Розділ 1

    Бувають внутрішні конфлікти, що заважають жити нормальним життям. Їх потрібно проходити, з ними треба боротися і в жодному разі не залишати все на самоплив. У когось це виходить відразу, у когось довше, але всі в результаті знаходять своє щастя. А хтось, як Інуї, чекає незрозуміло чого, але при цьому не втрачаючи можливості змінити долю.

   Ранкова чашка кави ніколи не була зайвою перед заняттями. Інуї неодноразово повертався до минулих жалю. Сон йому давався нелегко. Але незважаючи на це, хлопець намагався вижити в суворому середовищі. Життя завжди видавало перепони, і, не дивлячись на складність, Інуї доводилося проходити їх.

  Свіжий вітерець зустрів розпущені пасма хлопця. Навушники тонким струменем перепліталися між собою. Гарний час для прогулянки. Тільки зараз, як ніколи, треба поспішати на заняття. Скласти все і зі спокійною душею піти у захід сонця на ціле літо.

   Дерева вже почали розпускати свої милі квіточки. Спокійна музика здіймала настрій. Легка секундна усмішка виникла з пробивними променями сонця, що з'явилися через довгу боротьбу з хмарами. Вранці місто Токіо впевнено нагадувало казку. Люди, що прокинулися, бігли на роботу чи заняття, намагаючись усе встигнути і бути при цьому щасливим.

   Багато чого у цьому світі незрозуміло, особливо для Інуї. Він втратив свій шанс на щастя. Думки щоразу заповнювали простір у голові, що не давали спокійно насолоджуватися цим же ранковим Токіо. Ось би повернути час назад ... Але що б він зміг змінити? Нічого.

   За короткими роздумами світловолосий дійшов до навчального закладу. Мимо дівчата, що летіли швидкою ходою, мало не збили хлопця з ніг. Дивно, що всі кудись поспішають. Дзвінок. І першим за рахунком йде математика. Важко, але можливо.

   Ця година пролетіла досить швидко. Як тільки Інуї взяв лист із завданнями – почав писати. З усіх заданий був невпевнений лише у тих, що пов'язані з поглибленим рішенням. Але це не так бентежило юного героя, йому аби лише набрати хоч 60 балів зі 100. Вчитель постійно ходив і перевіряв, чи не списує хто, що трохи дратувало Сейшу. Але повторюся, не все так погано.

Небо встигло змінити колір, як і погода напрямок. Під час другого заняття, Інуї задумався про щось недосяжне. Перші краплі дощу витягли його з роздумів. Стук творив привабливу атмосферу в класі, повному тиші. І лише стрілка годинника, підігравала йому в такт. І ось третій іспит складено. Результати буде виведено завтра. Не сказати що Інуї чекає на них з нетерпінням, адже великих надій він не покладає. Але та іскра віри в очах є.

   Як і очікувалося – почалася злива. Сейшу не став тікати, як інші, просто спокійно йшов на автобусну зупинку. Якщо йому судиться намокнути, то навряд чи він цього уникне. Як завжди - тонке пасмо навушників охопило шию хлопця і ослаблено спадає на груди.

   Кілька хвилин їзди автобусом у бік будинку, допомогло розслабитися як Інуї, так і дощу, що зупинив свій дар. Залишалася ще невелика кількість кроків до будинку, що затишно чекав на прихід господаря. Але очі різко привернув рух у провулку. Сейшу зняв навушники і прислухався до звуків, що аж надто були схожі на побиття. Малі крики боязкого голосу говорили самі за себе. Таке видовище не приваблювало Сейшу від слова зовсім, але щось на той момент притягло до себе.

   Троє хлопців в білій формі, в руках одного з них, напевно, заправляє всією ситуацією, бита. Цікавий збіг. Біля стіни – хлопець високого зросту. Чорне волосся, у стилі «яструб смерті», вільно спадало на правий бік обличчя, а на лівій стороні поголено прямокутники. Люті пронизливі чорні очі скоса дивилися на того хлопця з битою. Він явно вже побитий кілька разів.

– Ти знав на що йдеш, сволото! – майже вигукував старший за зростанням. Тепер зрозуміло, чиї крики чув Сейшу. – Поверни все, інакше пошкодуєш, тварюко!

  Один із них підійшов до хлопця і схопив його за підборіддя. Той нічого не відповів, показав середній палець, за що його знову штовхнули. Втручатися у цю справу зовсім не хотілося. Що б там не було – кидати теж не варіант.

– Була – не була. – прошепотів Інуї і попрямував у їхній бік.

   Щоб хоч якось звернути на себе увагу, він поставив риторичне запитання.

– Силою вирішуєте таку важливу проблему?

    Різко всі чотири пари очей звернули свою увагу на світловолосого. Але той дивився прямо на старшого, як розглядав його душу, паралельно думаючи над наступними діями.

– Ти чого тут забув, янголятку?

– Знущальна назва моєї персони. Що, сподобався тобі? – хитра посмішка Інуї застала роздратовану реакцію на несподівану відповідь.

    Удар. Гарненько так вліпив хлопцю, наче дитину за непослух. Але це не збентежило Сейшу, а тільки дало сигнал на початок. Битися він навчився добре, адже раніше вижити було необхідно, особливо у середній школі, коли всі так любили "жартувати" з нього. Сестра завжди вчила вміти постояти за себе та слабких. Хоча ту незнайому людину біля стіни Інуї не вважає слабкою. Простий результат складної ситуації. І так, обійшовшись двома хвилинами свого життя і отримавши по обличчю пару разів, хлопець нарешті зміг спокійно оглянути того, хто сидить. На обличчі спотворилося непорозуміння.

– Я і сам міг упоратися. Нема за що було лізти в бійку. – роздратовано сказав чоловік, що вже встиг піднятися і підійти до Інуї.

    Було щось у його очах незрозуміле. Темно-тонкі зіниці дивилися жорстоко, але і в той же момент ніжно, ніби просячи допомоги і паралельно відштовхуючи все. Похмурість на обличчі тільки підказувала, що все ж таки не треба було лізти не в свою справу. А спокій на обличчі Сейшу лише дратувала хлопця. Незабаром той спромігся перестати так дивитися на блакитноокого і розправити м'язи на обличчі.

– Тобі б варто обробити рани. – почав Інуї, щоб хоч якось згладити обстановку.

– Як тебе звати? – холодно спитав той.

– Інуї Сейшу.

– Значить слухай сюди, Інуї Сейшу, ноги в руки і йди звідси. Забудь про все, що бачив і що чув. – підійшов незнайомець до дороги. – І так, – він обернувся. — Дякую за допомогу.