- Я не розумію, який може бути мотив? Вона ще така молода, всі в групі її любили, хлопець ледь на руках не носив. За що її позбавили життя?
- Запам'ятай, стажисте, мою мудрість: життя - безцінне, а от смерть завжди має свою ціну. Знайдеш вигодонабувача - вважай, що справу розкрито, - голосом премудрого старця повідав Іван і вимкнув склоочисники.
Клятий дощ йшов більше доби, не припиняючись зі вчорашнього ранку. Слідчий не зміг знайти сухого місця на парковці відділку, а перспектива стрибати по калюжах, ніби заєць звичайний польовий, остаточно зіпсувала і так не захмарний настрій. Нічого толкового "намацати" в університеті жертви, ні під час огляду помешкання не вдалося. Не те щоб Іван розраховував за добу розкрити справу, але ж хоч би знайти якусь відправну точку...
Вчора вдалося роздобути - о, вдача! - запис з камери спостереження бізнес-центру, де було чітко видно вбивство від початку і до кінця. Але на цьому прогрес слідства закінчувався.
- Отже, що ми маємо? - з порогу кабінету почав Іван, вішаючи свій мокрий піджак на спинку крісла. - Олег, чаю постав, будь ласка. Я з ранку не снідав, ти фруктами поділишся?
- Я їх взагалі-то для Олесі купував, але один банан, можу презентувати.
- Дякую. А що, сподобалась дівчина? - підморгнув майбутньому колезі. - Тільки цеє... Словом, до неї вже тут залицялись різні, але вона панянка принципова, будь з ким на контакт не йде.
Олег вимкнув воду і поспіхом увімкнув чайник. Хлопець промок до майки і просто марив гарячою кавою.
- Так і я не будь-хто, - усміхнувся, згадуючи біляву співробітницю. Так, вона гарна, але, крім того, було ще в ній щось, що зачепило хлопця і зараз хвилювало не менше, ніж робота. Трясця, з такою роботою краще і не порівнювати, тьху-тьху-тьху...
- Отже, Ірина, двадцять років, студентка, хлопець є, очевидних ворогів немає. Ранок вбивства почався з пробіжки, нічого незвичайного мати не помітила. З запису камери відеоспостереження видно, що вбивця наблизився ззаду, щось вколов жертві, а потім вже задушив.
- Явно професіонал.
- Отож. Діяв чітко, швидко. Маска звичайна, медична, на таку зараз уваги ніхто і не звертає. Тату помітив на шиї?
- Так, дуже незвичне.
- Треба дати патрульним орієнтування, хтозна, може і пощастить.
В кабінеті почувся стук і відчинились двері, в які заглянула білява дівчина.
- Привіт, хлопці, можна?
- Заходь, Олеся. Порадуй нас чимось.
- Причина смерті - механічна асфіксія, це ви і так знаєте. Зате ось: є попередні аналізи крові. Жертві вкололи знеболювальне, дуже сильне, багато і миттєвої дії. Так що дівчина відключилась миттєво і нічого не відчула.
- На диво гуманний вбивця, - задумливо потер підборіддя Іван.
- Так. Ви також думаєте, що це вбивство на замовлення? - поцікавився Олег.
- Дуже на це схоже.
- А значить, щоб знайти вбивцю, нам треба знати вигодоодержувача, - вирішив покрасуватись Олег перед Олесею, але та навіть не слухала.
- Добре, хлопці, пішла я, справ ще купа.
- Зажди! - схопився стажист. - Ось, це тобі трохи вітамінів, якщо Ніка дозволить, звісно.
Олеся ж несподівано відвернулась і закрила очі руками.
- Ей, ну ти чого? - спантеличився хлопець. - Щось трапилось?
- Та... Ви скажете, що дурниця...
- Дівчинко, не дуркуй, ми уважно слухаємо. Сядь, стажисте, і кінцівки свої прибери від дівчини, потім обіймати будеш.
- Ніка пропала. Ви не думайте, я ревти не буду, але я майже всю ніч не спала, служба техпідтримки і таке інше...
- Як це пропала? - щиро здивувався Іван. - Та Ніка, ну твоє цифрове альтер его, з гри?
- Проїхали... - відмахнулась дівчина.
- Стривай, - посерйознішав Олег. - Грець уже з Нікою, а ти змінила паролі на пошту і в інтернет-банк? Дай вгадаю, у тебе ж паролі всюди однакові?
Дівчина важко опустилась на стілець:
- Однакові. Знаю, дурепа я. Я відразу ж нові встановила.
- І на Фейсбуці? - підняв брову Олег, заглядаючи у телефон. - Бо мені ось щойно прийшло повідомлення від тебе з проханням позичити гроші.
- Що!? - різко вскочила дівчина, заглядаючи до хлопця в екран. - От, чорт! Мене ще й взломали! - і ледь не розплакалась.
Олег таки підбадьорливо обійняв Олесю за плечі і заспокоїв:
- Це не так страшно, головне, що пошта ціла, а профіль швидко повернемо.
- А Ніку? Ти, може, допоможеш?
- Техпідтримка...
- Мовчить.
Олег розгублено розвів руками:
- Не знаю навіть.
- Заяву в поліцію напиши, - порадив Іван.
- Птьху ти, не смішно!
- Так я і не сміюсь. Ти гроші якісь вкладала?
- Ні.
- Тоді гірше.
- О, всі в зборі! - у відчинених дверях з'явився ще один Єгор з кіберполіції. - А я вам телефон вашої жертви, Ірини , приніс. У нього захист стандартний, так що взломали швидко. Там стільки всього: і соцсітки і пошта, і галерея повна. Коротше, роботи на декілька днів, якщо не більше. Успіху!
- О, фрешик, знаєш, це завдання саме для тебе!
- Та я ж не проти. А ви?
- А я займусь списком спадкоємців.
Олег примружився:
- Я вам допоможу: Ірина заповіту не залишила, так як помирати якось не збиралась. А єдиним спадкоємцем за законом є її мати. А власного майна у покійної - нуль. Ось і весь список.
- Ось і чудово! - енергійно підхопився старший слідчий. - Ви можете чаю попити з бананами, а я швиденько в кафе збігаю і як почну все перевіряти!