Глава 31. Низка неймовірних везінь.

Анна сиділа в обіймах Джуліана, уважно слухаючи його серцебиття. Завдяки суперслуху вона вже навчилась відрізняти зміни частоти серцевих скорочень  тих чи інших ситуаціях і те серцебиття, що вона слухала зараз, очевидно було в числі найулюбленіших. Довший час вони мовчали, насолоджуючись присутністю один одного. Джуліан був переконаний, що він найщасливіший хлопець у світі, адже він аж ніяк не очікував, що Іскорка, та сама неприступна дівчина, сама попросить його поцілувати її. І ось зараз вони сиділи в  приміщенні зі старим медичним приладдям, зовсім одні, та повністю задоволені компанією один одного.

― Це було… ― через якийсь час порушила тишину Анна, заворушившись. Джуліан все ще тримав руку на її спині.

― Ти ж не збираєшся зараз просто піти?

Анна поглянула на нього із неприхованим докором.

― Це було грандіозно, ― промовила вона, всміхаючись і не в змозі відірватись від погляду синіх очей хлопця.

Джуліан розцвів буквально за секунду.

― Мені не причулось? Ох, чорт, здається, я почув те, про що мріяв з початку нашого знайомства. Повтори це іще раз!

― Ей! Я вже сказала! Не буду я повторяти! ― Анна зістрибнула з кушетки й схопила свою блузку. Взялася одягатися. Джуліан все ще сидів з голим торсом. ― Секундочку… ти що, мріяв зайнятися зі мною сексом в кладовищі несправних медичних приладів? ― з іронією промовила вона, защіпаючи ґудзики на блузці.

Джуліан зареготав і схопив свою футболку.

― Ну, знаєш, це все ж краще, ніж в туалеті.

Через якусь мить вони знову сиділи на кушетці, обіймаючись. Анна розуміла, що у неї повно справ, які не можуть чекати, але просто не могла змусити себе встати. В обіймах Джуліана було так добре і затишно, що, здавалося, що проблеми вирішать себе самі. Але в якусь мить вона просто зіскочила з кушетки й сказала:

― Чорт, я не можу так!

― Тільки не кажи, що шкодуєш про те, що було! ― аж зіщулився Джуліан.

― Джуліане, моя мама все ще у Віспи, а ми тут…

― Ей, ти ж щойно розповіла, що Шамберлейн і якийсь Джо зв’язувалися із ним і він сказав, що вона буде в порядку, поки ти займаєшся пошукати якоїсь там Брами… е-е… куди вона там веде?

― В Тартар! ― крикнула Анна. ― Джуліане… ― вона знову опустилася на кушетку поруч. ― Я не довіряю Адамові і Джо. Вони стверджують, що мають план, як підірвати потойбічний світ, але при цьому нічого з цього не розповіли.

― Тобто… ти думаєш, вони мають на меті щось інше?

― Ні! Навіть якщо у них і є вибухівка такого масштабу, я думала про те, що це понесе за собою чималі наслідки і… гадаю, це поставить під загрозу усе, до чого ми звикли. Джуліане, світ так різко змінився для мене… ще недавно я була простою студенткою із великою мрією стати чудовим спеціалістом. Я хотіла бути, як моя мама. Працювати у цьому відділенні. Лікувати людей. А зараз… ― її голос помітно спохмурнів.

Джуліан узяв долоню Анни у свою і міцно стиснув. Тоді поглянув в очі і сказав:

― Світ змінився? Він залишився таким же, як був і до цього! І буде таким же, допоки усі люди, яких ти любиш, живі. Повір, я знаю, що говорю, ― у голосі хлопця відчувалась деяка тривога.

― Ось тому я і не довіряю ні Адамові, ні Джо. Адам приховував від мене стільки всього! Хтозна взагалі, що з його батьками. Він сказав, що поїхав від них, бо його не цікавлять подорожі по світу. А раптом він задушив їх і закопав у саду свого колишнього дому?

Джуліан всміхнувся.

― Це був би збіг всесвітнього масштабу, якби той, у кого ти була закохана, виявився убивцею своїх батьків. Чорт, я ж забув, неприємності знаходять тебе всюди…

― Так, ― зітхнула Анна. ― Мій батько… він просто псих.

― Прокляття, Іскорко, ― насупився Джуліан. ― Цей виродок поплатиться за те, що натворив. Як я тільки міг піддатися його нікчемному гіпнозу?! Трясця, він змусив мене ненавидіти тебе!

― Я знаю, знаю… але це все позаду, чи не так?

― Звісно, що так! Але через цього ідіота я відчуваю себе конкретним телепнем по відношенню до тебе! Ти приходила в мій пентхаус, а я… Іскорко, я ніколи собі не пробачу того…

― Ей-ей! ― схопилася Анна. ― Це все мій старик. Він тебе загіпнотизував…

― Ні! Я мав, я мусив здогадатись… трясця! Іскорко… я знаю, ти все чула, ― він випустив її руку.

― Ей! Я ж уже сказала, що не ображаюсь, я знаю, що це був гіпноз Грегорі…

― Але це не Грегорі сосався з однією із красунечок Ліама! ― заволав Джуліан, зіскочивши із кушетки.

Він повернувся спиною. Було помітно, що хлопець відчував провину і злість на самого себе. Анна повільно зістрибнула із ліжка і наблизилась до Джуліана. Він думав, що вона стовідсотково обернеться і піде геть, але дівчина зробила цілковито навпаки.

― Я також не без вини, ― прошепотіла вона, обхопивши його широкі плечі руками. ― Я вважала тебе ідіотом після того, як ти врятував мене від того маніяка Макса. А ще… я дозволяла собі думати про Адама, я танцювала з ним в книжковому магазині, хоча увесь цей час мої думки були повністю заполонені тобою…