Глава 174. У лабіринтах підводних печер вони переосмислять своє буття

Коли Багряний провісник змахнув батогом іще раз, Бек на секунду побачила, що за вигинами стін печери в метрах п’яти від них ховалися істоти явно не добрих намірів… були вони схожі на згустки чогось темного, покритого міцним панциром і при тому на вигляд будучи досить пластичними.

В ту ж мить невідомі істоти ринули вперед, змінюючи облік на безформні рухомі калюжки чорної жижі, що, переливаючись, стрімко рухалася просто на демона й інфеністку!

Бек пискнула, схопивши Мін Чженя за рукав. Демон, насупившись, змахнув батогом іще раз, ненадовго відлякуючи істот і змушуючи їх на мить прийняти свій попередній облік ― низькорослих мутантів з панцирами на спинах і довгими щупальцями.

― Чорт, треба утікати! ― випалив Багряний провісник, хапаючи Бек під лікоть і тягнучи до води.

Коли вони уже були по коліна у воді, Ребекка ошелешено закричала, оглядаючись назад:

― Вони йдуть за нами!

По істині, монстри ці здавались набагато моторошнішими, коли змінювали облік на безформних істот, схожих на живу чорну желейку.

― Та це ж, бляха, Веном![1] ― з жахом викрикнула дівчина, а Мін Чжень тягнув її за руку, аби дівчина швидше занурилась під воду з головою.

― Вдихни якомога глибше! ― попрохав Мін Чжень, все ще тримаючи дівчину за руку.

Ребекка зробила вдих чисто машинально, більше слідкуючи за моторошними істотами, що явно не збирались припиняти переслідування, анітрохи не злякавшись води.

Під водою було темно, однак свічення батога Одного шансу швидко освітило їм шлях. Руку дівчини Мін Чжень одразу ж відпустив, та Бек і не потребувала, аби їй допомагали. Вона вже неодноразово стверджувала, що у школі займалась плаванням і показувала в цьому добрі результати. Дівчина досить швидко змогла довести свої слова на практиці, вирвавшись уперед і демонструючи одну із технік підводного плавання. Побачивши, що вона добре справляється, Мін Чжень відштовхнувся від води й поплив слідом.

Усе виявилось так, як він і передбачав. Під озером виявилась система підводних печер, котрі простягалися на просто величезну площу.

Не пройшло і десяти секунд під водою, як Бек озирнулась, перевернувшись, аби плисти на спині. Її тіло вигиналось у такт із рухами, потрібними для відштовхування від води, а рухи ханьфу додавали дівчині образу підводної цариці. Так, тут було неймовірно гарно ― із кожним рухом рельєф скель під ними змінювався. Спершу дно було зовсім близько, та потім виявилось, що товща води під ними простягається ще дуже і дуже глибоко.

Тим часом невідомі істоти продовжували сидіти на хвості. Їх було всього три, однак вони прекрасно почували себе під водою, намагаючись наздогнати демона й інфеністку. На разі, відстань між ними була більше, ніж безпечною, проте від одного погляду на них, у Бек виникав дикий страх і вона починала плисти скоріше, таким чином витрачаючи більше енергії і повітря.

В одну мить Багряний провісник ухопив дівчину за зап’ястя. Та уже злякалась, що монстри їх наздоганяють, а тому похапцем озирнулась через плече. Мін Чжень був поряд, а монстри тільки показались з-за скель, які вони недавно обігнули. Тоді дівчина перевела погляд на демона. Пальцем він показував догори. Бек поспіхом кивнула і вони направились догори, орієнтуючись на світлий рівень води, що свідчило про те, що над ними знаходиться місце, де можна сплисти і вдихнути повітря.

Голосно вдихнувши, дівчина рукою протерла очі, аби побачити Мін Чженя.

― Вони далеко? ― похапцем запитала Бек, чий голос неймовірно тремтів.

― Ти вся тремтиш…

― Очевидно! Вода льодяна! Ми довго не протягнемо!

― Треба плисти! Давай!

І потягнув дівчину під воду.

Знову вони мусили піднатиснути, аби забезпечити між ними і монстрами достатню відстань. Хоч вони й відставали, Бек все ще переслідувало відчуття неймовірного страху. Вони спливали, аби вдихнути повітря, а ці монстри, виходить, спокійно дихають під водою??? Що ж буде, коли над головою не виявиться ось такого місця, де рівень води не досягає печерних скель??? Від нехватки повітря вони почнуть втрачати свідомість, але ж помруть зовсім не від утоплення… ці кляті тварюки зжеруть їх заживо!!!

Від цих думок Ребекка суттєво сповільнилась. Мін Чжень швидко підплив до неї й торкнувся плеча. Вона була абсолютно упевнена, що він хотів запитати: «Ти в порядку?»

Та, навіть якби вона могла відповісти, то не знала б, що сказати. Яке в біса «в порядку»?! Вона жива тільки завдяки адреналіну, котрий живить її зсередини від одного погляду на цих істот! Як же… як же вона може бути в порядку???

І в ту ж мить, як дівчина про це замислилась, рука Мін Чженя здригнулась. Він піддав сили, аби відштовхнути дівчину від себе, а самому виплисти вперед.

Бек із жахом виявила, що з-за виступу скелі, котрий був перед ними, випливла одна із тих тварюк…

 Дівчина тут же втратила кілька бульбашок повітря… яким би вона прекрасним плавцем не була, але ця істота з’явилась там надто неочікувано!

Багряний провісник оголив батіг Одного шансу, розсікаючи ним воду перед істотою, котра моментально згустилась, аби змінити облік на монстра із панциром і довгими чорними щупальцями. Одне із них блискавично вирвалось уперед, проте Мін Чжень встиг відплисти вбік, вивертаючись від нього. Він тут же замахнувся батогом, але тварюка перетворилась на чорну жижу, що дозволило їй змінити форму так, щоб батіг пройшов крізь неї, при цьому не наносячи їй шкоди.