Скелястий розум не під силу
Комусь одразу просвітити.
І совість до людського милу
Не всім отримати та червоніти.
Гадає кожен, він — то правда,
Інстанція остання юридична.
У захваті від себе зайда,
Хоч голова у неї керамічна.
Ніхто не любить вибачатись,
Немов це слабкість з його боку.
Ліпше узагалі не знатись...
І так втрачає він щороку.
Десь, кажуть, є ті одиниці,
Хто знає, як не перевзутись...
Кого не поважають ниці,
Адже до них не дотягнутись.
Відредаговано: 11.05.2026