Жвава Метушня на Поверхах.

«Світло вітрин притягує людей, наче нічних метеликів.»

Лодзь. Середа. 13:00.

Скляні двері торгового центру розчинилися перед ними, і легкий вітерець кондиціонованого повітря освіжив після гарячого літнього дня. Величезний простір був наповнений голосами, сміхом і шелестом пакетів. Меланія, Марта, Арія та Рената йшли разом, як єдина хвиля енергії та радості.

– Ой, дивіться, який магазин! – першою вигукнула Меланія, помітивши новий бутік із яскравими вивісками, які манили зайти. – Ми просто не можемо пройти повз!

– Справжній рай для очей, – погодилася Рената, грайливо підморгнувши. Її вишуканий стиль завжди вражав, і новий одяг був її слабкістю.Арія засміялася і, підштовхнувши Марту, сказала:

– Марто, не піддавайся! Ми ж обіцяли собі не витрачати всі гроші на першому поверсі. Вона посміхнулася, задумливо глянувши на вітрини:

– Та як тут втриматися? Але я ще хочу зайти в книжковий. Там така новинка, я бачила рецензію...

Їхній сміх розчинився в загальному шумі торгового центру. Вони вирішили розділитися на кілька хвилин, адже кожна мала свої улюблені місця. Але здавалося, що навіть у найбільшому натовпі вони завжди знаходили одна одну серед нескінченних магазинів і коридорів. Їхня дружба була мовби незримою ниткою, що пов'язувала їх у цьому хаотичному, але захопливому світі.

Коли дівчата знову зустрілися біля великого фонтану, що переливався водою серед мармурової площі, їхні руки були заповнені пакетами з новими знахідками. Меланія, Марта, Арія та Рената сяяли від задоволення, і кожна з них, немов у невеличкому шоу, демонструвала свої покупки.

– Дивіться, який шалик! – Меланія витягнула із пакета ніжно-рожевий аксесуар. – Він ідеально пасуватиме до мого нового сірого пальта!

– Я в шоці, що в тебе сіре пальто, а не рожеве) я нарешті купила ту сукню, про яку мріяла, – Арія обережно тримала в руках ніжну тканину, ніби боялася її пошкодити, темно-червона з відкритою спиною та шлейфом.

– І це ще не все! – додала Рената, витягуючи пару стильних туфель. – Цієї осені я точно буду в центрі уваги.Марта, тримаючи у руках важкий томик книги, загадково посміхнулася:

– А я знайшла те, чого давно шукала. Ви не уявляєте, наскільки ця книга змінить мій світогляд у психології.

 Їхній сміх, щирий і мелодійний, ще довго лунав серед людей, що проходили повз.

Лодзь.Середа. 16:00.

Після шопінгу дівчата вирушили на фудкорд, який розташовувався на другому поверсі торгового центру. Там пахло смаженими стравами, солодощами та спеціями. Шумні голоси продавців, яскраві вивіски і ароматна їжа зібрали їх разом за одним великим столом.

Меланія вибрала страви з італійської кухні: у неї був великий шматок піци з хрусткою корочкою, щедро покритий розплавленим моцарелою, помідорами та свіжим базиліком. Піца була гарячою, і кожен укус розповідав про свіжість і якість інгредієнтів.

Марта, за звичкою, віддала перевагу азійській кухні. Вона замовила тарілку пряних вок-локшини, де зелені овочі, курка і ароматні спеції змішувалися в смачному гарячому соусі. Порція була великою, і запах цибулі та імбиру вже наповнював простір навколо.

Арія не змогла встояти перед корейськими стравами і замовила бібімбап. У її тарілці яскраво контрастували різноманітні інгредієнти: смажені яйця, овочі, м'ясо та гострий соус чхіллі. Це був справжній колоритний вибух смаків і текстур.

Рената вибрала для себе стильні страви середземноморської кухні. В її тарілці красувалися невеликі порції шаурми з лаваша, заповнені соковитим курячим м'ясом, хрустким салатом і кремовим соусом. Біля шаурми лежали запечені картопляні дольки, приправлені розмарином і часником.

Всі дівчата, насолоджуючись їжею, сміялися і обмінювалися враженнями. Їхній стіл був заповнений різноманітними стравами, а атмосфера була теплою і затишною. Вони відзначали кожен укус, коментуючи нові смаки і радіючи, що можуть провести цей день разом.

Коли Арія відійшла від столу, щоб замовити ще один напій, вона не помітила, як біля фудкорду з'явився хлопець. Він був високого зросту, з коротко постриженим волоссям і бездоганно одягнений у темно-синю сорочку та джинси. Неголене обличчя, яке намагалося виглядати впевнено, тільки підкреслювало його нав'язливий характер.

Хлопець наблизився до Арії, коли вона стояла біля прилавка, і почав її розмовляти, обертаючи свою увагу на неї. Його голос був занадто гучний, а усмішка занадто вперта. Він запитав її про їжу, але питання були більше схожі на натискання, ніж на ввічливу розмову.

– Привіт! Я тебе не бачив тут раніше, – почав він, намагаючись бути дружнім, але від його манер було видно, що його інтерес далеко не в їжі.

Арія намагалася ігнорувати його, зосередившись на тому, щоб отримати свій напій, але хлопець не збирався відступати. Він пройшов крок ближче, так що їй стало некомфортно.

– Слухай, можливо, ми можемо разом посидіти? Тут таке цікаве місце, – продовжував він, намагаючись переконати її приєднатися до нього.

Арія зрозуміла, що його поведінка стає все більш настирливою. Її очі звузилися, а посмішка стала формальною. Вона чітко і холодно відповіла:

– Ні, дякую, я зараз зайнята.

Але хлопець, замість того щоб відступити, продовжував стояти поруч, майже блокуючи її шлях. Його тон став більш настирливим, і він почав питати про особисте життя, неначе це його справі.

-Маленька, не бійся. Я не ображу. В мене досить велика машина, йдемо зробиш мені приємно.

Арія відчула, як її серце прискорює ритм від дискомфорту. Її відповіді ставали коротшими і менш ввічливими, але це не зупиняло хлопця. Він навіть намагався зайти ще ближче, нахиляючись над нею, так що вона відчула його подих. Вона зрозуміла, що потрібно діяти, і написала Дмитру, сподіваючись на його підтримку.

У хлопців:

День був яскравим і теплим, з легким вітерцем, що колихав зелені кущі біля рибацького магазину. Три хлопці – Дмитро, Міша та Сергій – увійшли в магазин, який був заповнений різноманітними рибацькими снастями: від вудок і котушок до приманок і аксесуарів.