Глава 11. Демон з жовтими очима.

Джуліан Розенбаум прокинувся від нестерпного болю в плечі. Він безперечно спав в такому положенні довго, бо зараз вже майже не відчував пальців власної руки. Сполохнувшись, Хантер різко встав й руку пронизали неприємні мурашки.

Хлопець валявся на підлозі поруч із великим двоспальним ліжком, на якому розкинулася Анна Уеллінг. Дівчина умудрилася зайняти усю площу і без того величезного ліжка і зараз нагадувала типового підлітка, який не змив макіяж перед сном.

Поглянувши на неї, Хантер пхикнув, і тоді до його рота донісся неприємний запах блювоти. Виявилося, що сорочка від Армані, яку вчора обблювала алкогольною блювотою Анна, валялася поруч із ліжком, а сам Хантер усю ніч проспав з голим торсом. Ковдра лежала на підлозі біля його ніг.

«Ага, значить, вона зайняла усе ліжко, а я стащив у неї ковдру», ― подумав Джуліан і, схопивши її, кинув на Анну. Від цього дівчина щось пробурмотіла, але остаточно не прокинулася. «Якого чорта я взагалі заснув в її будинку?» ― Джуліан був готовий прямо зараз піти геть, але неприємний запах алкогольної блювоти, що просочився із сорочки на його тіло, хвилював хлопця більше, ніж власне місцезнаходження. Не довго думаючи, він вийшов із кімнати і досить швидко знайшов ванну кімнату. Зачинивши двері, хлопець поглянув на себе в дзеркало, що займало пів стіни. На його правому грудному м’язі красувалося тату, таке ж, як і в Нейта, члена загадкової трійці із клубу. Секунду подивившись на себе, Джуліан вмив лице.

«О, що в нас тут? Шампунь «Об’єм і сила», маска для волосся номер один, маска номер два, кондиціонер, ще кондиціонер, а це що за баночка? Боже, Іскорка що, займається продажом косметики для волосся?» ― закотивши очі, Хантер перебрав усі баночки і не знайшов жодного чоловічого шампуню.

«Схоже, внизу є ще одна ванна, а цю міс Уеллінг повністю привласнила собі», ― зробив висновок хлопець й заліз в душ, схопивши один із шампунів.

В душі хлопець цілковито розслабився і був готовий виходити, як наткнувся на Джеймі, який з’явився наче нізвідки. Обоє налякалися до чортиків (адже Джеймі зайшов саме тоді, коли Хантер вже вимкнув воду і стояв в душі, витираючись рушником) і відскочили в сторони.

― Ти ще хто?! ― загорланив Джуліан.

― Взагалі-то, це я маю питати! ― озвався брат Анни, вирячивши очиська.

― Це ванна Анни! Хто б ти не був, що ти тут робиш і як сюди потрапив?!

― Ну, я… цей, замок тут фіговий, а вранці я зазвичай заходжу до неї у ванну кімнату, аби вмитись, бо внизу мама цілу годину наводить марафет… ― пробурмотів Джеймі, показуючи на дверний замок.

― Замок поганий, кажеш?! ― проричав Джуліан. ― Ти хто такий?!

― Я Джеймі, брат Анни! А ти ще хто?! ― та вмить обличчя Джеймі змінилось із шокованого на хитре. ― Ага-а, то ти, значить, Джуліан-Підгузки-ХХL! Новий хлопець моєї сестрички.

Обличчя Хантера вмить стало кам’яним. Джеймі зайшовся реготом.

― Видно, ти і гадки не маєш, як записаний у неї в телефоні. На! ― озвався брат і кинув Хантерові білу футболку, яку дістав із невеличкої шафи поруч із ванною кімнатою.

Анна прокинулася від криків у ванній, що знаходилася за стіною. Побачивши брудну футболку Хантера на підлозі поруч із ліжком, дівчина закричала. Вона увірвалася у ванну кімнату якраз в ту мить, коли Джуліан одягнув футболку її брата.

― ТИ! ― закричала вона, витягнувши руку вперед. ― Ти якого чорта робиш в моїй ванній?!

Джуліан повернувся, єхидно всміхнувшись.

― Іскорко, учора вночі ти сама попросила мене залишитись. Що, не пам’ятаєш?

Він говорив це таким сексуальним голосом, що інша вже б розтаяла. Але Анна не звикла бути такою легковажною із хлопцями, що потрапляли в її будинок без дозволу.

― Менше пити треба! ― прозвучав здалеку голос Джеймі.

Анна аж закипіла від злості. Схопила Джуліана за руку й потягнула у свою кімнату. Впевнившись, що мама не чула цього галасу, а Джеймі зайнявся своїми справами, дівчина зашипіла:

― Що вчора було? ― в її голосі вчувався деякий страх, адже дівчина не пам’ятала абсолютно нічого.

― Ну… ― показово замислився Джуліан, походжаючи по кімнаті й роздивляючись речі Анни. ― Мені почати з самого початку? Гаразд. Спершу ти напилася до чортиків, тоді я забрав тебе і ти полізла до мене цілуватись…

― ЩО?!!!

― Я, звісно, як справжній джентльмен, не став цілуватися із п’яною дівчиною, яка нічого не петрає. Я хотів відвести тебе додому, але ти і кроку не могла зробити, тож довелося тебе занести.

― ЩО-О-О?

― Я поклав тебе на ліжко й хотів вже піти, але ти простогнала таким ніжним мелодійним голосочком, як із романтичних фільмів: «Залишися…» ― Джуліан так майстерно грав роль, що Анна в якийсь момент вже була впевнена, що все це ― не видумка.

― О, господи! ― зітхнула Анна, сівши на ліжко. ― Я більше не п’ю…

Джуліан зареготав.

― Невже повірила?

― ТИ ІДІОТ! ― закричала Анна, зіскочивши з ліжка.

― Та не було нічого, ― зізнався Хантер. ― Ну, щоправда, про «залишися» я не видумав, ― підсміхнувся хлопець, проговоривши це слово із спеціальною інтонацією, пародіюючи голос Анни.