Глава 172. Перед тим, як наступила непроглядна тьма, він пообіцяв захистити її

Коли Бек прокинулась, у неї виникло відчуття, що вона прекрасно виспалась у своєму ліжечку вдома й усе, що відбувалось, було просто сном. Та тоді дівчина побачила обличчя Багряного провісника над собою і…

Якщо це сон, то абсолютно точно найкращий.

«А?! Про що я взагалі думаю?!» ― пронеслось в голові. Проте дівчина не сполохнулась і не зістрибнула з його обіймів кулею, як би без сумнівів зробила раніше. Вона лиш злегка здивувалась і заспано прошепотіла:

― Скільки… скільки я спала?

Мін Чжень відповів, не відводячи від неї очей:

― Дві або три години. Я збився з рахунку. Наші речі висохли.

Очі Бек так і полізли на лоба. Точно! Вони ж лежать в обіймах практично голі!!!

От тепер-то вона і зіскочила пулею на ноги і схопила свій одяг, що лежав складений біля вогнища. Поспіхом взялася одягати і від цього, звичайно ж, заплуталася у всіх цих шарах спідниць та сорочок.

Мін Чжень поволі підвівся, обійшов багаття і наблизився до неї зі спини. Дівчина відчула це по теплому подиху демона, що спровокував появу мурашок на її плечах.

― Неправильно. Треба зав’язувати ось тут, ― прошепотів він, простягаючи руки до її талії, аби зав’язати шнурочки нижньої сорочки.

У ханьфу всі сорочки ішли на запах і зав’язувалися зазвичай на праву сторону, проте Бек явно заплуталась і почала зав’язувати ззаду…

 Демон зав’язував бантик так ніжно, що гормони у Ребекки просто зашкалювали. Вона боялась навіть повернутись, аби він не побачив її побагровілі щоки.

― Тепер ось це, ― Багряний провісник взяв із рук дівчини середню сорочку, котра, на відміну від нижньої білої, була світло-персикового кольору. Він розпрямив її за плечима дівчини, вона просунула руки в рукави, а тоді він знову зав’язав сорочку на боку. ― Давай верхню сорочку.

Дівчина ривком сунула йому в руки верхню сорочку, котра була трохи темніша за попередню і зроблена із цупкішої тканини. Поверх неї Мін Чжень зав’язав дівчині пояс. Він хотів дати їй іще свій верхній одяг, проте Бек заперечливо замахала рукою. Мін Чжень обвів її здивованим поглядом.

― Мені справді вже не холодно, ― нервово всміхнулась дівчина. ― Зовсім-зовсім.

Все ще дивлячись на неї так дивно, демон одягнув сорочку на себе, а тоді сказав:

― Що ж, ― розвернувся він до озера, над яким на стелі печери сиділа ціла купа світлячків, що утворювали бірюзове свічення, схоже на зоряне небо. ― Поки ти спала, я подумував над тим, як нам звідси вибратися. І дійшов до того, що… єдиний шлях назовні ― це озеро.

― Що?! ― прискакала до нього Бек. ― Але ж… ця вода просто крижана і… не факт, що веде хоч кудись…

― Це наш єдиний шанс, ― зронив Багряний провісник. ― Та в будь-якому випадку нам слід пробути тут до ранку. Якщо буря не вщухла, ми ризикуємо вийти із крижаної води просто в неї і, боюсь, тоді вже нам нічого не допоможе.

Зрештою, Бек була абсолютно згідна із демоном. Тож вони знову повернулись до вогнища і сіли один навпроти одного. По суті, було вже реально набагато тепліше. Все-таки, тепер вони були в сухому одязі.

― Коли вийдемо із води, вколемо собі дексаметазон. Це допоможе нам протриматися якийсь час в цих нелюдських умовах, ― сказав Мін Чжень.

― Я знаю, як діють кортикостероїди, ― кинула Ребекка. ― Але… який план? Увесь цей час ми просто намагались не замерзнути, а уявлення про те, де шукати кулон, узагалі не маємо, ― зітхнула вона.  А тоді, замислившись, пробурмотіла, палкою поправляючи поліна у вогнищі: ― Мабуть, суть в цьому монстрові, якого ти задушив. Що було там, коли ти провалився? ― запитала вона, зиркнувши на демона.

При цьому вона якось на мить знітилася і… Мін Чжень однозначно помітив цю зміну в її погляді.

― Нічого особливого, ― знизав плечима Багряний провісник. ― Я просто задушив його, поки він не задушив мене. У мене не було часу роззиратися довкола. Але… зажди, Кучеряшко…

Його тон раптово став таким підозрілим, що Бек зашарілася і, чомусь згадавши про те, що спала у його обіймах в одній нижній білизні, відчула дикий сором і відвела погляд вбік.

― Ти… ти що, хвилювалася за мене? ― звичним кокетливим голосом проговорив Мін Чжень, тут же заганяючи дівчину в тупик.

«Що… що він витворяє?! Він тепер узяв мою стратегію і хоче поставити мене в незручне положення?! Е ні, це моя і тільки моя стратегія!» ― пролунало в голові дівчини і вона тут же скочила на ноги, аби закричати:

― Хвилювалася! А чому я не можу хвилюватися?! Я не збираюсь про це мовчати, бо… бо я не така, як ти! Я можу сказати про свої почуття прямо!!!

І в ту ж мить второпала, що вона сказала…

Бек миттю заткнулась, а в голові прозвучало: «Я сказала ПОЧУТТЯ?! От дуринда! ДУРИНДА!»

Відчувши дике бажання провалитися крізь землю, дівчина метнулася до озера, аби хоч трохи вистигнути від жару, що буквально охопив усе її тіло після цих сказаних слів.

«Який жах! ― подумки застогнала Ребекка, присівши на носочках біля води. Світлячки відбивались у ній, створюючи химерні візерунки. ― Нащо я так зірвалася?!»