Глава 170. У печері під світлом бірюзи знайдуть спокій непосидюча інфеністка й непохитний демон

«Боляче… як же боляче… ― перші думки Бек після приходу до тями були саме такими. ― А ще… до біса холодно!»

Дівчина різко сіла. Так, вона повністю прийшла до тями, однак… абсолютно нічого не бачила!

«Боже, Боже! Я що, осліпла???» ― промайнуло в голові. Рука чудом намацала поруч із собою газову горілку, і дівчина тут же поспішила увімкнути її. Яскраве сяйво від вогника горілки освітило Ребекку й зробило спробу освітити місце її перебування.

Зрозумівши, що з таким слабким джерелом світла, котре, по суті, не надто відстає від звичайної запальнички, нічого не дослідиш, Бек тут же озирнулася:

― Мін Чжень! Мін Чжень!

Газовою горілкою вона освітила демона, котрий лежав поруч із нею. Як же вона тільки не відчула цього? Його рука лежала зовсім поряд, наче вона недавно випала із його обіймів.

Демон був непритомний. Бек підсвітила горілкою ближче, однак тримаючи її на витягнутій руці, наче боялась, що він в одну мить прокинеться і буде шокований тим, що вона ось так-от його роздивляється!

Та він все ніяк до тями не приходив, тож Бек не втрималась і взяла оглядати його на наявність серйозних поранень.

На руках у нього виявилось повно синців і кровоточивих саден, та, окрім того і інших дрібних порізів по всьому тілу, в цілому, Багряний провісник був у порядку. Її спіткала трохи краща доля ― у дівчини виявився тільки один поріз на руці, котрий з’явився, як тільки вони влетіли в печеру.

«Що взагалі відбулося? ― подумала собі Бек. ― Де ми опинились?»

Дівчина піднесла руку із газовою горілкою догори, аби розгледіти хоч щось. Та це виявилось марним. Хоч довкола і виднілись стіни печери, проте над ними, схоже, був величезний майже вертикальний тунель, по якому вони сюди і впали. Ребекка зловила себе на думці, що це взагалі чудо, що вони вижили. Саме від цієї думки їй на мить навіть стало не так холодно, хоча у печері, без сумніву, було анітрохи не тепліше, ніж ззовні. Так, тут не дув пронизливий вітер і не падав холодний сніг, проте в цілому температура була така ж сама, як і надворі до початку сніжної бурі.

Дівчина боязко озирнулась через плече на Мін Чженя. Він продовжував лежати непорушно.

«Що ж таке, чому він не прокидається? Він же не міг так сильно вдаритися головою?.. точно, я ж не оглянула його голову…»

Із цими думками Бек, все ще із непідробним страхом і відчуттям ніяковості, нахилилась до голови Багряного провісника. Тоді зиркнула на газову горілку в руці. Очевидно, вона не зможе однією рукою подивитись, чи немає на голові у Мін Чженя ран. А якщо вона поставить газову горілку на землю, вона перестане освітлювати все довкола хоч трохи. Безвихідна ситуація???

Але ж він не прокидається! Вона повинна що-небудь зробити!

Тоді Бек знайшла на руці демона батіг Одного шансу.

― Ей, ти. Прокинься. Ти ж мене чуєш. Що з твоїм хазяїном? Чому він не прокидається?

Батіг ледь-ледь заворушився, та, окрім того, що почав дещо звиватись на руці Мін Чженя, більше від нього дівчина нічого не дочекалась.

― М-м, кльово, ― підняла брови Ребекка. ― Я розмовляю зі зброєю. А, точно, зброєю, яка має душу. Ха-ха, як весело. А ще до біса холодно, ― понизила тон дівчина. ― Ну, добре, ― роззирнулась вона довкола. ― Я зроблю це однією рукою. Потрібно тільки зайняти зручну позу…

Бек витратила щонайменше дві хвилини на те, аби вибрати найзручнішу позу. Вона підсідала біля демона і так, і сяк, і кожен раз їй надто сильно заважало її волосся. Воно не було мокрим, а тому лізло просто в очі, і вона не могла нічого побачити. Змахнувши кучерями, Бек нагнулась, аби, допомагаючи собі плечем, перевернути Мін Чженя злегка набік і оглянути ділянку потилиці на наявність ран.

Та в ту ж мить сталося те, чого інфеністка аж ніяк не очікувала!

Демон раптово прийшов до тями і, неначе спеціально чекавши на цей момент, схопив дівчину за плечі й притягнув до себе так, що їхні обличчя тепер знаходились в сантиметрі один від одного!

Від такого повороту подій Бек просто отетеріла!

Газова горілка ледь не випала з її рук, та, все ж, дівчина знайшла зручне положення, впершись рукою із горілкою в землю, а іншу залишила в полоні у демона. Він дивився на неї так якусь мить… та що казати, Бек і сама дивилась! Вона гадки не мала, як вчинити в такій ситуації. Якась її частина воліла просто зараз закричати і спробувати звільнитись, а інша так і натякала: «Звільнитись??? Та ні за що! Вона ще ніколи не була так близько до нього!»

Враз злякавшись своїх власних думок, Бек таки схилилася до першого варіанту і, відхилившись, зарепетувала:

― Ти що витворяєш?! Ти!

Мін Чжень відпустив її, і дівчина тут же скочила на ноги, виставляючи руку із газовою горілкою вперед. Вогонь освітлив харизматичне обличчя демона, на лівій щоці якого виднілось невеличке садно. Ох, чорт візьми, ця невеличка рана тільки прикрасила обличчя такого мужнього красеня, як він!

― Що це ти намагалась зі мною зробити, га, Кучеряшко? Так старанно підбирала ракурс, ніяк не могла вмоститись… ― протягнув він, усміхаючись кокетливою посмішкою, від якої у Бек просто зривало дах.

Вирячивши очі, інфеністка закричала: