Глава 23. Одкровення. Частина перша.

Чорний Range Rover зупинився поруч із перекинутою і вщент потрощеною автівкою. Довкола дороги стояв туман. Підозріла тиша насторожувала не лише Джуліана, а й його супутників ― двох членів трійці найсильніших ― Люсію та Деніела. Дівчина зняла шолом і, поклавши його на мотоцикл, дістала з-за спини свій спис. Деніел тримав у руках пістолет і уважно роздивлявся довкола. Туман суттєво погіршував видимість.

― Будьте обережні, ― прошепотів Фан Сяо Гу, залишаючись поруч із Джуліаном і тримаючи руку на рукоятці катани, що висіла на його поясі.

Джуліан вирішив зробити так же, як і його колеги інфеністи, й оголив свій короткий меч. Хлопець зосередився на дорозі, але вона виглядала занадто порожньою, аби розгулювати тут зі зброєю. Він уже було подумав, що ці троє явно психи, якщо впевнені, що тут щось є і воно вартує розходжування по шосе зі зброєю в руках. Але зненацька його пронизало відчуття явної присутності поруч чогось потойбічного ― воно неначе пронеслося повз на нереальній швидкості. Джуліан оглянувся ― Люсія уже видовжила свій спис, а Деніел явно прицілювався на щось у тумані. Коли це щось пробігло повз уже вдруге, Хантер второпав, що інфеністи, із якими він відправився у цю місію, явно мали рацію і зайва обережність ніколи не завадить. Та тоді Фан Сяо Гу зненацька прокричав:

― Всі назад!!

Зреагувавши останнім, Джуліан встиг помітити якусь тінь поруч із їхньою машиною, а тоді вона вибухнула так неочікувано, що хлопець ледве встиг відбігти і кинутись на землю, прикриваючи голову руками. За мить всі знову стояла на ногах довкола Фан Сяо Гу.

― Це демон газової гангрени, ― сказав азіат, стискаючи рукоятку катани. ― Джуліане, остерігайся його газових атак.

― Газових атак? ― пхикнув хлопець. ― Цей демон що, велика дупа?

Та тоді все почало відбуватись занадто швидко. Демон показався всього на мить, але цього було достатньо, аби зреагувала найшвидша із присутніх. Люсія жбурнула спис, сподіваючись влучити в демона і їй це безсумнівно вдалося, от тільки виявилося, що кінцівка, в яку вона влучила, була фейковою. Спис пролетів крізь неї і влучив в іншу ціль ― Летине плече. Дівчина закричала від болю й упала на асфальт.

― Лето! ― кинувся до неї Фан Сяо Гу.

― Прокляття, Гу! ― закричала Люсія, вибігши перед його спиною вчасно, бо демон в ту ж мить знову показався із туману.

Вона намагалася проткнути демона списом, але він пропав. Далі все сталося швидше, ніж могла прорахувати дівчина із талантом «швидкість». Демон неочікувано опинився позаду неї і, обхопивши тіло дівчини багрово-синіми некротизованими кінцівками, затягнув в туман.

― Люсіє! ― крикнув Деніел, кинувшись туди, де вона ще недавно стояла. Хлопець хотів зробити декілька пострілів, але чудово розумів, що не може робити це насліпо ― є ризик влучити в Люсію.

― Зосередьтеся, ― наполягав Фан Сяо Гу. ― Лето, тримайся, прошу тебе, ― прошепотів він до дівчини, що вже й так була ранена, а спис ще й серйозно роздер їй руку, пролетівши по зовнішній її стороні.

Джуліан помітив на його обличчі явне занепокоєння. «Ми нічого не знаємо про обстановку. Ось що мала на увазі Сара Адлер», ― подумав хлопець, але мить відсутності уваги коштувала їм Деніела. Хлопця не стало дуже несподівано. Взявши в руки пістолет, що його випустив Деніел, Хантер повернувся до Фан Сяо Гу. В ту ж мить їх почав окутувати густий темно-зелений дим.

― Що ж… пора зіграти в героя, ― зронив Хантер, єхидно всміхнувшись і ефектно змахнувши кинджалом. Тоді повернувся до Лети і Фан Сяо Гу: ― Негайно їдьте в Бункер! Леті необхідна допомога…

― Не смій, хлопче… ― почав було азіат, але Джуліан, схопивши шолом Люсії, зник посеред диму. ― НЕГАЙНО ПОВЕРНИСЯ! Трясця! Треба було послухати настанову місіс Адлер і не йти на ризик…

― Дякую, що прийшли… ― прохрипіла геть обезсилено Лета.

Фан Сяо Гу поглянув на неї явно стурбованим поглядом і, схопивши дівчину на руки, поніс до мотоцикла.

Джуліан спершу відірвав шмат своєї футболки і, створивши своєрідну маску, одягнув шолом. Тримаючи в одній руці пістолет, а в іншій кинджал, хлопець обережно ступав дорогою, повністю окутаною туманом.

«Я, можливо, пошкодую про свій героїзм, але ж, чорт візьми, я знаю Лету все своє життя… цей демон має горіти в пеклі!» ― подумав Джуліан і, насупившись, продовжив іти крізь густий темно-зелений дим.

В кількох метрах від нього знаходився демон. Він мав жахаючий вигляд ― голова була покрита додатковою шкірою, пришитою крупними швами, замість рота виднілася кістка нижньої щелепи із гнилими зубами, а очі нагадували чорні намистинки. Тіло його, як і голова, містило на собі додаткову шкіру, скріплену грубими швами. Руки і ноги демона виглядали багрово-синіми, як справжні гангренозні кінцівки.

Він підійшов до Люсії, лежачої без тями на асфальті і, торкнувшись її білястого волосся своїми темно-фіолетовими пальцями із довгими кігтями, забрав прядку із обличчя. Якусь мить демон дивився на її вродливе личко явно зацікавленим поглядом, а тоді глибоко вдихнув і частина життєвої енергії покинула тіло інфеністки, перейшовши до наполовину мертвого тіла демона. Переступивши через неї, монстр сховався в диму.

Джуліан відчував деякий страх перед невідомістю, але мав достатньо впевненості в собі, аби продовжити ступати крізь непроглядний туман із сумішшю зеленого диму, що його напустив демон. Зненацька хлопець наштовхнувся ногою на щось м’яке. Второпавши, що це рука Деніела, Хантер схилився над ним, аби перевірити пульс. Впевнившись в його наявності, Джуліан рушив далі.