Глава 188. Мішель

Вартувало усім вибратися в коридори, як невідомо звідки взялася ціла купа посланців, озброєних до зубів. Довелося одразу ж ховатися за стінами від шквалу куль з ворожих пістолетів.

― Чортівня! ― випалив Хуа Ян, визираючи з протилежної стіни. Мін Чжень і Ребекка ховались за стіною навпроти, а між ними пролітали сотні куль, супроводжуючись характерним звуком частих пострілів. ― З цим нам не вибратися! ― змахнув він кинджалом у руці.

Мін Чжень викинув пістолет вбік. У нього закінчились патрони, щойно він пристрелив посланців по дорозі сюди. Зараз на початку коридору знаходилося близько десяти чоловік, а наявність у них лише одного пістолета явно ускладнювала цю ситуацію. Навіть якщо у ньому є десять патронів, це не дає стовідсоткової гарантії на втечу ― щойно вони відкриють вогонь, посланці сховаються за стіни і більшість куль полетять мимо…

Аби вижити в перестрілці, потрібно володіти не стільки хорошою реакцією і вмінням з першого разу влучати в ціль, скільки володіти достатньою кількістю боєприпасів. Тільки таким чином можна, підтримуючи постійний вогонь, змусити противника триматися своєї схованки і поступово наблизитися до нього, а тоді, заставши зненацька, змусити скласти зброю.

У наших же не було вибору. Усі пістолети, які зосталися їм від мертвих посланців, мали в собі надто малу кількість набоїв, котрі дуже швидко використалися ще під час пошуку схованки.

Бек стиснула в руці пістолет, перевірила набої. Сім… можна усунути сімох, але треба влучити. Ще троє продовжать вогонь в будь-якому випадку. Є ризик, що не вдасться встигнути забігти в схованку. Не варіант.

Дівчина визирнула з-за плеча Мін Чженя, котрий стискав в руці зігнутий кинджал, притиснувшись спиною до стіни. Навпроти них ховалися Хуа Ян і Мішель. Дух Вогню був явно незадоволений… Бек просто по очах бачила, як же він шкодує про те, що не може скористатися своїми надздібностями… тоді він спепелив б тут усе…

І в ту ж мить увагу Бек привернула Мішель. Стрільба припинилась всього на мить ― посланці взялися перезаряджати пістолети. Це був шанс для того, аби відкрити вогонь у відповідь…

В ту ж секунду Мішель метнулася до них. Вона ефектно перекотилась по землі, як солдат, а тоді, кинувшись до Бек, вихопила із її руки пістолет і таким же чином вистрибнула на середину коридору, відкриваючи вогонь.

Бах! Бах!

Двоє полягло вмить, решта тут же стрибнула за схованки. Однак моментально з-за стін вилізло дві руки з пістолетами. Мішель в останню секунду метнулась в схованку до Хуа Яна, стискаючи в руці пістолет, як справжній суперагент.

Дзісь! Дзісь!

Знову шквал куль полетів в їхню сторону, але більше в ту, де ховалися Хуа Ян і Мішель.

Тоді дівчина, спіймавши погляд Мін Чженя, замахнулась і пожбурила йому пістолет! Демон впіймав зброю і, витягнувши із схованки руку, пальнув в протилежну схованку, із якої якраз показався один посланець. Бах! Прямо в голову! Той упав замертво. Почулася метушня серед посланців. Вогонь припинився. Мін Чжень поступово почав висуватись, аби поглянути, що там відбувається, та, щойно його голова на міліметр висунулась зі схованки, посланці відкрили вогонь.

Демон одразу ж заховався, а десятки куль просвистіли мимо, збиваючи пил і шматки камінчиків зі стіни. Тоді Мішель крикнула:

― Давай мені!

Багряний провісник насупився, завагавшись.

― Швидше, давай! У них зараз знову закінчаться патрони!

«Вона що, прораховує це?» ― пролунало в голові у Ребекки. Мін Чжень похапцем запустив пістолет в політ. В ту ж мить припинився ворожий вогонь і, Мішель, виглядаючи до біса ефектно, спіймала пістолет на льоту і на льоту ж вистрелила, влучаючи в груди одному з посланців, що не встиг утекти, зашпортавшись через труп свого напарника. Від пострілу його аж струсонуло, після чого він звалився навзнак.

Мішель же ефектно просковзнула по землі просто до схованки Мін Чженя і Ребекки.

― Що ти витворяєш?! ― закричав демон.

― Рятую вас! ― всміхнулась дівчина, тут же визираючи з-за стіни і відкриваючи вогонь наче навмання.

Та тим не менш вона влучила!

Бек була в шоці. Як можна так ризикувати?! Якби вона помилилась хоч на секунду, куля пролетіла б через її череп!

Притиснувшись спиною до стіни, вона повернулась до Багряного провісника і Ребекки і, всміхнувшись, прошепотіла:

― Довіртесь мені.

А в наступну мить змінила голос на розчарований:

― Бляха, патрони закінчились! У вас є ще?!

Бек надто повільно складала у голові «два плюс два»… невже… невже ця дівчина збирається обманути посланців?!

― Трясця! ― вигукнув із потрібною інтонацією Багряний провісник, підігруючи Мішель.

А тоді всі прислухались. У коридорі почулися кроки.

― Чш-ш… припинити вогонь… у них закінчилися патрони…

― Але…

― Просуваймося поступово, давайте-давайте!..

Вони намагалися говорити якомога тихіше, але луна в коридорах гробниці була достатньою, аби обривки фраз долітали до вух Ребекки і інших.