Глава 154. Я хвилююся за тебе, покидьку!

За якийсь час Анну було замкнено у камері, на яке Лі Дун й Лі Тун спільними зусиллями наклали закляття. Джуліан потребував, аби вони зробили те ж саме і з ним, зважаючи на те, що Білолиций легко може проникнути в його мозок і змусити підкорятися.

Бек надумала вияснити у Хуа Яна і демонів подробиці того всього, що вони так і не встигли обговорити… по-перше, потрібно було з’ясувати деталі про а-Сюаня і Мін Чженя… а по-друге, і, в принципі, основніше, було дізнатися, чи правду говорила Анна про осколок душі з міста Вогню.

Невже Хуа Ян і справді весь цей час приховував осколок у себе? Чи він все-таки захований десь у місті Величі? Або ж взагалі перебуває у Мін Чженя? Усе це було таким незрозумілим…

Та враз Бек згадала, що було, коли вони з Мін Чженем вийшли із закляття Телепортації перед містом Величі. У той момент вони з’явилися якраз вчасно! Анна збиралась ударити Хуа Яна!

Виходить… вона і справді знала про все! Осколок душі точно у нього!

В якусь мить Хуа Ян вирішив сказати:

― Рейчел, ти була неймовірно крута. Але як же ти наважилась на цей крок?! Це було так ризиковано! Ай-яй-яй! ― він цикнув язиком, підкреслюючи свої емоції захоплення вчинком дівчини.

Дівчина раптом обвела духа Вогню досить дивним поглядом. Бек уже відчувала неладне…

Адам же спостерігав за ними із непідробною цікавістю. В голові у нього пронеслось: «А ця дівчина неймовірно розумна…»

― Я не знала, ― непохитним голосом зронила Рейчел. ― Просто хтось мусив це зробити. І я розуміла, що цим кимось можу бути тільки я. Просто… ― дівчина на якусь мить опустила погляд вниз, наче роздумуючи над своїми наступними словами. А тоді різко перевела очі на духа Вогню і прокричала: ― Хуа Ян! Ти… ти так ризикуєш! Може вистачить вже бути бісовим героєм наодинці?!

Бек шоковано перевела погляд на інших присутніх у в’язниці. Лі Дун і Лі Тун уважно дивились на Хуа Яна…

― Ти весь цей час носиш із собою осколок зі свого міста і при цьому неймовірно палишся! ― прокричала Рейчел у пориві емоцій. На її обличчі виднілась щира тривога. ― І тепер! Вона про все здогадалась вже давно і тим не менш, ти так безглуздо вчинив! Хотів загинути один, захищаючи той бісовий осколок?!! ― емоції поглинали Рейчел зсередини. У неї почали сльозитись очі. ― Що тоді, що зараз! Чому ти не міг просто віддати його??? Невже життя не важливіше бісового шматочка скла?!! ― із очей дівчини линули сльози.

Бек відчула, як стиснулось серце. Вона буквально заклякла на місці, наче її ноги загрузли в трясовині. Лі Дун і Лі Тун із не меншим шоком спостерігали за духом Вогню, котрий протягом усього монологу Рейчел старався стримувати емоції.

― Ось чому я це зробила! Ось чому я наважилась ударити Анну! Бо я не готова дати тобі загинути втретє, чуєш??? ― випалила Рейчел. Її обличчя просто переповнювали емоції. Вона важко видихнула, а тоді, набравши повні груди легень, повела далі: ― Я була твоєю оболонкою так давно і… я все знаю, Хуа Ян! Не ти один міг чути мої думки… але і я теж!

Очі Хуа Яна враз розширились. Усвідомлення того, що Рейчел знає про нього все, буквально викликало у нього шок.

― Я гадки не маю, як ти вижив тоді, коли збирався вдруге пожертвувати собою… але… я не дам тобі більше робити таку дурню! Не дозволю, Хуа Ян! ― Рейчел раптом охопила така істерика, що вона упала навколішки і взялася розтирати сльози руками.

Хуа Ян знайшов в собі сили зрушити з місця. Він ніжно обійняв Рейчел, а дівчина тут же закричала:

― Не смій мене обіймати так, наче нічого не сталось!! Ти бісовий дурак, чуєш?! ДУРАК!

Хуа Ян мовчав. Коли діло заходило про його поведінку, він ніколи не знав, як правильно відповісти. Життя духа ніколи не було простим, але він давно звик до одного ― завжди дотримуватись своїх обіцянок і діяти по совісті. А тому ніяк не міг сказати Рейчел навіть ці втішні неправдиві слова: «Прошу, не плач, я більше не буду так робити».

Хуа Ян належав до того типу людей, котрі, коли мова заходила про їхні безкорисливі вчинки, могли тільки сидіти і мовчати, наче набрали повний рот води.

Аж тоді у в’язницю увірвалась маленька Цзиньань. Усі миттю спрямували свої погляди на неї. Хоч дівчинка і була демоницею, все ж від швидкого бігу неймовірно задихалась. Та часу переводити дух не було…

― Мін Чжень… ― випалила вона голосно. ― Він… пішов на поле бою!

Бек тут же підбігла до дівчинки і схилилась до неї. Малеча закричала:

― Лі Тун! Лі Дун! Скоріше, допоможіть із закляттям війська Тисячі Бід!

Щойно вона це вигукнула, демони одразу ж скористались закляттям Телепортації й розчинились у повітрі, залишаючи по собі кожен декілька згустків синьої та фіолетової магії.

― На поле бою? ― прозвучав з камери голос Джуліана. ― Що взагалі відбувається?

― Посланці об’єдналися з інфеністами й атакують нас!! ― закричала малеча. ― Демони не справляються і Мін Чжень… він сам пішов на поле бою…

― Чш-ш, Цзиньань, ― намагалась заспокоїти перелякану дівчинку Ребекка.

Та в ту ж мить повз неї прошмигнуло щось вогняне і дуже швидке. Бек блискавично озирнулась до місця, де ще недавно обіймались Хуа Ян і Рейчел і з шоком виявила…