Глава 150. Клята шлюха.

Ту ніч Бек спала неспокійно. Безтурботні сни про турніри з поїдання їжі швидко змінились на вже знайомі оповіді про маленького а-Сюаня ― сина повії Лю Мін Мін й інваліда Лю Юе, що колись володів бойовими мистецтвами на високому рівні і навіть винаходив власні прийоми.

Цього разу а-Сюань був уже старшим і Бек не одразу впізнала його. На вид хлопцеві було близько п’ятнадцяти, він доволі сильно змужнів і витягнувся в рості. Життя сім’ї Лю на той час, схоже, дещо покращилось, бо тепер хлопець не носив дірявий одяг, а мав на собі досить нормальне лляне ханьфу сірого відтінку. На обличчі він змінився просто нереально ― на якусь мить його риси навіть здались Бек привабливими. Очевидним залишався той факт, що коли цей хлопець виросте, обов’язково стане об’єктом симпатії великої кількості дівчат.

Багато років пройшло, але спосіб заробітку грошей а-Сюаня не змінився. Він продовжував ставити вуличні вистави, демонструючи перехожим свої вміння. От тільки… з часу останнього сну Ребекки вміння хлопця сильно вдосконалились.

Тепер він прекрасно управлявся з мечем, показуючи складні прийоми і трюки над полум’ям, а також пробував таку практику як ходіння босоніж по битому склу та навіть по вістрях ножів. Для того, аби тіло залишилось неушкодженим, потрібно було добряче вдосконалити свою внутрішню енергію. Та що ж, в а-Сюаня було достатньо часу, аби зайнятись цим і зараз він досягнув просто вражаючого рівня. Кожного дня він збирав довкола себе цілі натовпи глядачів, змушуючи їх затамовувати подих та плескати у долоні. В його сторону значно частіше почали летіти срібні монети, а тому хлопець заробляв батькові на ліки вже самотужки.

Однак, скільки б він не просив маму, вона все ще продовжувала працювати на своїй мерзенній роботі. Жінка стверджувала, що тільки так вони зможуть заробити достатньо грошей, аби більше ніколи не голодувати.

Але ж вони й так не голодували! А-Сюань не міг зрозуміти. Вони тепер їли двічі на день кожен. У сараї стояли мішки із зерном, а також вони купили вола. Хлопець, рахуючи гроші, розумів, що досить швидко вони зможуть дозволити собі покупку корови і тоді можна буде замислитись про торгівлю молоком, а згодом, якби мама покинула роботу, вони могли б засіяти поле і…

А-Сюань важко зітхнув. Сьогодні стояла похмура погода і навіть накрапав дощ. Хлопець прийшов на своє звичне місце пізніше, ніж завжди. Впевнено розклавши потрібні для виступу речі, а-Сюань взявся розминатись. Спершу він попрактивував дихання, а тоді розігнув хребет, руки і ноги. Згодом схопив в руки металевий меч і взявся демонструвати деякі не надто складні трюки. По суті, це був просто розігрів і коли він так робив, зазвичай ніхто не підходив. Та сьогодні усе було геть інакше. А-Сюань на мить навіть зупинився, аби розгледіти увесь цей натовп. Серед людей були і багаті, і люди із середнім гаманцем… і навіть бідні дитинчата-жебраки прийшли подивитися. Хмикнувши, хлопець приступив до демонстрації трюків із мечем. Він виконував прийоми так швидко, що глядачі аж вигукували схвальні зауваження. І навіть старі діди із натовпу крикнули, що він блискуче виконує трюки.

Обличчя а-Сюаня було таким чітким, що Бек уже починала сумніватись, чи дійсно це звичайний сон. Ну, чесно, в жодному сні неможливо побачити обличчя так виразно! Та й взагалі, хіба ж вона бачила такого хлопця хоча б раз у житті? Ні! Її мозок не міг згенерувати його з нуля!

Аж тоді на сусідній вулиці роздався сильний гамір. Прозвучав звук характерний для розчавлення чогось дерев’яного, а далі надійшов крик жінки.

Обличчя а-Сюаня миттю пройняв жах. Він надто добре знав цей крик…

Зірвавшись з місця, хлопець викинув вбік свій меч і погнав туди. Ошелешені люди лиш дивились йому вслід.

На тій вулиці зібралась ціла купа зівак, оточивши колом двох осіб. Один із них був крупним жилавим мужиком, а інша ― тендітною жінкою. Вона лежала на землі, припіднімаючись на одну із рук, а чоловік голосно вигукував прокльони, розмахуючи руками.

― Клята шлюха! ― горланив він. ― Я тобі ні копійки не заплачу! Що, думала, твоє дряхле старе тіло ще комусь потрібне?! Та як ти посміла взагалі лізти?!

Люди охнули. А-Сюань різко розштовхав зівак, пробираючись в перші ряди. Довкола лунали перешіптування:

― Через що він так?..

― Ох, лихо, ця жінка заступилась за молоду дівчину у борделі, коли цей мужик хотів зробити їй боляче…

― Боляче? ― пхикнув хтось позаду. ― Але ж це бордель! Жінки там і є для того!

― Ти здурів?! А якби він убив її???

― Убив? Не мели дурниць! Нащо убивати дівчину, яка може тебе задовольнити? ― пхикнув якийсь чоловік.

А-Сюань перевів погляд на знівечену жінку, яку от-от збирався вдарити цей навіжений чоловік.

― Ця жінка ― відома шлюха, Лю Мін Мін… я чула, вона заробляє нормальні гроші в цьому борделі…

― Та то було давно! ― шепнула інша жінка. ― Вона як була молода, чоловіки до неї дуже липнули! А що зараз! Вже роки не ті!

― Клята стерва! Як ти посміла взагалі?! ― верещав той чоловік.

В ту ж мить він схопив її за одяг і щосили кинув на землю. Тоді замахнувся ногою, збираючись ударити в бік, але в ту ж мить а-Сюань, знімаючи з пояса довгий батіг із металевими ланками, виник між ними. Різкий змах! Хлопець блискавично захопив ногу чоловіка у мертву петлю й відкинув його вбік. Мужик боляче гепнувся обличчям у бруківку, розсікши собі губи та ніс.