Розділ 3. Посеред ночі

Ніч вже давно взяла на себе правління, а за календарем настав новий день. Здається, весь світ навколо спочивав, набираючись сил на ранок, але Аліна була серед списку тих, хто так і не зміг стулити очі.

Похмурі думки відганяли той сон подалі, заставляючи дівчину знову і знову повертатися до розмови зі своїми подружками, яка, ніби отруєне зерно проросла в середині та з кожним разом набирала обертів, підсилюючи сумніви та зайві переживання. Все в середині переверталося, адже після Олиних слів, хотіла вона того, чи ні, на постать сонячного зайчика впала тінь.

Останні декілька тижнів спілкування з Богданом, стали для Аліни ковтком свіжого повітря, і хоча вона ніколи не бачила його в обличчя, не знала його справжніх особистих даних, для неї він вже вважався другом, а може й більше.

Без сумніву, у довгих переписуваннях з людиною, що на енергетичному рівні ідеально підходила їй та, немов би читала дівочі думки, довговолоса почала відчувати щось особливе: таке рідне, тепле та неосяжне. Те, що зароджувалося в середині та блаженним світлом проходило по венам, заставляючи серце битися частіше.

Зараз її серце також прискорено калатало, та тільки відбивало свій ритм воно з інших причин.

“Ти спиш?” – не витримала Аліна та відправила повідомлення, людині, про яку ні на мить не переставала думати.

“Ні. Читаю.”, - прийшла швидка відповідь, і дівчина видихнула, зрозумівши, що їй не прийдеться мучитися на одинці зі своїми похмурими думками. – “Щось сталося?” – прочитала вона слідом на екрані телефона, що своїм світлом розвіяв темряву у кімнаті.

А: Ні. Про тебе думала, - відписала та посміхнулася.

Одне тільки слово від нього, робило її щасливою та повертало спокій.

SB: І що надумала?

А: Хотіла дізнатися, хто ж ти такий насправді? – в одному реченні виплеснула всі переживання за сьогоднішній день та те, що її мучило.

SB: Я – твій особливий сонячний зайчик. Забула?

А: Не забула. Просто, ми з тобою так довго спілкуємося, а я й досі гадки не маю, як ти виглядаєш.

SB: Я теж))), - прийшло у відповідь, нагадуючи дівчині, що вони в рівних умовах, адже Аліна так само, замість свого справжнього фото, завантажила мультиплікаційне зображення героя аніме на аватарку.

Це повідомлення трохи стрепехнуло занадто накручену, адже Богдан був правий. Він зовсім нічого про неї не знав, окрім того, що сама Аліна розповіла про себе в тих повідомленнях, якими вони обмінювалися увесь цей час. А розповідала вона не так багато, так само, як і він, та тільки сам хлопець, не проявляв подібного хвилювання.

А: Відправиш мені своє фото? – через деякий час, у ваганнях, надіслала Аліна та відклавши на мить телефон, витерла долоні, що спітніли від подібної сміливості.

SB: А ти мені?

А: А якщо я тобі не сподобаюся? Що тоді? – затамувавши подих, поклала на символи свої переживання та нервувала рівно стільки, скільки не приходила відповідь, бо на цей раз пауза була гнітюче довгою.

SB: Для тебе зовнішність настільки важлива? – прочитала вона, відчувши якусь не зрозумілу гіркоту у тому питанні, але швидко відкинула те відчуття, набираючи відповідь.

А: Звісно. З першого погляду можна зрозуміти підходить тобі людина, чи ні.

SB: Тоді, давай відкладемо це на потім… Коли ми обидва будемо впевнені у собі, - прочитала у відповідь, відчувши, як в середині щось стискається.

Від останнього повідомлення залишився не зрозумілий присмак, який не можна було інтерпретувати правильно, але гіркоту Аліна відчула без сумніву. Перечитавши його декілька разів, вона так і не могла зрозуміти про чиї переживання та невпевненість йшло в ньому, але розхитувати човен не стала, тому просто продовжила.

А: Звідки ти? – написала далі, картаючи себе за те, що ще й досі не задавала цього питання, хоча воно просилося саме собою, але завжди було не на часі.

SB: Я з України ;-)

А: ))) Це зрозуміло. Я питаю, з якого ти міста?

SB: З Києва, - прийшла відповідь і дівочі очі засяяли особливими іскрами, адже це відкриття підкинуло дровець у багаття її прихильності.

А: Правда? А я з Борисполя. Це дуже близько, - в піднесеному стані надрукувала так швидко, як тільки могла, ніби від цього повідомлення залежало її життя.

SB: Знаю, - прийшло коротко та беземоційно у відповідь, і Аліна спохмурніла, зрозумівши, що ця інформація стала не такою хвилюючою для Богдана, як для неї особисто.

Він завжди її підтримував; завжди мав час розвеселити, коли їй було сумно; завжди знаходив потрібні слова та ніколи нічого не прохав взамін. Богдан і справді був тим сонячним зайчиком, тепло від якого вона відчувала постійно, і розуміння того, що настільки особлива для неї людина була зовсім поряд хвилювало та окриляло одночасно, заставляючи серце тріпотати швидше.

А: То може зустрінемося, - як ніколи, проявляла вона активність, для себе вирішивши, що настав той час, коли треба перейти на інший рівень спілкування, бо цього їй було вже не достатньо.

SB: Боюся, що ти розчаруєшся, коли мене побачиш ((( - прийшло з запізненням і вкольнула десь в середині.

А: Чому це? Тобі точно 18?

SB: Так))) Ти питаєш не вперше.

А: Тоді і паритися нічого, - видихнула та з посмішкою на обличчі відправила, а слідом додала, згадавши розмову з подружками: - Головне, що ти не старий дідуган, що заманює молодих дівчат у свої пута, аби обезчестити наївних.

SB: )))Розсмішила, - блимнуло на екрані, а через мить наступне: - Тобі точно пощастило. Я – не збоченець.

А: Збоченці завжди так говорять, - відповіла, жартуючи та відправила стікер з язиком.

SB: Вибач, проколовся. Більше так не буду, - прийшло слідом із схожим грайливим стікером.

Ось такі були їхні розмови: легкі, ненав’язливі, ті, від яких хотілося посміхатися та обіймати подушку від щастя, що Аліна і зробила уявляючи, що обіймає Богдана.

А: Я наступного тижня збираюся з подружками до Києва, аби вибрати плаття на випускний. Може знайдеш час, аби ми могли зустрітися? – не хотіла нав’язуватися, але ідея фікс вже вкоренилася в дівочій голові,  прожерливим черв’ячком виїдаючи мозок.