Розділ 6

Коли Іван зранку зайшов у кабінет, він побачив милу картину: Олеся дрімала на плечі у стажиста, а той з останніх сил тримав очі відкритими, втупившись в екран комп'ютера і щось клацаючи на клавіатурі. Так, ентузіазм це добре, але треба буде якось прочитати хлопцю лекцію про емоційне вигорання.

- Тисс! - Олег приклав палець до рота, вказуючи очима на сплячу красуню.

Але тут грюкнули від протягу двері, і Олеся відкрила очі:

- Доброго ранку, хлопці!

- Доброго! - відповіли хлопці хором. - Щось знайшли?

Олеся приснула сміхом. А Іван важко сів за стіл:

- Гаразд, я почну. Убивця зараз в комі. Ми не особливо довго з ним говорили... Він  не заперечував свою вину, може відчував, що не жилець, чи не хотів спростовувати очевидне: адже запис з камер ми отримали раніше, ніж він. І ми були праві: це вбивство на замовлення і їх було декілька, бо підозрюваний використовував множину у своїй розповіді. Замовника він не знає, особистих зустрічей не було, замовлення щоразу приходило з нової пошти чи телефону, розрахунок криптою. Ось і все, малята,  що я встиг випитати, перш ніж чоловік відключився.

- А причина ДТП?

- Поки що версія про технічну несправність автомобіля. А що у вас?

- Негусто, - похитав головою Олег.

- Ей, ну як це негусто!?

- Так, значить щось таки відкопали? - Іван нетерпляче підсів за стіл стажиста. Слідчий нутром відчував, що розгадка десь поряд, тільки б не запізнитись!

Олег відкрив на комп'ютері папку з назвою "Кім" і клацнув на перше з декількох зображень.

- Ось цю дівчину в Південній Кореї вбили місяць тому. Все як у нас: продаж NFT і швидка безболісна смерть.

- З цим уже можна працювати, - потер руки Іван. - Щось ще?

- Ось, - стажист клікнув по папці "Анжела". На екрані відобразилось зображення жінки в оточенні лікарів. - Не знаю... Америка. Тридцять вісім років. Ця ж гра, продаж NFT, але... Вбивства як такого не було. Анжела була невиліковно хворою і померла після довгих місяців відчайдушної боротьби. Так що, не зовсім наш випадок.

- Не факт. Або тут справді  обійшлося без криміналу,  обставини склалися природним шляхом, але це дало ідею... О-о-о! Ану верни попереднє фото! Трясця! - Іван вскочив на ноги.

- Ну що!?

- Що!? - Олег з Олесею викрикнули в один голос і також схвильовано звелися на ноги.

- Ось цей чоловік! Я бачив його вчора в новинах, коли чекав у лікарні. У наших новинах! Він в Україні!

- І хто ж він?

- Уявлення не маю, я лиш бачив інтерв'ю, але звуку там не було. Ану, фрешик, відкривай новини! - з тріумфом в голосі мовив Іван. Не може бути стільки випадковостей, цей чоловік точно причетний!

Олег прогорнув декілька каналів, слідчий нетерпляче бубнів "Не те, далі, ні, знову, ні...", поки не викрикнув:

- Ось! "Всесвітньо відомий колекціонер Джеймс Еріксон прибув в Україну для поповнення своєї рідкісної колекції картин". Поціновувач мистецтва, щоб його...  Це він, нутром чую! Що ще про нього пишуть?

- Ось, - ткнула пальцем в екран Олеся - декілька років тому навколо одного з його зібрань прогримів широко відомий в вузьких колах скандал. Нібито деякі екземпляри з колекції отримані незаконним шляхом, але нічого довести не вдалось. І ось:  Еріксон зробив рекордно високу ставку на аукціоні, а рік тому зацікавився цифровим мистецтвом...

- Точно він! - вигукнув Олег.  - Чи ви вважаєте, що цього недостатньо для обґрунтованої підозри.

- Достатньо чи ні, але він в нас довго не затримається. Треба проводити затримання. Він ще іноземець, ох, як це все ускладнює...

- Він буде на похоронах Ірини, сьогодні, - перебив слідчого стажист. - Дивіться, ось ще фото Кім з похорон, якість погана, але дуже схоже на Еріксона. Схоже, це частина ритуалу - прощання з жертвами чи щось таке...

- Похорони Ірини через декілька годин, я готую клопотання про затримання і забираю ухвалу, а ви ідіть хоч вмийтеся та кави випийте, лиця на вас немає.