Перемовини

Після довгої та емоційної розмови з сестрою Назар нарешті поїхав додому — сьогодні ж вихідний. Треба було терміново відлежатися, зібрати думки до купи, бо завтра зранку знову на роботу, а ці два самозакохані імбіцили вчора  «добре» його зачепили - ребра ниють... .

Виходячи з ліфта біля своєї квартири, він раптом згадав, що вдома на нього взагалі-то чекають незвані гості. Та й чорт із ним, із цим Роком чи як його там! Назара зараз набагато сильніше турбували дві речі. По-перше: чому він із такою підозрілою спокійністю сприйняв цього дивного психопата зразка «міжсвітовий бог »? А по-друге: якщо все, що той казав про паралельні світи, правда, то чи не його випадково рук справа був учорашній інцидент під офісом із Настею?

Назар важко зітхнув, зачинив за собою вхідні двері, кинув ключі на тумбочку й голосно оголосив на всю кімнату: — Ей, містер бог, я вдома! Твій улюблений службовець повернувся!

У відповідь — абсолютна, мертва тишина. Порожня квартира зустріла його холодним і байдужим мовчанням

. — А казав, що не може залишати приміщення… — скептично хмикнув Назар, упевнено пнув кросівки в бік коридору. — Ну й чудово, хоч у душ піду без божественного стеження в замкову щілину.

Наступний день минув у звичному, рутинному ритмі: робота , виснажливе тренування у спортзалі, улюблений вечірній серіал під піцу. А «містер бог» так і не з’явився.

— От і добре, — сопучи, зівнув Назар, засинаючи вночі. — Значить, це був просто дебільний  розіграш.Знайду хто....Слова потонули у тихому сопінні сплячої людини.

Прокинувшись раніше за свій ненависний ранковий будильник, Назар зробив коротку розминку, потягнувся всім тілом і попрямував на кухню, щоб нарешті  випитисвою ранкову  дозу кофеїну.

— Як успіхи в пошуках сакральної рами, смертний? — раптом пролунав над самим вухом за спиною знайомий і такий противний  голос.

Назар від несподіванки підскочив майже до самої стелі, виронив із рук металеву ложку і видав такий багатоповерховий експресивний монолог, що за нього не соромно було б навіть бувалому стендап-коміку. — О, ваша божественість знову зволили повернутися! Я так неймовірно скучив! Усю ніч проплакав у подушку, думав,вас  вже в унітаз змило чи сусіди віником вибили! До речі, розкажи в дрібницях, як ти взагалі тут щоразу матеріалізуєшся? Це що, Сєрьога чи та краля вкрала дублікат ключів і вирішила таким чином помститися?!

Рок, повністю ігноруючи його сарказм і праведний гнів, мовчки кинув на кухонний стіл якийсь дивний, тьмяно блискучий амулет. — Я був у міжсвітовому просторі. Надінь це. І не смій знімати, поки ми не знайдемо портальну раму.

Назар скептично підняв праву брову, схрестивши руки на грудях: — По-перше, мама в дитинстві чітко вчила мене ніколи не брати підозрілі цяцьки у незнайомих дивних дядьків із палаючими очима. По-друге, я що, на твою думку, настільки схожий на повного ідіота? Що це за хрінь?

— Це сконцентрована частка моєї божественної сили. Вона допоможе тобі відчути слід.

— Ну звісно, як GPS-трекер для песика, або такий собі батьківський контроль у смартфоні, — Назар з усмішкою похитав головою і налив каву в чашку — Слухай, давай відверто. Ти мені тут заливаєш казкові байки — я вирішую, допомагати тобі чи послати на три букви. Так, теоретично ти можеш мене зараз убити, але тобі це абсолютно невигідно. Судячи з усього, я тобі живий потрібен як повітря. Тому давай без дешевих погроз, а краще нормально зацікав мене.

Рок різко замер. Його «божественне» терпіння тріщало по швах і готове було вибухнути.Та що не так із цим недолугим смертним?! — люто бушував він усередині. — Чому моя найпотужніша магія на нього майже не діє?! Може, в його роду були якісь заблоковані маги-нейтролізатори? Чи у нього в голові просто порожнеча, і моїм чарам банально нема за що зачепитися?!

Але вголос він сказав зовсім інше, напустивши на себе царствений вигляд: — Мені потрібно лише одне — повернути збільшити мою силу, а без сили своєї "сестрички" я цього не можу зробити, я знаю, що вона сховала їїу вашому світі. Коли я знову стану найсильнішим богом, я зможу дати тобі все, чого забажає твоя душа: світову славу, безмежну владу, гори золота… Та хоч цілу планету!

«Яку я зітру в дрібний порошок у ту ж секунду, як тільки дістануся до сили сестриці Долі», — злобно й злостиво додумав він про себе.

Назар тим часом, навіть не відриваючись від гарячої кави, спокійно запитав: — Слухай, тобі чай чи розчинну каву?

— Ти взагалі слухав, що я тобі тільки що пропонував?! — Рок ледь не лопнув від обурення і злості.

— Слухав. Але поки твої грандіозні обіцянки звучать точнісінько як реклама чергової фінансової піраміди в метро.

Назар спокійно поставив порожню чашку в раковину, обернувся до гостя й твердо сказав: — Гаразд, я допоможу тобі розібратися з цією халепою. Але виключно на моїх умовах. 

- Хрін  я допоможу тобі,- подумав Назар

Рок насупився, грізно зблиснувши очима: — Ти…ставиш  умови… МЕНІ?!

— Так. Тому що це не мені, а тобі потрібна моя допомога.

Рок, скриплячи білими зубами від люті, крізь зуби видавив: — І які ж твої  умови?

— Ти урочисто поклянешся виконати одне моє бажання.

— І що за забаганка?