Розділ 3. Повернення до початку

   День не являв собою чогось особливого. Він просто почався зі стуку в двері, що змусило прокинутися Сейшу швидше і пройти до виходу. Заспані очі примружилися від яскравого сонця. Заплутане волосся надавало неохайний вигляд Інуї. Він відчинив двері.

– М? – сонно здивувався хлопець, адже побачити Коко так рано несподівано. – Щось трапилося?

– Сталося. Ми домовлялися, а ти спиш. – почав як завжди злитися той.

– Вибач, напевно засидівся допізна.

     З їхнього повноцінного знайомства пройшло не так багато часу, але підсвідомість сама налаштовувалася в присутності один одного. Коконой цокнув і штовхнув Сейшу в будинок, після чого зайшов і сам. Щоб хоч якось прокинутися і почати думати, Інуї пішов заварювати ранкову каву. Хаджиме нічого не залишалося, як пройти за ним усередину.

– А просторенько тут у тебе. – Інуї ніяк не відповів.

     Увагу найбільше привернув той факт, що в будинку немає жодної фотографії. Хаджиме ліниво ковзав поглядом по приміщенню. Розуміння, що він знайшов потрібну людину - спрощувало життя. Але чи варто робити поспішні висновки?

– І в чому полягає твій план? – різко спитав Інуї, чим вивів Коко з роздумів.

– Якщо коротко, то є одне угруповання, мені потрібно піти звідти. Але голова так просто не відпустить.

– Його треба вбити?

– Ти казав що не любиш кримінал.

– Я казав, що не хочу вплутуватися в таке. – не дав домовити Сейшу.

– Добре, – тяжко видихнув Хаджиме. – Він несе руйнування та грабунок підліткам. Мене це не зовсім тішить, але через моє особливе вміння у фінансуванні мене звідти відпустять тільки якщо я помру або не зможу приносити їм прибуток. І по суті, якщо нам робити разом гроші, то буде простіше.

– Яка користь мені допомагати тобі?

    Сейшу привернув увагу Коконоя. Той обернувся і витріщився на нього темними очима, в яких читалося здивування та підвищення поваги. Але, ніби прийшовши до тями, він перевів погляд на вікно.

– Я зроблю тебе головою, – продовжував казати Коко. – І вже повір, гроші почнуть з'являтися.

– А мені навіщо ставати главою? Інакше не можна?

– Інуї, – Коко вперше звернувся до нього ось так, що трохи шокувало і змусило зупинити потік думок у голові світловолосого. – Я продумав весь план, тож не змушуй мене робити новий. Можна інакше, так, але тоді доведеться шукати місце заробітку.

   Той відвів погляд, що раніше був прикутий то до чашки, що була в руках, то до Хаджиме.

– Добре, як я можу прибрати того вашого головного?

– Виклич його на поєдинок і побийся з ним. Справ то. – Коко підійшов до Інуї, якого з ним поділяв стіл, і з'їв шматок печива.

– Легко говорити, а якщо я програю?

– Не програєш.

– З чого така впевненість? – все ніяк не втихав Сейшу.

    Хаджиме не став відповідати, а просто упокорив цікавість "напарника" незадоволеним поглядом.

– Ми маємо тиждень до підготовки, оскільки він зараз не в Токіо.

– Добре.

    Єдине, що залишалося Інуї, так це погодитися з тим, що відбувається. Нехай він і не сильно був у захваті від цього. Думки про перемогу захоплювали. Допивши суміш, Сейшу помив кухоль і поставив його назад на полицю. Його погляд привернув Хаджиме, що сидів, надавши всю свою увагу телефону.

– Раз вже ти тут, – почав розмову Інуї. – Може розкажеш щось про себе? Я надто сумніваюся щодо незнайомої людини, що бачу втретє за все життя.

– Я тобі вже казав своє ім'я. – Не відриваючись від телефону, відповів Коко.

– Казав, але мені це практично нічого не дає.

– Я про тебе теж мало що знаю, але не чіпляюся ж. – трохи роздратовано промовив останні слова. Він не з тих, хто так легко довіритися новому знайомому. – Будь ласка, зроби ласку: не лізь у моє особисте життя. Воно тобі не знадобляться. І так, після завершення цієї операції, ми навряд чи зустрінемося.

    Він почутої відповіді Інуї напружився. Лізти кудись він не збирався. Якщо двері зачинені – на тебе там не чекають. Але іноді цікавість бере гору, і можна зайти через вікно. У цій же ситуації Коко дав чітко зрозуміти, що не хоче довіряти йому. В іншому то, очікувано.

– Добре, але сумніваюся, що ти зрозумів мене хоча б трохи.

– Мені треба вже йти, бувай! – кинув наостанок Хаджиме і пішов, зачинивши за собою двері. Звичайно ж, відповідь Інуї пролетіла повз його увагу.

   За кілька днів не було нічого примітного. Сейшу пішов на прогулянку, адже тепла погода не завжди така гарна. Потрібно мати шанс, коли він є. Годинник проспівав 12 годин дня. Він захопив із собою пару речей і вийшов надвір. Легкий теплий вітер привітав хлопця. Сейшу заплющив очі і постояв кілька секунд, насолоджуючись запахом швидкого приходу літа. За одну ніч він продумав безліч варіантів різних ситуацій. І раптові пориви агресії з боку Коко дуже цікавила біловолосого. Та й зв'язатися він з ним не може, тому що немає контактів.

    Блукаючи парками, захотілося зробити щось неймовірне. Різке натхнення наповнилося всередині, давно такого не було. Безліч людей проходять повз. У кожного своя історія, і найімовірніше, що кожен просто перехожий. Хотілося б запам'ятати цей момент внутрішньої волі. Записати його та додати до розділу "кращі". А потім, під час не кращих подій, переглянути і зрозуміти, заради якого моменту треба жити далі.

     Зелень на деревах наче освіжала повітря. Трохи зарослі сходи, що вели до озера, надавали особливої ​​атмосфери. Приходити сюди під час цвітіння – найкраще рішення. Але, на жаль, цей період уже минув. Башти міста виднілися далеко як вихід у зовсім інший світ. Невеликі мости також не відставали. Дуже добре постаралися будівельники.

     Даний парк є одним із найвідоміших місць ханами в Токіо. І дуже вже зрозуміло чому. Сіндзюку-гійон. Мрія прийти сюди на початку квітня з коханою людиною. Продовжуючи йти яскравими вулицями парку, Інуї мислив неоднозначно, бажаючи побачити знайомі очі. Серце глухо повторило удар. Він зупинився і глянув угору. Літнє сонце сліпило очі, від чого довелося заплющити очі.