Розповіді про Зірки біля Фонтану.

«Іноді найбільше значення мають не слова, а просто прогулянка в парку під руку з тобою.»

Автор.

Полтава .Неділя. 19:00.

   Сьогодні один вечірній концерт у Полтаві,а завтра у Харкові один з наймасштабніших.

    Вечір у концертному залі був особливим. Люди стікалися до нього з усіх куточків міста, адже сьогодні мав виступити популярний рок-гурт. Атмосфера передчуття витає в повітрі, і хвилювання глядачів було відчутне ще на вході. У фойє продавалися плакати і футболки з логотипом гурту, і фанати з радістю купували сувеніри.

    Усередині залу світло поступово згасало, і натовп з завмиранням чекав на початок шоу. Раптом пролунали перші потужні акорди гітари, зал вибухнув оплесками та вигуками. Світлові ефекти мерехтіли, створюючи вражаючі візуальні образи. На сцені, під яскравими прожекторами, з’явилися музиканти.

   Барабанщик задавав ритм, його палички миготіли в такт потужним ударам, і кожен удар резонував у грудях глядачів. Гітаристи, зігнуті над своїми інструментами, виливали мелодії, які зачаровували та захоплювали. Бас-гітара додавала глибини звуку, створюючи основу для всього музичного полотна.

   І ось на сцену вийшов соліст. У чорній шкіряній куртці, з мікрофоном у руках, він виглядав впевнено і харизматично. Його голос, сильний і емоційний, заповнював весь зал, проникаючи в серця слухачів. Він почав з першої пісні, і зал буквально ожив, люди підспівували, танцювали і підтакували в такт.

   Кожна пісня була маленькою історією, і кожна нота знаходила відгук у душах слухачів. Світлове шоу додавало видовищності: яскраві промені, що рвалися крізь темряву, мерехтіння і вогні створювали неповторну атмосферу. Музиканти викладалися на повну, віддаючи всю свою енергію публіці.

   Соліст взаємодіяв з аудиторією, час від часу простягуючи мікрофон, щоб фанати могли підспівувати разом з ним. Його харизма притягувала, і кожен жест, кожен рух викликали хвилю захоплення і підтримки.

    Дівчина танцювала, наче була частиною самого повітря, що наповнювало зал. Кожен її крок, кожне обертання виглядало, як плавний вальс у безмежному океані. Її рухи були сповнені ніжності і елегантності, що надавало їй вигляду загадкової феї, яка оживала під звуки музики.

    Коли музика набирала сили, її танець ставав все більш заповнений емоціями. Вона піднімала руки до небес, як ніби хотіла доторкнутися до зірок, а її погляд був сповнений мрійливості і глибокого переживання. Кожен її поворот і підскок здавалися магічними, немов вона змагалася з невидимими потоками повітря.

    На фінальній пісні зал вибухнув оваціями.

Гітаристи видали свої найкращі соло, барабанщик вразив потужними ударними серіями, а соліст виконав неймовірну вокальну партію. Коли остання нота затихла, натовп ще довго аплодував і викликав гурт на біс.

   Вийшовши на сцену знову, музиканти виконали ще кілька хітів, закріпивши враження від вечора. Концерт закінчився, але відлуння музики і емоцій ще довго звучали в серцях глядачів, які повільно розходилися, обмінюючись враженнями та спогадами про незабутній вечір.

•Дмитро.

Полтава .Неділя. 22:00.

   У нічному спокої Арія сиділа на балконі, занурена в тиху атмосферу ночі. Місяць ніжно освітлював її обличчя, на якому грали тіні від світла лампи всередині квартири. Вона була одягнена в легку домашню одяг, яка підкреслювала її граціозність і невимушеність.

   У руках вона тримала ментолову сигарету. Коли вона піднесла її до губ, тонкий, майже прозорий дим спочатку затанцював у світлі місяця, а потім розвіявся в нічному повітрі, залишаючи за собою ледве помітний аромат ментолу. Вона робила спокійні, розмірені затяжки, насолоджуючись холодним, освіжаючим смаком, який контрастував із теплом ночі.

   Її очі були задумливими, спрямованими в далечінь. Виглядало, що вона мандрує думками кудись далеко, де немає суєти і шуму. Кожен димок, що виходив з її вуст, створював хмаринки, які повільно танули у нічному повітрі, надаючи сцені особливої таємничості.

   Вітерець ніжно колихав її волосся, і м’яке світло, що лилося з кімнати, відбивалося в його темних локонах. Нічний спокій і самотність створювали ауру затишку навколо неї, надаючи моменту враження інтимності і гармонії.

   Дівчина, курячи ментолову сигарету, здавалася частиною цієї нічної симфонії, і її спокійний вигляд контрастував із динамічним світом навколо. Вона залишалася наодинці з своїми думками і нічною красою, насолоджуючись кожною миттю цієї спокійної ночі. Задивляючись на неї я теж закурив. Підійшовши ближче до перила, я заговорив:

-Привіт, йдемо прогуляємось?

-Нууу…йдемо.

    Її запах, був ніжним і захоплюючим. Це було щось тонке і невловиме, немов спогад про щасливий момент. Він асоціювався з легкими нотками квітів, які змушували його думати про неї щоразу, коли він згадував її. Цей аромат, хоч і не був фізично присутнім, залишав у ньому відчуття тепла і близькості, немов частинка її присутності завжди залишалася з ним.

   В моїх очах, цей запах здавався живим і динамічним, він викликав в пам'яті образи її усмішки, відчуття її дотиків. Він приносив йому комфорт і радість, нагадуючи про моменти, проведені разом. Цей запах був як невидима зв'язка між ними, яка об'єднувала їх серця, навіть коли вона була далеко.

   Ввечері прогулянка Корпусним садом стає ще більш чарівною та романтичною.Ліхтарі вже почали освітлювати стежки парку м'яким, теплим світлом. Вечірнє небо переливалося різними відтінками рожевого і фіолетового, створюючи мальовничий фон для їхньої прогулянки.

   Ми йшли поруч, насолоджуючись приємною прохолодою вечора. Легкий вітерець колихав листя дерев, а зусібіч доносилися звуки вечірніх птахів. Ліхтарі створювали затишні острівці світла, в яких вони то зникали, то з'являлися знову.

  Ми підійшли до фонтану, який тепер був підсвічений різнокольоровими вогниками, що грали на поверхні води. Вони сіли на лавочку поруч, насолоджуючись спокоєм і тишею вечора.