Затамований Подих.

«Живий звук концерту торкається найглибших струн серця»

Мелітополь.Середа.17:00.

Арія солодко спала на своєму ліжку, але недовго, оскільки забігла Міла.

-Просинайся, спляча красуньо!! Потрібно збиратись, концерт вже близько.

-Да, вже встаю.

Ванна кімната наповнена м'яким світлом від кількох ароматичних свічок, що створюють атмосферу затишку і спокою. Запах лаванди та ванілі ніжно розповсюджується у повітрі. Арія стоїть перед дзеркалом, збираючись на концерт, і цей момент сповнений магії та передчуття.

   Відображення показує молоду дівчину з ніжною, сяючою шкірою, що випромінює здоров'я і свіжість після теплого душу. Її волосся, ще вологе від води, каскадом спадає на плечі. Вона обережно розчісує його, готуючись до укладання.

   Вона відбирає улюблену косметику: тональний крем, що ідеально підходить до її тону шкіри, легкий рум'янець, що додає обличчю свіжості, та темні тіні з яскравою чорною стрілкою, які підкреслюють виразність її очей. Кожен дотик пензлика до її шкіри - це як митець наносить штрихи на полотно, створюючи витвір мистецтва. Підкрасивши губи червоною помадою вона відчуває себе на всі сто.

   Вона прикрашає себе тонкими, блискучими сережками, які грають у світлі свічок, і витонченим браслетом, що додає завершальний штрих до її образу. Вона оглядає себе в дзеркалі, посміхаючись своєму відображенню з легким блиском в очах.

Сукня на пісню «Кисті» під яку Соліст і Танцюристка разом.

   Завершуючи свій ритуал, вона наносить улюблений аромат - солодкий,але з гостринкою, що залишає легкий шлейф за нею. Це аромат, що додає їй впевненості та чарівності.

   Меланія ж вдягнула рожеві джинси з високою талією, які підкреслюють її стрункі ноги і тонку талію. Білосніжний корсет, витончено облягаючи фігуру, додає їй елегантності та жіночності. Корсет прикрашений делікатними мереживними вставками, які додають образу ніжності.

На її голові красується берет – класичний аксесуар, який додає образу французького шарму. Берет трохи нахилений на бік, що робить її вигляд трохи грайливим і дуже стильним.Вона також обожнює Париж, як і я.

Її волосся акуратно укладене у м’який пучок, що виглядає природно і не занадто офіційно. Макіяж легкий і свіжий, з акцентом на очі та природний рум’янець. Її губи підкреслені ніжно-рожевою помадою, що гармонує з джинсами.

Тонке кольє з маленьким кулоном, кілька браслетів на зап’ястях і ніжні сережки-кільця.

Мелітополь.Середа.18:45.
 

Арія попросила Мілу почекати її трішки і відійшла. Концертний зал був справжнім храмом мистецтва, де кожна деталь дихала величчю і натхненням. Високі, прикрашені ліпниною стіни піднімалися до стелі, прикрашеної розкішними кришталевими люстрами, що відкидали тисячі іскор світла на глядачів. М'які, червоні оксамитові крісла розташовувалися півколом навколо сцени, забезпечуючи кожному місце для найкращого сприйняття музичних та театральних вистав.

   Акустика залу була ідеальною: кожен звук, кожна нота лунали чисто і ясно, огортаючи слухачів мелодіями. Навіть шепіт здавався мелодійним у цьому чарівному просторі. Зал наповнювався очікуванням, напруженим трепетом перед початком вистави, коли глядачі з затамованим подихом чекали на перші звуки музики або слова актора.

   Концертний зал був місцем, де народжувалися і здійснювалися мрії, де мистецтво об'єднувало людей, зворушувало серця і дарувало незабутні миті. Вийшовши на  сцену Соліст відчув силу публіки, але всі чекали на ще одну героїню цієї історії. Арію.

  Чорна сукня зі стразами виблискувала, немов зоряне небо вночі під світлом прожекторів. Її гладкий, шовковистий матеріал обіймав фігуру, підкреслюючи кожен вигин, створюючи ефект таємничої елегантності. На плечах та вздовж вирізу стрази сяяли холодним, але чарівним світлом, нагадуючи тисячі дрібних зірок, що мерехтіли на оксамитовому полотні ночі. Кожен рух, кожен крок викликав нову гру світла, змушуючи стрази переливатися, немов коштовні камінці. Ця сукня була не просто одягом, вона була справжнім витвором мистецтва, що поєднував у собі витонченість, розкіш і магічну привабливість.Коли заграла пісня «Кисті». Дівчина, мов метелик, легка і невагома, злітала у повітря, коли він піднімав її, і, здається, сама природа затамовувала подих, спостерігаючи за їхнім танцем.

   Музика лилася, ніби ріка, і вони пливли у її хвилях, їхні тіні танцювали на стінах, створюючи казкову атмосферу. Кожен крок, кожен поворот були просякнуті емоціями — радістю, сумом, надією і любов’ю. Їхній танець був мовчазною розповіддю, де слова були зайвими, бо усе було сказано через рух і вираз.

   Глядачі, затамувавши подих, спостерігали за цим дивом, відчуваючи, як їхні серця б’ються в унісон з ритмом танцю. І в цей момент хлопець і дівчина стали не просто танцюристами на сцені, а справжніми митцями, які створили магію, що запам’ятається назавжди.
 

-Важко втриматись перед брюнеткою…-Дмитро глянув на Танцюристу.
 

-І як ти могла не розповісти неї це?????

-Хахахаха, ось так.

-Ви так гарно дивитесь разом)

-Не придумай, Міл.

-Твої танці це щось з чимось, навчиш?

-Навіщо?

-Буду танцювати для декого)-Сказала Меланія натякаючи на Михайла.