Глава 153. Зупиніть її, або вона погубить усіх нас.

То був Хантер. Ударом однієї руки він зніс до біса закляття і грати водночас!

Лі Дун і Лі Тун миттю скочили з-за стола. Бек ошелешено озирнулась.

― Хантере! ― крикнула Рейчел.

Джуліан не поглянув на неї. Він дивився кудись уперед досить загіпнотизованим поглядом… Бек краєм ока помітила, що Хуа Ян уже запалив полум’я в руці, ховаючи його під столом…

І в ту ж мить Хантер важко звалився навколішки. На чолі у нього проступив піт.

― Хантере, це ти? ― дещо невпевненим голосом запитала Ребекка, поволі підводячись з-за столу.

Лі Дун і Лі Тун, котрі уже опинились перед нею, поспішили її зупинити.

― Не роби різких рухів, ― прошепотів Лі Дун.

― Як тільки він що-небудь зробить, з усіх ніг біжи до Багряного провісника, ― шепнув Лі Тун.

Бек враз пройняло здивування. Ще кілька хвилин тому ці двоє ледь стримувались, аби не наслати на неї яке-небудь закляття, а зараз захищають так, наче вона являється дівчиною їхнього повелителя і він доручив їм її оберігати!

Аж тоді Хантер важко пропихтів:

― Це я… я! ― він підняв очі. ― Кучеряшка Сью… ― втомленим поглядом хлопець підвів очі на Бек. ― Ха-ха…

― Як ти??? ― стривожено запитала Бек, визираючи з-за спин Лі Дуна і Лі Туна, котрі готувались в будь-яку мить атакувати Джуліана.

― Паршиво… ― процідив Розенбаум. ― Але мізки мені цей гад не промивав… тож я нас вас не кидатимусь… але Іскорка… ― він важко озирнувся назад, у камеру.

А тоді все почало відбуватись надзвичайно швидко.

Анна моментально отямилась, скочила на ноги й вилетіла із камери, пронизливо горлаючи, як якийсь лютий привид.

― ІСКОРКО!! ― закричав Джуліан, намагаючись зупинити її, але він був настільки слабкий, що навіть не зумів підвестися.

Уеллінг була настільки неспинна, що в одну мить налетіла на Лі Дуна й Лі Туна, котрі ніяк не встигали наслати навіть найпростіше закляття, і, вхопивши обох за горлянки, відкинули в різні боки.

Демони відлетіли із надзвичайною силою, своїми тілами проломлюючи кам’яні стіни…

― А-А-А-А-А-А!!! ― навіжено кричала Анна, на мить зупинившись і вигинаючи спину назад надто неприроднім способом.

У ту мить вона скидалась на божевільного психа, який з усіх сил намагався звільнитись від невидимої злої сутності, що взяла під контроль його тіло… ще секунду тому закинута назад голова різко випрямилась і Бек на мить зіткнулась із поглядом цих божевільних очей, в яких горіла непереборна жага убивати й знищувати…

Хуа Ян блискавично вискочив уперед і, викликавши Полум’яне віяло, змахнув ним у повітрі, одночасно складаючи ліву руку в печать. Таким чином дух моментально запалив полум’я довкола Анни висотою більше двох метрів. А тоді закричав, дивлячись на Бек:

― Швидше, біжи до Мін Чженя!!!

Від жаху всіх цих подій Ребекка просто застигла в ступорі. Вона прекрасно розуміла, що слід бігти, але якась частина її тіла просто не могла зрушити з місця, все ще переварюючи усе, що відбулось. Її найкраща подруга Анна кричала із полум’я, як шалена психопатка…

Аж тоді роздався проникливий голос Джуліана:

― Кучеряшка Сью, чого застрягла?!! БІЖИ!

Бек зиркнула спершу на нього. Осяяний оранжевим світлом від полум’я Хуа Яна, виснажений Хантер намагався підвестись із колін, але, схоже, після удару батогом Одного шансу практично не мав сил…

― Осколки душі… ― роздався потойбічний голос Анни із полум’я. ― Як же мені пощастило… цілих два в одному місті! Віддайте їх негайно!!!

В ту ж мить Бек второпала, що не можна більше зволікати. Пробігши мимо Рейчел, котра припала до Джуліана, аби допомогти йому встати, Ребекка кулею вилетіла із в’язниці.

По коридорах вона неслась на швидкості інфеністів.

«Як же це так… Анна… вона геть не в собі! Вона… вона в одну мить відкинула Лі Туна й Лі Дуна… а Хуа Ян…» ― від страху у Бек тряслось все тіло, а тому швидкість бігу суттєво знижувалась.

І що гірше, зараз вона абсолютно гадки не мала, де шукати Багряного провісника! Резиденція мала величезні розміри…

Пробігши одним коридором в сам кінець, дівчина різко загальмувала.

― ТРЯСЦЯ! ― голосно вилаялась вона. ― Не туди! Але… КУДИ???

Миттю зірвавшись з місця, понеслась в іншу сторону, в напрямку до тронної зали із надією знайти Мін Чженя там.

Але і там її чекала невдача.

― Чорт… чорт… чорт! З моєю невдачею я не знайду його! Як же так… як же так… ― Бек помітно панікувала, згадуючи, із чим просто зараз повинні стикатись її друзі…

Білолиций цілковито контролює Анну, наділяючи її силою посланця, а, отже, вона не зупиниться ні перед чим…

«Хуа Ян… я гадки не маю, скільки іще він зможе протриматись…»

І, повністю піддавшись паніці, Бек щосили закричала надзвичайно відчайдушним голосом:

― МІН ЧЖЕНЬ!!!