Глава 185. Сумніви

― Послухайте, ― проказала Гіон, зібравши усіх у трапезній, де ще два дні тому вони пиячили разом із Фестою. Зібралися усі, навіть Хуа Ян, закляття Мін Чженя на котрому уже перестало діяти, а також Рейчел, котра прибула в палац разом з Лі Туном та Лі Дуном. Не прийшла тільки Мей. Та причину її відсутності ніхто не питав ― вона була очевидною… Гіон на мить завагалась, а тоді, повернувши собі нерушиму впевненість, проказала: ― Ситуація складається така, що зараз Білолиций душогуб націлений забрати останній осколок душі, який знаходиться у моєму місті. Я уже послала туди чималу кількість слуг, однак, я зовсім не упевнена, що їхніх навичок вистачить, аби пройти Виклик. Усі мої найсильніші духи були людьми декілька століть тому, а тому матимуть великі непереливки. Потрібно серйозно замислитись про те, аби…

― То ми туди підемо і заберемо осколок, перш ніж це зроблять посланці Білолицього! ― підняла руку Бек і протараторила швидше, ніж при відповіді на уроці в школі.

― Бек! ― тут же зашипів до неї Хуа Ян.

Він зиркнув на Мін Чженя у пошуках допомоги, адже Бек зовсім не збиралася дозволяти йому затикати їй рот. Та Багряний провісник, схоже, не мав жодного наміру підтримувати духа Вогню. Всміхнувшись легкою усмішкою, у якій містилась колосальна влада, він висунувся вперед, аби проказати:

― Це слушна думка. Ми відправимось туди з Кучеряшкою і заберемо осколок. А ви за той час подумаєте над планом. Нам потрібен безпрограшний план, внаслідок якого ми назавжди позбудемось цієї Білолицьої гниди.

― Е-е-е! ― тут же запищав Хуа Ян. ― Хто сказав, що ви підете лише удвох???

Всі погляди тут же спрямувалися на нього. Дух Вогню відчув себе ніяково, тож швидко пробелькотів:

― Ну, тобто… це ж так небезпечно йти лише удвох, чи не так? ― розвів він руками, намагаючись сховатись від уїдливих поглядів Лі Туна і Лі Дуна.

― Я не зможу піти з вами, хоч це й до біса паршиво з мого боку, ― зітхнула Гіон, однак, не піддаючись емоціям. ― Проте я змушена залишитись тут, аби…

― Ми вас чудово розуміємо, ваша ясновельможносте Божественна мудрість, ― сумно сказав тоді Багряний провісник. ― Я і сам волів би віддану належну шану нашій любій подрузі, її ясновельможності Колекціонеру поривів лілового поля, котра загинула у бою, захищаючи усіх нас, але…

― Щодо плану не хвилюйтеся! ― раптово почувся нижче рівня стола дитячий голосок. ― Здається, я знаю, що замислив Білолиций душогуб!

Всі погляди миттю спрямувалися туди. Виявилось, на «зібрання» прибула навіть маленька Цзиньань.

― Цзиньань! ― вигукнув Хуа Ян.

― Братик Хуа Ян! ― закричала вона, підбігаючи до нього. Він узяв її на руки й посадив на свої коліна. Обвівши усіх присутніх серйозним поглядом, дівчинка проговорила дуже уважно: ― Перебуваючи у нього в замку, я чула різні розмови… схоже, він роздав багатьом своїм посланцям завдання знайти… як же вони казали? ― дівчинка приклала руку до підборіддя. ― Точно! «Місце, у якому темна енергія матиме особливу можливість для проявлення»…

Гіон та Мін Чжень насупилися.

― Так і сказав? ― запитала Рейчел.

― Ну, так говорили посланці! ― знизила плечима Цзиньань.

― Як дивно… що ж він міг затіяти… ― замислився Хуа Ян, вмощуючи дитину на своїх колінах зручніше.

«Місце для проявлення тьми… якщо він заволодіє останнім осколком, то стане неймовірно сильним. Хоча, по суті, він уже настільки сильний, що звичайними способами ми його не зупинимо, ― роздумувала Ребекка. ― Слід замислитись про такі речі, як оте закляття, яке хотів застосувати Мін Чжень… та, звісно, з не такими радикальними наслідками».

― Тоді вирішено! ― широко всміхнувшись, різко встав з-за столу Багряний провісник, стукнувши рукою по його поверхні. ― Ми ідемо за осколком, а ви шукаєте те місце! Лі Тун, Лі Дун, відшукайте Анну Уеллінг і пильно стежте за нею. Гадаю, саме вона і стане тією, хто приведе нас у правильне місце. Білолиций їй довіряє…

«Анна… ― пронеслось у голові Бек. ― Вона ж досі із ним! А Хантер? Що взагалі відбувається із ними? Вони звільнились від впливу Зевса, однак далі продовжують служити йому?»

Лі Дун і Лі Тун поспішно кивнули, зловивши наказ Багряного провісника на льоту.

Тоді звернулася Гіон:

― Що ти плануєш робити, коли дістанеш осколок?

Вони обоє вийшли з-за столу, тож Ребекка могла бачити, як Гіон дивиться на демона. У її погляді була якась дуже далека від щирості суміш тривоги і справжнього хвилювання. Скоріше за все, вона зробила такий вигляд тільки з ввічливості.

Однак, знати відповідь на це питання хотіла не лише вона одна. Бек перезирнулась із Хуа Яном, після чого обоє витріщились на профіль Багряного провісника, очікуючи, що ж він скаже.

Демон відповів не одразу. Він спочатку поглянув униз, а тоді підвів очі догори і, всміхнувшись одним краєм рота, сказав:

― Я збираюсь використати його на собі.

Божественна мудрість різко насупилась. Було видно, що вона хоче щось сказати, однак Багряний провісник, повільно кліпнувши очима, проговорив приреченим тоном:

― Ваша ясновельможносте… У нас немає іншого вибору. Я ― єдиний, хто може боротись із ним.