Момент Вибору

Я ВІДМОВЛЯЮСЬ ЖИТИ РАЗОВО ЖИТТЯ ЧИ В ІНШИХ ФОРМАХ.
Я ХОЧУ ЖИТИ ДАЛІ. САМЕ З ВИКОРИСТАННЯМ ФОРМИ ЧАСУ, ЯКУ Я СТВОРЮЮ.
 
В цю мить Присутня (тут і там) вирішила за вибором Спостерігача (тут і там), змінити хід дій і вийти з цього танцю повторень: «всі навколо старіють та вмирають».

Чи вірю я в це? Так. Бо я знаю це.

В кожного своя відповідь на задане питання:

-- відповідь на те, що всі вмирають;

або

-- відповідь на те, що я можу жити вічно.

Я не зможу пояснити свій світ словами чи картинами. Це буде тільки якась сота відсотку, який я і відчуваю.

Я створюю колекцію одягу – життя в один рік. Цей рік повторюється по спіралі, починаючи з середини нинішнього. І в кожного календарний рік – тільки шаблон, по якому вони живуть. Але ФТ (Фізичне Тіло) та ТТ (Тонкі Тіла) живуть своїм власним колом!
І потрібна синхронізація з полем Землі, Місця, де перебувають ФТ та ТТ. Це Відбувається за середнім часом в 24 години. Але початок починається не з 00:00. А з часу народження. Причому враховується форма часу, яка почала набуватись від самого зачаття.

Отже. Книга почалась. Почалось впорядковування того, що раніше було уривками. Вірніше, власними спогадами від самого початку існування Всесвіту.
І нехай ці розповіді дублюють кожну модель з моєї колекції, щоб інші, і я також, могли б нарешті осягнути свій безкінечний і безмежний світ. Настав він.

Момент вибору.

Енергія присутності побутом звичок в цім насидженім місці була така щільна, що Трибаза ледве вирвалась з її ж власного танцю.
Я, як Присутня, пройшовши увагою якийсь проміжок відстані від середини себе, спромоглась тільки усвідомити де я.
Це сталось чи всередині, чи назовні, Присутня сказати не могла. Але Спостерігач на той момент, коли він є Підсвідомість, міг визначити. Він завжди це знає.

Все відбувалось водночас всередині назовні Дівчини. Взаємодія.

Водночас це була така собі самостійна Сонячна система. З власним полем. Тут були енергетичні кільця систем, неначе планети, кожна мала свого супутника чи пояс астероїдів.
Всесвіт Присутньою Енергією переповнивсь і вибухнув «інсайтом» пройшовши крізь самого себе та увійшов в поле Простору Всесвіту, як Спостерігача.

Це була одна й та сама Дівчина. Але тепер вона була сфокусована не на Предках, не на зміні себе минулої, а на створенні себе майбутньої. Невідомої форми Часу.

Водночас Сонце, що «мандрувало» по Екліптиці, якщо спостерігати з Землі, навіть не помітило того, що щось там десь проникло, пройшло та намагнітилось його частинками і під дією центрифуги вибухнуло в якусь сторону вибіркової реальності увагою на щось інше.
Кожна реальність мала свої сфери процесів, і хто-зна куди втрапила інсайтом ця я, яка є сьогодні.

Відрив вибуху був такий сильний, що Присутня Енергія по інерції  розпласталась на найближчому скупченні, яке просто збирало та перенаправляло частинки енергій отого величезного наповнення. Присутня+Спостерігач. Зміна полів – на + чи + на мінус відбулась під впливом вибуху. Ймовірно,  хтось це назве перепадами тиску. Жар тиску проступив рум’янцем.

Вираз червоним плакатом: «Гормони бушують» пронісся відлунням по всіх коридорах підсвідомості, неначе комета з хвостом, за радіоактивним слідом якої можна було визначити його домівку: скупчення «мамуля», від якої власне ця енергетична комета відірвалась. Чужий досвід.

Вибух покрутило, покидало туди-сюди, потім знов покрутило наче в пральній машинці на інтенсивному пранні. Нарешті його «віджало» та виплюнуло знову в простір на шляху від центру. В підсвідомості Дівчини, це відбулось в банальній події «мені 50», і це був спін. А все, що пронеслось вибухом з Всесвіту-це спін Дівчини, який і несе енергію саме Дівчини. Початкової. Бази в n-поколінні, формі Часу, яку 50-річна Дівчина пам’ятала, як 25-річну.