Глава 9. Несподіваний вихідний

10 – 11 жовтня 2008 р.

Приємно відчувати себе у відгулі, та ще й в незапланованому, спонтанному, на який не розраховував. Олена, не поспішаючи, котила візок по супермаркету, розглядала строкаті вітрини. Задумливо перебирала баночки, упаковки, начебто навіть читала, що там на обгортках написано, і вже за зрозумілою лише їй логікою, або клала на місце, або у свій візок, набираючи продукти для поїздки на дачу.

Вона якраз зважувала, чим зайнятися в ці три з половиною дні, коли зателефонував Женька, її однокурсник.

– Привіт, сонце, чим займаєшся?

Вони спілкувалися одне з одним час від часу, іноді зустрічалися, не те щоб вся група, але чоловік п'ять-сім зібрати вдавалося. В останні кілька разів у Олени не виходило зустрітися, була зайнята на роботі, а тепер...

– Женько, привіт! Ти здивуєшся, але на найближчі три дні я вільна, ось гадала, куди себе подіти.

Женька. Поки вчишся, не так цінуєш тих, хто крутиться поруч. Почуття до однокурсників прокидаються після випускного, коли розбіглися кожен у свій бік, визначились, хто куди... Дехто, ну хто нормальний, сім'ю завів, а не роботодавцями, як от Олена. Ось тоді починаєш думати – непогано було б зібратися, зустрітися, поговорити. І радий же цим зустрічам несказанно, і всі навколо такими рідними стають, навіть якщо в процесі навчання і не особливо ладнав з цією людиною.

– О, нумо, вгадаю, ти пішла від свого божевільного начальника?!

Звучить так, ніби вона у нього коханка!

– Все набагато складніше. Він дав мені відкупну, щоб я цього не робила. Тільки тому я вільна до самого вівторка. – Олена згадала П'ятачка і усміхнулася, чим сильно здивувала жіночку, яка котила візок з продуктами назустріч їй. – Ось тепер треба змотатися швидше кудись за місто, поки він не схаменувся, і встигнути відключити телефон, щоб дістати не зміг – тоді відпочинок гарантовано.

– Все зрозуміло! Всі підлаштовуються під Олену й їдуть за місто, – дівчина відчувала, що він зараз усміхається.

– А що? Женю, давай, скликай народ до мене на дачу! Знаєш, як там красиво зараз. Хлопці візьмуть на себе шашлик, я привезу продукти, тільки зробити, а на ніч грубку розкочегаримо, щоб не замерзнути. Думаю, розмістимося там всі, навряд чи більше ніж сім чоловік набереться.

– Олено, до тебе на дачу три години їхати! – присоромив її однокурсник.

Що є те є. Дача батьків Олени неодноразово ставала притулком для бідних студентів, і основною претензією до неї було саме те, що добиратися туди три години електричкою. Тільки, поки це були бідні студенти й варіантів не було – невеликий двоповерховий будиночок шанувався за розкіш, а ось як народ до нього поставиться тепер?

– Женю, ну ти ж можеш бути переконливим, коли хочеш. Я справді буду рада з вами зустрітися.

Головне його вмовити, тоді пікнічок точно відбудеться. Женя, на два роки старший за решту, в їхній групі був старостою і майстерно справлявся з усіма організаційними питаннями. На першому курсі Олена навіть захопилася ним, щоправда, так у них нічого і не вийшло. Ця її зацікавленість випарувалася, щойно дівчина збагнула, що кожна друга першокурсниця мріє про його увагу, і, найголовніше, що він вважає своїм обов'язком ощасливити кожну з них. Задовольнятися недоїдками вона не бажала, розчарувалася в об'єкті свого захоплення, і була невимовно рада, що так і не встигла встати в ряди тих, з ким Женька зустрічався в університеті. Напевно, він все ж помітив ще тоді, на першому курсі, що вона була небайдужа до його персони, тому що час від часу все ж підходив до неї з пласкими пропозиціями. Олена зводила все до жарту, Женька приймав подібну відповідь, не особливо засмучуючись, але і не упускаючи можливості при наступній зустрічі запропонувати що-небудь ще, видно за принципом: раптом погодиться?!

Менше ніж за годину він примудрився обдзвонити а, головне, вмовити досить-таки непогану компанію згідних відправитися за місто на шашлик, а Олена пішла затарюватися продуктами. Домовилися так, що вона їде туди, а інші підтягуються після завершення робочого дня. П’ятниця, як виявилося, лише в обраних вихідний.

Народ зібрався навіть раніше, ніж вона передбачала. Вона читала куплений в супермаркеті детектив, розраховуючи, що гості приїдуть ще не скоро, коли почула, що до будинку під'їжджає машина. Виглянувши у вікно, зрозуміла, що машин дві й обидві до неї. Вони вже щосили сигналили, щоб Олена відкривала ворота.

Ненормальні! Дві машини у дворі ніяк не встануть!

Хоча, зараз не сезон, сусідів навколо немає, навіть якщо другу машину залишити на дорозі, вона нікому не завадить. Олена вискочила надвір, як і була, у светрі та джинсах, навіть капці не стала на кросівки міняти, щоб уже гості нарешті вгамувалися і перестали сигналити.

Женька знав, кого запрошувати та з ким домовлятися. Двох машин виявилося досить, щоб вмістилася вся компанія. Ольга «викрала» корпоративну, а у Жені – своя, йому батьки подарували. Оскільки вже стемніло, шашлик було вирішено перенести на ранок, тому вся компанія, не витрачаючи часу, зібралася за столом, який організувала Олена.