Глава 12. Старі друзі і нові проблеми ― речі несумісні.

Знайшовши початок подій минулої ночі на записі з камер відео спостереження будинку Кетрін, Анна затамувала подих. Із захопленням від того, що все нарешті проясниться, дівчина натиснула кнопку «запуск». Приїхала машина Джуліана. Вона стояла там надто довго, тож довелося відмотати. «Що цей кретин взагалі робив стільки часу біля мого будинку?!» ― дивувалась Анна, прискоривши запис. Нарешті остаточно стемніло і через якийсь час в полі зору камери з’явився іще один автомобіль, цього разу чорний порше. Анна уважніше придивилась і сповільнила запис до нормальної швидкості. Приблизила… всередині двоє людей. Тоді водійські двері відчинилися й з машини вийшов чоловік. Він всього лиш на секунду повернувся обличчям до камери і… Анна встигла зупинити запис вчасно, мабуть, лише завдяки своїй підвищеній реакції, котра активувалася із появою таланту. Зблизила обличчя чоловіка й насупилася. «Це він… Макс. Це той чоловік!» ― з жахом визнала дівчина. Та прямо в цю мить за спиною виникла Кетрін.

― Слухай, ти можеш припильнувати чайник? Він ось-ось закипить, а Моллі вже щось наробила на задньому подвір’ї, скавулить страшенно. Я мушу бігти до неї. Така нетямуща собака, ― закотила очі дівчина.

― Звичайно, ― всміхнулась Анна, підводячись.

В її голові кипіли думки… «Але ж якого біса демон притирався до мене? Він відчув, хто я? Чортівня, а я ж була така п’яна, що нічого не підозрювала!» ― думала дівчина, повертаючись на кухню. Чайник уже почав видавати характерні звуки закипання, але Анна й не думала його вимикати.

«Прокляття, а Макс же ж утікав від когось! Тепер я згадала! Коли ми були в клубі, я пила іще щось і була відносно ще твереза, коли він підбіг і сказав, що ми ідемо… так, далі у мене все, як в тумані, мабуть, випивка подіяла… але цей момент я точно пам’ятаю. Він спочатку ішов кудись і ще я бачила в клубі цих людей… їх було троє. Я бачила таланти на них!» ― з острахом шокувалась Анна від власних же згадок про ніч. «Виходить, вони знали, що Макс ― демон… вони убили його після того, як він поїхав від мене!»

Чайник кипів просто шалено і свист перебив думки дівчини. Вона підійшла до плити й вимкнула її.

Тим часом Кетрін навіть не думала виходити на заднє подвіря за своєю собакою Моллі. Вона залишилась у підвалі.

Швидко сіла за стіл й взялася відмотувати запис з камер спостереження уперед. Побачивши, як Джуліан врятував Анну від ненормальних намірів Макса, дівчина якусь мить дивилася на все так пильно, наче мала просвердлити екран монітору одним лиш поглядом. Тоді торкнулася клавіатури й видалила запис. Неначе загіпнотизована, дівчина повернулася на кухню, де, побачивши Анну, одразу ж заусміхалася зовсім невинно.

― Моллі заспокоїлася, щойно я прийшла. Хоче уваги, а ти знаєш, я геть не маю часу гратися із нею. О, п’ємо чай?

― Слухай, він і так ще гарячий. Я піду швиденько відмотаю запис і остаточно взнаю, був кур’єр, чи ні, ― проговорила Анна.

― Чекаю тебе.

Анна поспішила вниз. Всадилася на стілець і запустила запис. Макс підійшов до дверей машини, відчинив їх, тоді сама Анна вивалилася звідти просто на нього і… в ту ж мить на екрані виникли чорно-білі мурашки, що свідчили про одне ― запис пошкоджено. «Якого чорта?! На найцікавішому!» ― подумки пробурчала дівчина, намагаючись відновити запис. Але її знань було замало для таких операцій, тож Анна була змушена здатися.

― Ну, як? Знайшла свого кур’єрчика? ― хитро запитала Кетрін, коли Анна повернулась на кухню.

― Схоже, ваші камери барахлять. Запис виявився пошкодженим, ― обурено пробурмотіла Анна, взявши свій чай.

― Можливо, це й на краще, ― дещо неоднозначним тоном сказала подруга.

«В принципі, я дізналась те, за чим справді сюди йшла. А те, що було далі… схоже, це просто не доля», ― подумала Анна.

― То як там? На практиці є якісь красавчики? ― поцікавилась Кет.

― Чого б це ти раптом і про хлопців заговорила? ― підозріло глянула на неї Анна.

― Ну, не одним же навчанням жити! Я витратила на це стільки років…

― Нічого собі! І це я чую від тебе, Кет? ― зареготала Анна. ― Знаєш, так, є один. Він такий спокійний, врівноважений і… сексуальний! ― захихотіла Анна, згадуючи Адама.

«А ще занадто скритний. Але ж це тільки додає йому шарму!» ― пронеслось в її думках.

― Я знаю, ти завжди втрачала здоровий глузд від такого типу хлопців. Тож, скажу от що ― я не здивована, ― замітила Кет. ― А в мене на хірургії був би просто дівчачий рай, якби всі вони не були ботанами. От чесно.

― Ботанами? Кет, що з тобою сталося? Відколи ти називаєш людей ботанами?

― То не так, як в серіалах про лікарів, де всі хірурги ― сексуальні красавчики із підтягнутим тілом. В реальності вони вчаться 90% свого життя і просто не мають часу на спортзал.

― Знаєш, моментами я сумую за школою, ― голос Анни змінився на замріяний. ― Тоді все було якось інакше. Геть інакше. Ми були такими безтурботними. Постійно ходили на вечірки, тусовки, гуляли і веселились. Та попри це і вчились непогано. От були часи! Ми втрьох були проти всього світу і ніщо не могло цьому завадити.

― Ви з Бек і далі разом, ― зауважила Кетрін.

― Так, але… я помічаю, що між нами просто величезна прірва. Стільки різного… мабуть, це просто доросле життя, в якому найкращим подругам не вистачить місця.