Глава 190. Фелікс

У палаці її величності Сапфірового очарування творилась цілковита метушня. У залі із великим білим столом зібралася ціла купа народу. Зараз між ними велася запекла дискусія ― особи розділились на групки, у кожній із яких наполегливо доводилась певна точка зору. Усіх їх об’єднувала спільна мета, проте, методи її досягнення вкрай відрізнялись, породжуючи численні сварки й непорозуміння.

Присутніми в залі були глави основних міст клану Змін, а також Лі Тун і Лі Дун, як представники клану Сили. Окрім цього, багато хто з присутніх привів із собою найкращих стратегів із свого міста для розробки детального плану повалення Білолицього душогуба і всіх його поплічників.

― Маячня! ― зазвучав серед загальної какофонії дзвінкий голос Хуа Яна. ― Якщо зробити так, як ви кажете, нам усім кришка!

― Як «ми» кажемо?! ― озвався Лі Тун.

Тут же по столу гримнула рука Лі Дуна, що стояв поруч із ним.

― Хуа Ян, тобі слід ретельніше обдумати свої слова… якщо ми підемо цим шляхом, то нічого не доб’ємось. Дані, які мені вдалося добути від Джуліана Розенбаума, свідчать, що навколо об’єкту буде чимало пасток-заклинань і, цілком імовірно, об’єм виставленої охорони перевищуватиме передбачуваний…

Хуа Ян обурено вишкірився і не зміг втриматися від уїдливого зауваження:

― На такому важливому зібранні я для вас не більше, ніж «ваша величносте Хуа Ян»!

― Ще чого надумав??? ― тут же спалахнув Лі Тун. ― З чого мені тебе так називати?! Та й взагалі, я тут, аби представляти інтереси свого повелителя, його величності Багряного провісника у морі каяття, а тому тобі слід переглянути своє місце і…

Бам! Знову удар по столу. В руці Хуа Яна загорілось полум’я.

― У світі існує надто мало ситуацій, коли я згідний із цим покручем, ― з явною огидою покосився на Лі Туна Лі Дун. ― Але це одна з них. За ці півроку ти анітрохи не змінився, Хуа Ян.

― Точно! ― моментально підтримав його Лі Тун. А за мить його настрій змінився: ― Секундочку… як ти мене назвав?!

― Ох, чорт, хоч зараз, прошу тебе, вдай, що нічого не чув! Треба донести до цього малого паршивця, що…

― Вдати, що нічого не чув??? ― озвірів Лі Тун, хрускаючи кулаками. ― Я тебе в порошок зітру!

― Негайно припиніть! ― запищав Хуа Ян. ― Ми зібралися тут не для цього!

― Я розтовчу тобі пику, але спершу нашлю на неї гнояки!

― Та щоб у тебе пустули на дупі повилазили!

Сварка досягла пікової точки. От-от ці троє зчепляться в жорсткій бійці…

Тим же часом на іншому кінці стола точилась ще одна суперечка:

― Якщо задіяти усі війська для взяття об’єкта, ― говорила Мей, уважно обдумуючи ситуацію. ― Можна залишитись ні з чим. Білолиций може скористатись цим для захоплення наших міст. До того ж, місто Поривів…

― Про це подбає Фелікс, ― промовивши ім’я свого найближчого підданого, вона кивнула в сторону високого хлопця із дредами, зав’язаними у високий хвіст. ― Він зможе очолити військо духів Вітру для оборони міста. Зараз нам слід розглянути план, що стосується безпосереднього взяття об’єкта. Потрібно врахувати, що Білолиций душогуб може поповнити ряди свого війська також пекельними істотами, більшість з видів яких нам незнайомі. Здобувши осколок душі із міста Вогню, він може управляти ними силою думки.

Неочікувано прозвучав голос Рейчел, про котру глави міст Вод і Вічної Зелені явно встигли забути:

― Думаю, наше головне завдання ― просто утримувати ворогів на відстані, поки його величність Багряний провісник у морі каяття не…

Пронизливий погляд Мей тут же знайшов Рейчел, що сиділа за столом неподалік, до сих пір говорячи про щось із Цзиньань. Тепер же дівчинка зіскочила з її колін і пішла в сторону Хуа Яна і обох слуг Лі.

― Секундочку… а це хто така? Гіон, чиї інтереси вона взагалі представляє? ― говорила непохитним голосом Сапфірове очарування, стоячи на кінці столу, наче глава усього цього.

Погляд її був прикований чітко до Рейчел, що стояла поруч, почуваючи себе останнім шматком лайна, готовим розчинитися в кашку при одному погляді цих пронизливих холодних очей.

― Мей, послухай, ― спокійним голосом звернулася Гіон. ― Зараз нам потрібні всі, хто володіє винахідливістю. За короткий час потрібно придумати досконалий план, а цю дівчину порекомендував Хуа Ян, посилаючись на її виключний талант ясно мислити в стресових ситуаціях.

― Братик Хуа Ян запропонував хороший план! Лі Тун, Лі Дун, що з вами?! ― прозвучав в іншій частині зали писк Цзиньань.

― Цзиньань, не втручайся!

Із кожною фразою, що тільки посилювала конфлікт, брова Рейчел так і підскакувала догори. У голові пронеслось: «От же ж… усім присутнім більше двохсот років, а ведуть себе, як старшокласники!»

В кінці кінців, її терпець таки увірвався.

― Чорт візьми! ― в той же момент скочила з місця Рейчел, гупаючи руками по столу. ― Ви просто купка ідіотів! Що за балаган ви влаштували?! ― неочікувано у всьому залі запанувала неймовірна тиша. Чимало очей спрямувались на Рейчел. Та дівчина не розгубилась. Різко поглянувши на двох вірних підданих Мін Чженя, вона викрикнула: ― Лі Тун! Лі Дун! Хочете собачитись ― прошу на двір! Хуа Ян, не опускайся до їх рівня! Якщо підпалиш палац її величності, це анітрохи не позбавить нас від проблем, а тільки їх додасть! А ви… ― перевівши погляд на до біса ошелешену від такої поведінки Мей, Рейчел задерла підборіддя і відчеканила: ― Ваша величносте, прошу не називайте мене «хто така». Якщо вже сталося так, що я тут, аби представляти інтереси тих, ким являюсь сама… дозвольте зауважити… проблема, яка постала перед нами, потребує насамперед єдності, а те, що відбувається між нами зараз, схоже тільки на балаган, яким Білолиций душогуб з радістю скористається і тоді… тоді, боюсь, жертв буде незчисленна кількість.