- Підписуючи контракт кров'ю, є великий шанс, що його буде виконано. - Сказав Таданоші і після цього розрізав долоню Сейшу. Не глибоко, бо той би не зміг битися. Кров краплями потекла вниз на порожні поля контракту. Задоволений собою він витер ножем об ганчірку і почав розглядати картину олією.

Долоня страшенно хворіла. Вони навіть не спромоглися дати що-небудь для перев'язки. Сейшу затиснув її в дурну долоню і, за Ічіго, вийшов з кімнати.

***

- Коконою, діємо за планом. - вказав Курокава і зник у натовпі. Роки в Піднебессі пішли йому на користь, якщо хоча б замислюється про плани.

Напружений момент. Коко пройшов чергу. Він трохи розлютився, побачивши в списку учасників ім'я Сейшу. Точніше, його прізвисько, що дав йому Коко. Усередині кольнуло. Через короткий час він опинився в просторому місці. У центрі стояв великий ринг. З боків, звичайно, місце для гостей.

«І всі ці виродки прийшли подивитися на криваву бійню. Фу, нудить від них», подумав хлопець і відвернувся.

Почалося. Світло згасло, але також більшість ліхтарів повернулися у бік центру. На ринг вийшов охайний чоловік. Помітною деталлю були чорні рукавички на руках. Далі слідує зовсім незацікавлений погляд у всьому, що відбувається. А потім уже все інше. Він щось промовив, на що всі почали кричати. Позитивно. Хаджиме підняв погляд і помітив Таданоші, що стоїть. Так, він не знав як виглядає, але зрозуміти що це глава всієї зграї було ой як не складно.