Глава 171. «Ти можеш все»

Цзиньань відчувала довкола себе дикий холод, коли той «хтось», хто прикидався Рейчел, раптово зупинився, відпустивши руку дівчинки. Першою думкою було утікати, проте… схоже, навіть така маленька дівчинка прекрасно усвідомлювала, що це марно…

― Можеш зняти пов’язку і глянути на мене, Цзиньань, ― прозвучав моторошний чоловічий голос, від якого в маленької демониці по тілу пробігли неприємні дрижаки.

― Але… я… я не бачу… ― боязко пробелькотіла дівчинка.

Невідомий голосно хмикнув із ноткою іронії в голосі.

― Усе ти бачиш! ― крикнув він.

А тоді одним ривком зірвав пов’язку з очей Цзиньань.

Перед нею стояв не хто інший, як Білолиций душогуб у своєму звичному прикиді ― чорному худі з капюшоном, із-під якого вибивалися білі прядки його волосся.

Цзиньань так і застигла в страху.

― Ну ж бо, ну ж бо, ― солодким голосом протягнув Білолиций, нахиляючись до дівчинки із противною посмішкою своїх тонких губ. на світло показалися його ідеально рівні білі зуби, і він проговорив шовковим голосом: ― Тобі не слід мене боятися. Ми ж співпрацюємо, ти не забула?

Очі Цзиньань забігали туди-сюди. Факт залишався фактом ― їй до чортиків страшно і від цього вона просто намертво прилипла до землі, не в змозі поворухнутися.

― Ти виконала мою просьбу? ― запитав Білолиций якось надто ввічливо.

― Н-ні… ― тихенько прошепотіла дівчинка, усвідомлюючи, що ці слова понесуть за собою найнеприємніші наслідки. Та брехати не було сенсу. Від цього стало б тільки гірше.

Зевс вмить озвірів:

― Мала паршивка! ― вилаявся він, випроставшись. А тоді знову нахилився до неї і противним голосом відчеканив: ― Я ж тобі вже казав, що уб’ю твого улюбленого братика Мін Чженя, якщо ти не виконаєш мою просьбу! А я, на відміну від тебе, свого слова завжди дотримую, ― лютим поглядом він зазирнув в дитячі оченята, провокуючи появу на них сліз. ― Я уб’ю його, і оком не моргнувши, ― процідив Зевс із неймовірною злістю. ― Я випотрошу його на твоїх очах. А потім візьмусь за братика Хуа Яна… ― секунду він помовчав, намагаючись вгамувати злість. Для цього ступив пару кроків назад, зняв капюшон, а тоді повернувся із не меншою люттю: ― Невже так важко було просто забрати кулон?!

― Це несправжній осколок душі!!! ― закричала тоді маленька Цзиньань, а сльози ринули із її очей сильніше.

Шок відобразився на обличчі у Зевса миттєво. Він різко нахилився до дівчинки, схопив її за плечі й запитав:

― Як несправжній?!

― Я… я… ― затремтіла Цзиньань.

Білолиций раптом усміхнувся, хоч це й виглядало так, наче він просто видавлює із себе посмішку, аби заспокоїти дівчинку. Тоді провів рукою по плечах демониці, шепочучи:

― Ну ж бо, все гаразд, заспокойся і розкажи мені все. Я не буду тебе сварити. Якщо осколок дійсно несправжній, значить я помилився… але як же так сталось? ― хмикнув Білолиций із явним фальшем в голосі.

Цзиньань, набравшись сміливості, таки проговорила:

― Коли братик Мін Чжень і братик Хуа Ян виявили, що мій зір неможливо відновити, як ви і сказали, вони поклали мене в ліжко й погрузили в магічний сон. Але я скористалась закляттям, якого ви мене навчили, аби не заснути. І… тоді я дещо підслухала… ― побачивши, що Білолиций уважно слухає і, схоже, дійсно не збирається сварити її, дівчинка продовжила більш впевнено: ― До цього братик Хуа Ян весь час носив кулон на собі в якості подяки братику Мін Чженю за те, що у свій час допоміг йому влаштуватися у Тартарі… та тепер, коли вони дізнались, що ви… повернулись… вони переховали його…

Зевс насупився, та посмішка із його обличчя нікуди не зникла.

― І куди ж вони його поділи?

― Це… це закляття… ― пробурмотіла Цзиньань злегка наляканим голосочком. ― Я не знаю деталей, але, схоже, це якесь закляття зміни простору, схоже на ті, що робив ваш брат для створення Викликів… але я… не впевнена…

― Не впевнена?! Цзиньань, ти повинна зробити його для мене!

― Я не знаю як! ― перелякано закричала дівчинка.

― Цзиньань, ― голос Зевса злішав на очах. ― Я уб’ю твоїх…

― Я не знаю як!!! ― зарепетувала демониця, заплющивши очі. ― У той час я ще була сліпа! Ви ж самі сказали, що після вашого закляття  я не буду бачити дві години!!! Я не бачила магічного символу! Як я зможу повторити?!

Зевс не зреагував на її істерику від слова зовсім.

Він просто випростався, пройшовся вперед, а тоді, хмикнувши, протягнув підозрілим голосом:

― Значить, ось як ми граємо, Мін Чжень?

***

Якщо говорити про Хуа Яна, то, в цілому, він анітрохи не скидався на того, хто здатен протистояти такому могутньому посланцю, як Юджин. Останній, хоч і був духом Вогню з самого початку, проте являвся посланцем уже надто довго і, скажімо так, «піднабрався досвіду». У часи, коли Хуа Ян тільки з’явився в Тартарі, Юджин уже був посланцем. Як і інші представники клану Душ, він шукав будь-які способи звільнення свого володаря із Пекла, поза цим встигнувши з’явитися в житті Хуа Яна і залишити в його голові про себе надто неприємні спогади. Тоді Хуа Ян ще був «малим і недосвідченим», тож Юджин легко обвів його довкола пальця і… все явно пішло б наперекосяк, якби не втрутився Багряний провісник.