Вибухи Енергії.

«Ранок розкриває перед нами нову главу, де кожна променя сонця — це рядок, написаний на полотні дня.»

Ранок розпочався в моїй темній квартирі, де ледь пробивається ранкове світло крізь важкі штори. Я прокинувся рано, і в глибині ночі все ще зберігало свій зловісний спокій. Лише деякі промінчики сонця злегка торкалися темного дизайну стін, на яких відбивалася легка синява ранку.

   Сидячи на краю ліжка, я помітив, як тіні грають на чорному ковроліні, що вкриває підлогу.Я підійшов до вікна, щоб відкрити його і впустити хоч трохи світла, але навіть ця маленька дія здається важкою, коли не можеш поділитися цими митями, коли сумуєш за нею. Мене охоплює смуток, що доповнює темряву кімнати, де все здається таким холодним і віддаленим. Я наливаю собі гірку каву, але і вона не може розігнати цей сум, що знову і знову розгортає спогади про наші разом проведені моменти.

    Поки я сиджу за столом, спостерігаючи, як кавовий пар повільно розсіюється, я мрію про те, як приємно було б відчути її поруч, почути її голос, який розсмішив би мене і наповнив би це місце теплом.

   Після душу я виходжу з ванної кімнати, і перші промінчики світла, що пробиваються крізь штори, м’яко відбиваються від вологого тіла. Я відчуваю, як вода стікає з моїх плечей і грудей, і беру рушник, щоб витерти обличчя.

    Кожна краплина води, що ще залишилася на шкірі, підкреслює рельєф моїх м’язів. Мої руки, підтягнуті і сильні, відчуваються важкими і водночас легкими, коли я витираю волосся. Відбитки сили і витривалості видні на кожному сантиметрі моїх м’язів — від широких плечей до рельєфних м’язів живота.

    Я дивлюсь у дзеркало, і, хоч моє обличчя ще трохи змокріло, я бачу, як моя фізична форма відображає результат тренувань і зусиль. Відчуваю, як моя шкіра тепла і ще частково зберігає тепло від гарячого душу. Я знаю, що кожен м’яз, кожна лінія тіла говорить про безліч годин, проведених у спортзалі, і про те, що я готовий до нових викликів дня.

   Я вийшов на балкон, на якому, здається, навіть сонце не хоче повністю пробиватися через важкі штори. Балкон здається ідеальним місцем для роздумів і, можливо, для трохи забутої свободи. Я запалюю сигарету і відчуваю, як дим повільно піднімається в прохолодному ранковому повітрі, розчиняючись у тумані. Перший вдих наповнює мої легені і приносить з собою частинку спокою, але в той же час він нагадує мені про те, що ти далеко. Мені хочеться, щоб ти була тут, щоб поділитися цими моментами.

   Я поїхав на студію. У музичній студії ранок розпочинається з м'якого світла, яке пробивається крізь вузьке вікно, розсипаючи яскраві плями на темних стінах. Я прокинувся, і знову опинився в цьому звуковому світі, де все зосереджено навколо музики.

    Моє перше відчуття — це холодний дотик підлоги під ногами, коли я підходжу до пульта управління. Я оглядаю студію, де вже кілька днів панує часткова безладність: нотатки, мікрофонні кабелі, та звукові панелі створюють барви і текстури в цьому просторі. Мікрофони і монітори, як мовчазні спостерігачі, чекають на мій наступний рух.

    Я включаю обладнання і спостерігаю, як світлодіоди починають світитися, відзначаючи новий день. Звук старих записів і тиха музика, що лунає з динаміків, заповнюють кімнату, створюючи емоційний фон, що співзвучний моєму настрою.

    Сідаючи за клавіатуру, я відчуваю, як руки м’яко ковзають по клавішах, створюючи перші акорди дня. Музика, яка наповнює студію, стає відображенням моїх думок і почуттів, а кожен звук і кожна нота нагадують про те, чого не вистачає в моєму житті. Я сподіваюся, що ці мелодії зможуть передати мої емоції і, можливо, дати трішки полегшення моїм думкам про тебе. Написавши пісню про тур, я вирішив зробити обкладинку з фоток з усіх міст. Вийшло мило. Побачивши Арію в галереї я зайшов її Instagram, в сторіз були фото з тренування в залі. Вирішив поїхати на бокс.

   Моє тренування з боксу починається з розминки. Я розгортаю простір у спортзалі і включаю музику, яка задає ритм кожному руху. Вибираю розтяжку, відчуваючи, як кожен м'яз розслабляється і готується до інтенсивного навантаження.

    Я починаю з базових ударів по мішку. Моє тіло стиснуте і зосереджене. Кожен удар по мішку супроводжується чітким звуком і відчуттям удару, що передається до рук і плечей. Моє дихання стає глибшим і ритмічнішим, а піт, що капає з лоба, додає відчуття серйозності тренування.

   Переходжу до роботи з тренером. Він кидає мені мішечок, я ловлю його, роблю швидкі комбінації ударів і захистів. Ми тренуємо техніку і реакцію. Я відчуваю, як кожен м'яз працює, коли я виконую удари, намагаючись бути точним і швидким. Тренер підбадьорює, і його команди додають мені енергії.

   Тренування завершується спарингом з партнером. Ми обираємо легкий контакт, щоб працювати над швидкістю і технікою. Я зосереджений на кожному русі, намагаючись передбачити дії суперника і швидко реагувати на них. Відчуваю, як адреналін б'є в крові, кожен рух і дихання стають частиною великої гри.

   Коли тренування закінчується, я відчуваю втому, але водночас і задоволення від того, що віддав усе на максимум. М'язи напружені, а розум спокійний і зосереджений. Я відчуваю, як тренування зміцнює мене не лише фізично, а й морально, допомагаючи бути готовим до будь-яких викликів.