Глава 13. Хелоувін. Частина перша.

Віолетта, одягнена в костюм Чудо-Жінки, відчинила двері в ту ж мить, як Ребекка подзвонила у дзвінок. Із дому лунала голосна музика, а на подвір’ї вже тусувалося чимало людей, стоячи окремими групками. Обличчя азіатки розплилося в посмішці на всі тридцять два і вона потягнулася обіймати Ребекку. Поцілувавши її у щоку, дівчина спрямувала вкрай зацікавлений погляд на брата Анни.

― Я Джеймі, ― відрекомендувався він. ― Але сьогодні я Дракула, тож бережіть вени, ― підсміхнувся Джеймі хитрою посмішкою.

― Вау! Це чудово, ― із захопленням протягнула Лета. ― Твій костюм також дуже крутий, Ребекко! А ти… ― поглянула вона на Анну дещо неприємним поглядом. ― Лара Крофт?

― Ну, взагалі-то… ― пробурмотіла Анна.

― Блискучий костюм, ― оцінила Лета, всміхнувшись дещо неоднозначно. Анна поглянула на талант на її руці ніби мимохіть, але Віолетта це помітила.

Друзі пройшли в будинок, де тусовка вже була в самому розпалі. На кухні Лета запропонувала всім пиво і зникла, розчинившись у натовпі. По всьому будинку, який здавався просто величезним, були розвішані різнокольорові лампочки, а також чимало свічок, що створювали справжню хелоувінську атмосферу. Подекуди стояли гарбузи із вирізаними очима та ротом, пластмасові скелети і білі простирадла, що мали б бути схожими на привидів, але для Анни то були просто простирадла. Під стелею висіла штучна павутина і в кутах виднілися прикріплені гумові павуки, розміром з людську голову. На вікнах Анна помітила приклеєних кажанів чорного кольору.

Грала не дуже запальна музика, тож більшість гостей спілкувалася, попиваючи пиво. Лише деякі танцювали і то, схоже, вони встигли побувати на інших вечірках, де скуштували не одне пиво.

Ребекка майже одразу почала знайомитися з різними людьми, а Анна натомість просто ходила, розглядаючи декорації в будинку і сподіваючись зустріти Адама.

Однак він з’явився дещо пізніше. Спочатку Анна наткнулась на Джуліана в костюмі поліцейського. Він розмовляв із Летою, повернувшись до всіх спиною. Азіатка одразу ж помітила Анну й наче спеціально притиснула до себе Хантера і почала шепотіти йому щось на вухо. Анна мовчки відвела погляд й пішла геть.

За якийсь час наткнулася на Адама, що був одягнений в шкіряний костюм темно-зеленого кольору із великим капюшоном, що закривав половину обличчя. Дівчина впізнала хлопця лише після того, як почула його мелодійний голос:

― Привіт, Анно.

― Це костюм Зеленої Стріли? ― із захопленням протягнула дівчина, помітивши за спиною лук і колчан зі стрілами. ― Вау! Я не думала, що є іще люди, які люблять цей серіал! А лук зі стрілами… ого, де ти такий дістав? Виглядає, як справжній!

Адам всміхнувся.

― Хочеш чого-небудь з’їсти? Я бачив на кухні чимало смаколиків.

Анна мовчки рушила за ним, усміхаючись від вуха до вуха, адже в цьому костюмі хлопець здавався їй іще сексуальнішим, ніж раніше. На кухні на столі стояло чимало солодкого, випеченого у формі різних символів Хеллоувіну. Почала грати голосніша музика і багато хто взявся танцювати, тож було не до розмов. Анна швидко спорожнила свій пластиковий стакан із пивом, а Адам погодився принести іще, залишивши дівчину на дивані у вітальній. Вона наминала печеньки у формі павуків, як поруч раптово сіла Ребекка.

― Як ти?! ― запитала вона, перекрикуючи музику. ― Ходімо в туалет, маю дещо розповісти!

І потягнула Анну туди. На другому поверсі було дещо тихіше і дівчата могли розмовляти, не надриваючи голосові зв’язки.

― Цей будинок величезний, ― зауважила Ребекка, розглядаючи таку ж вишукану і простору ванну кімнату, до речі, також прикрашену в стилі Хеллоувіну.

― Бек, а… ― Анна на секунду задумалась, чи варто таке запитувати, але все ж вирішила не стримуватись. ― Лета й Джуліан справді разом?

― О, так, Лета мені розповідає вічно по телефону, як він її водить по дорогих ресторанах, ― закотила очі Бек. ― Якщо чесно, то аж дратує. Мені іноді здається, що вона то все вигадує.

― Я бачила їх в кухні, схоже, цілувалися, ― дещо невдоволеним голосом промовила Анна.

― Тебе це хвилює? Ти ж ненавидиш цього типа!

Анна знітилася.

― То що ти хотіла розказати? ― поспішила запитати дівчина.

― Ми зараз гратимемо у «правда чи дія»! Ти з нами?

― Е-е…

― Звичайно, з нами! ― крикнула Бек і потягнула подругу із туалету вниз, на тусовку.

Внизу уже зібралася чимала компанія, що хотіла грати в «правду чи дію» на алкоголь. Решта гостей, що обрали тусуватись далі, перейшли в іншу кімнату й врубили там голосну музику. Анна дещо напружено сиділа на великому шкіряному дивані, тулячись поруч із Ребеккою, адже, незважаючи на величину дивану, четверо чоловік, все ж, поміщалися на ньому з трудом.

Згодом підійшов Адам і простягнув Анні пиво, поки інші обговорювали правила гри. Більшої половини учасників Анна взагалі не знала, але їй просто мозолила очі одна парочка, що вмостилася на великому кріслі разом. Дівчина старалася лишній раз на них не дивитись, але Лета була голоснішою за всіх і озвучувала правила гри:

― Правила прості! На кого покаже пляшка ― той вибирає ― правда чи дія! Звісно, учасник може відмовитися виконувати завдання, тоді він змушений випити штрафний стакан текіли!