Глава 179. Вона була покликана нести радість і щастя. Частина перша

Невисока дівчина із довгим світло-русим волоссям крутилася біля старовинного дзеркала. По суті, уся кімната була оформлена у стилі початку 17 століття. Повсюди стояли запалені свічки, хоч то й був день, у кутку кімнати, де зараз і стояла дівчина в одній лиш білизні з рюшами, знаходилася ширма-перегородка, розписана яблуневим цвітом.

Дівчина була явно дуже задоволена, бо, підстрибнувши кілька разів, усілася за столик, аби почати робити собі макіяж. У неї було стільки різних штук для цього, що просто розбігалися очі. Ех, в ті часи далеко не в кожної дами була така кількість косметики. Та дівчина ця походила із знатної родини, а точніше, її батько був губернатором англійської колонії на острові Барбадос. Жили вони в невеликому містечку під назвою Бриджтаун, котре розташувалося на скелистій місцевості острова із його північної сторони. Місто було великою торговою точкою і розрослось тут, фактично, тільки завдяки торговцям, чиї судна причалювали до острова, аби поповнити запаси води та їжі, перш ніж доплисти до суші. За якийсь час тут розташувалася британська колонія, котру очолив відомий фінансист. Він забрав свою вагітну дружину сюди, обіцяючи насичене і сповнене пригодами життя. Опісля у них народилась донечка, котру батьки надзвичайно сильно любили і назвали її Фестою. Ім’я це, певна річ, було досить дивним навіть для таких країв, як ці, та батьки мали на те своє пояснення. Мати стверджувала, що, називаючи дівчинку таким чином, намагалась привернути щастя, мовляв ця дівчинка буде усюди сіяти тільки радість і веселощі, несучи його наче фестиваль. А ще, в честь її народження у всьому місті було організовано грандіозне святкування. Мати її роками хотіла дитину, та все ніяк не могла завагітніти, а потім, коли таки завагітніла, перенесла чимало проблем, пов’язаних із виношуванням дитини, тож народження здорової дівчинки стало для них з чоловіком справжнім святом і ввело традицію влаштовувати грандіозний фестиваль кожного року в день її народження.

Губернатор та його дружина покладали усі надії на те, що донька їхня виросте, сіючи людям тільки добро і радість.

Так і сталося. Народжена із життєрадісним іменем, Феста з раннього дитинства була дуже яскравою дівчинкою, ставши потіхою не лише батькам, а й усім у замку.

Вона старанно вчилася етикету, писемності й іншому, мала стати добре ерудованою і в майбутньому успадкувати батьківську справу.

― Ваша величносте! ― пролунав за спиною у 22-річної Фести дівчачий голос. ― Чому ви мене не покликали? Ви ж не зможете затягнути корсет самотужки!

Феста озирнулася, аби побачити одну із своїх служанок ― Мей.

У ті часи її величність Сапфірове очарування виглядала зовсім по-іншому. Можна навіть було сказати, що у неї було нічого схожого із собою майбутньою, окрім природньої зовнішності. Вона не була такою холодною на вигляд й одягалася практичніше ― на ній було просте лляне плаття, а волосся заплетене у звичайну косу. Обличчя її мало вигляд покірної беземоційної служанки.

Однак, хоч Мей і була служанкою Фести, остання, повністю виправдовуючи чутки про себе, як про ту, що осяює всіх радістю і добротою, ставилася до неї цілком, як до найкращої подруги.

Надувши губки, Феста пробурчала:

― Чому ти ще не переодягнулася? От-от почнеться фестиваль, ― окинула вона очима просте плаття Мей. Вмить на обличчі дівчини виникло дружнє невдоволення: ― І взагалі, я ж тобі вже мільйон разів казала не називати мене так. Я Феста. Просто Феста, ― проговорила дівчина, зазираючи у вічі Мей, котра намагалась дивитись тільки вниз, як і було заведено у служанок.

― Ваша вели… тобто, Фесто… ― зашарілася Мей, перебираючи худими пальцями рук, котрі були складені перед собою. ― У… у мене не знайшлося нічого кращого за це. Я думала одягнути плаття, у якому відвідувала світські заходи у своїх попередніх хазяїнів, але тоді виявилося, що воно порване і… ― нервово всміхнулась Мей.

Феста махнула рукою:

― Чому ж ти не сказала? Це зовсім не проблема! Просто візьми одне з моїх і все, ― всміхнувшись приємною посмішкою, сказала дівчина.

― Я… я не можу проси… ― пропищала ледь чутно Мей.

― Просити? ― перепитала Феста. ― Але ж я тобі сама пропоную, ― та, помітивши, що напруження не спадає з обличчя Мей, додала у свій тон нотку розслаблення і протягнула: ― Мей, прошу тебе, просто вибери будь-яке плаття.

Було видно, що Мей сильно зашарілася:

― Д-дякую вам, в… Фесто, я обіцяю, що буду дуже акуратна із вашою одежею, а потім ретельно виперу її і покладу на місце. Та давайте я спочатку допоможу вам із корсетом.

Коли Мей взялася затягувати корсет на талії Фести, та запитала:

― А Гіон де? Я вас чекаю уже так довго. Якщо і вона ще не переодягнулась…

― Ваша… ― второпавши, що знову звертається не так, як просила Феста, Мей поспішила виправитись: Фесто… ― голос дівчини дещо поник. Та Феста, схоже, цього не помічала. ― Справа в тому, що Гіон… вона… вона зараз із вашою матір’ю. Їй…

Феста рвучко озирнулась, а Мей випустила з рук шнурки корсета.

― Що з мамою?!

― Нічого такого, за що варто хвилюватись, ― поспішила запевнити її Мей. ― У неї зранку крутилася голова, от вона й попросила, аби Гіон перевірила її пульс і приготувала заспокійливий чай.