Сила і Точність.

Бердянськ. Пʼятниця. 08:00.

Арія прокинулась від шуму в ванній. Її подруги співали і фарбувались разом розмовляючи з Ренатою. На краю тераси, серед різьблених візерунків огорожі, несподівано з’явився метелик. Його крила, наче тонкий шовк, мерехтіли в світлі, переливаючись всіма відтінками синього і фіолетового. Він виглядав мов маленьке диво природи, що заблукало в людському світі.Арія зайшла у ванну. Дівчата голосно сміялись.

-Я звісно вибачаюсь, але можна блять тихіше?-Крикнула вона.

-О господи, і тобі добрий ранок.-Промовила Міла.

-Рі, привіт, що ти їм вже такого розказуєш, що вони сміються на весь готель?-Арія.

-Привіт, та нічого особливого, я переспала з іспанцем)

-Ну я в шоці, все-таки простий іспанський хлопець підкорив серце принцеси з королівської сімʼї?)-Сказала Арі.

-Та ну тебе, а ти чого не розказала що танцюєш з Дімою на сцені?

-Та не так це і важливо. Дівчат, погода супер, йдемо на пляж, потанцюємо?)

-Оооо, давай.

Легкий блиск тканини додавав костюму елегантності, а фіолетовий колір виблискував у світлі, змінюючи свої відтінки від глибокого аметистового до ніжного лавандового. Він виглядав надзвичайно стильно, підкреслюючи індивідуальність свого власника та надаючи йому впевненості. Саме його і обрала Арія. Вийшовши на вулицю вони побачили хлопців, які займались боксом на берегу моря.      

    Дмитро вставав у бойову стійку. Його мускулисті руки були напружені, а очі блищали зосередженістю. Він перевіряв свої рукавички, впевнюючись, що вони надійно закріплені. Його рухи були точними і впевненими, мов у досвідченого майстра, який знає свою справу. Кожен крок на ринг був наповнений рішучістю і спокоєм.

   Поруч з ним стояв Сергій, його худорлява, але гнучка статура контрастувала з мускулистим Дімою. Його очі були наповнені блиском азарту і рішучості. Він постійно рухався, розігріваючи свої м’язи швидкими, легкими ударами в повітря. Його швидкість і непередбачуваність були його головною зброєю, і він знав, як нею користуватися.

    Третім був Михайло, високий і міцний, його постава випромінювала спокій і впевненість. Він стояв неподалік, перевіряючи свою екіпіровку. Його удари були важкими і точними, мов молотки, кожен рух був ретельно продуманим і розрахованим.

   Наймолодшим серед них був Нік, з виглядом трохи нервовим, але сповненим рішучості. Його тонка, але міцна статура свідчила про години, проведені в тренуваннях. Він глибоко вдихнув, концентруючись на майбутньому спарингу. Його очі блищали молодечою завзятістю і сміливістю, і в них світилася жага до перемоги.

    Вони обмінялися короткими кивками, мовчазно підтверджуючи повагу один до одного. З першими ударами повітря наповнилося звуками ударів і глухих відголосків, кожен рух був водночас граціозним і сповненим сили. Вони билися, кидаючи виклик один одному, а також самим собі, доводячи свою майстерність і витривалість. Цей спаринг був не просто тренуванням, а справжнім випробуванням волі, майстерності і духу, перетворюючи кожен момент на рингу у видовищне дійство мужності і братерства.

   Дівчата почали танцювати під улюблені треки. Їхні легкі, повітряні сукні розвивалися у такт рухам, створюючи враження, що вони самі стали частиною природи, мов легкі квіти, що гойдаються у вітерці. Кожен їхній рух був плавним і гармонійним, наче танець хвиль, що граються з берегом. Їхні ноги ледь торкалися теплого піску, залишаючи ледь помітні сліди, які змивали хвилі.

    Волосся дівчат мерехтіло в перших променях сонця, а їхні обличчя випромінювали радість і свободу. Вони танцювали з неприхованою легкістю, мов птахи, що кружляють у небі. Кожен їхній рух був сповнений життєвої енергії, кожен крок і стрибок – як захоплений вигук душі.

    Море відображало їхні постаті, мов величезне дзеркало, додаючи магічної атмосфери цій картині. Кожна дівчина була частиною цього чарівного танцю, де кожен рух і кожен крок втілював гармонію і красу життя.

Підійшовши до Арії Дмитро сказав.-Ти наче метелик.

Вона попросила його навчити самооборони.

-Ти ж на мені будеш це використовувати.

-Ну а ти думаєш навіщо я тебе прошу?)

Меланію вчив Міша, Марту Нік.

Подивившись вдалеч Арія побачила місце вчорашнього поцілунку і почервоніла. Не потрібно було цього робити. Хлопець, зосереджений і терплячий, стояв перед дівчиною. Його постава була впевнена, а очі випромінювали м’яке світло рішучості та доброзичливості. Він пояснював, демонструючи кожен рух і техніку з такою точністю, що його слова та жести виглядали майже як танець. Його голос був спокійним і переконливим, м’яко, але з рішучістю, пояснюючи основи ударів і захисту.

    З часом, дівчина почала все краще розуміти техніку, її рухи ставали більш чіткими й впевненими. Хлопець намагався зробити навчання легким і приємним, підбадьорюючи її і хвалячи за кожен прогрес. Кожен удар, кожен контрудар був, як частина великої мозаїки, яку дівчина поступово збирала.

    Дмитро уважно спостерігав, як вона застосовує всі набуті навички, і його погляд був сповнений гордості за її досягнення. Цей процес навчання був не лише тренуванням фізичних навичок, а й справжнім обміном довіри і підтримки. Хлопець не просто вчив дівчину битись, він показував їй, як важливо вірити в себе і бути впевненим у своїх силах. Він навіть пару разів отримав в корпус.

-Дякую за майстер клас.-Сказала Арія.

—Будь ласка, ще раз кажу, на мені не використовувати!-посміявся Діма.