Глава 147. Її звали Цзиньань і несла вона світло, будучи демоницею.

Однак несподівано перед кинджалом блиснуло щось яскраво-золоте, відбиваючи удар Анни і змушуючи її відступити. В ту ж мить перед Хуа Яном виникла Бек із батогом Одного шансу в руці. Поруч із нею стояв не хто інший, як Багряний провісник у морі каяття.

Позадкувавши, Анна на мить шокувалась такому повороту подій, а в наступну секунду знову стиснула в руці кинджал Вічності, готуючись до нового нападу. Джуліан також встиг оголити свій короткий меч…

Мін Чжень, моментально вихопивши із рук Бек батіг Одного шансу, зробив блискавичний захват ним Анни й Джуліана. Батіг, обвившись довкола їхніх тіл, припнув їх один до одного. За долю секунди демон намалював два складні закляття і спрямував їх чітко в Анну й Джуліана, від чого вони моментально втратили свідомість і, щойно батіг, що обвивав їхні тіла, згорнувся, упали додолу.

Аж тоді настав момент, якого дехто із присутніх явно хотів уникнути…

Сковзнувши багатозначним поглядом по Мін Чженю, Хуа Ян перевів очі на Ребекку, що стояла поряд із ним, і тут же закричав:

― Бек!

Дівчина миттю кинулась в обійми духа Вогню.

― Хуа Ян! Я така рада тебе бачити! Я… я так сумувала! ― дівчина міцно обхопила його плечі, вкладаючи в обійми усі свої почуття. Аж тоді розплющила очі й помітила Рейчел! ― Е??? А це… як…

Та в ту ж мить Багряний провісник застосував закляття Телепортації, переносячи усіх в місто Величі. Він здійснив переміщення в тронну залу своєї резиденції і, щойно вони там з’явились, до них тут же дійшло усвідомлення усього того жаху, що тут відбувся…

До резиденції посланці не дісталися. Будівля чудом встояла, як і всі інші у цьому кварталі. Демонам, вочевидь, пощастило стримати натиск посланців і не допустити їхнього проникнення сюди. Однак в ту ж мить в залу увірвалися троє осіб.

То були Лі Тун і Лі Дун, а за ними бігла маленька дівчинка. Мін Чжень із явно вираженою тривогою на обличчі, вийшов уперед.

― Багряний провіснику!

― Багряний провіснику! Біда! ― закричав Лі Дун. ― На нас напали!

― Посланці клану Душ! ― повідомив Лі Тун.

Обоє вірних слуг були не в найкращому стані. Їхні тіла були серйозно поранені, одяг розірваний і закривавлений.

― Я знаю, ― холодним голосом озвався Мін Чжень, моментально шокуючи Ребекку.

― Ваша величносте Багряний провіснику! ― тут же вибігла наперед дівчинка років десяти у білому платтячку і з закривавленою раною на животі і нагнулась низько до землі, клякнувши на одне коліно.

Очі Мін Чженя різко розширились.

― Цзиньань?! ― було помітно, що дівчинка ця йому небайдужа. Коли вона випросталась то стала виглядати цілком як та, котру намагалась врятувати Анна, коли ще володіла своєю свідомістю.

― Мін Чжень! ― закричала дівчинка, тут же заливаючись сльозами і кидаючись йому в обійми.

Багряний провісник нахилився до неї й обійняв однією рукою, водночас переводячи погляд на своїх вірних слуг.

― Які масштаби втрат?

― Великі, Багряний провіснику, ― понуро відповів Лі Тун.

― Уся нижня частина міста спалена, сотні демонів убиті, ― доповів Лі Дун. Через усю його щоку проходив глибокий поріз. По суті, сама рана вже загоїлася, але сліди крові все ще могли розказати про характер поранення.

― Ми стримували їх, як могли, але, боюсь, без допомоги вашого закляття війська Тисячі Бід нам не справитися…

― Що із осколком душі? ― насуплено запитав Мін Чжень.

― …

― …

Обличчя Лі Дуна і Лі Туна виражали страх. Вони явно боялись зізнатись своєму владиці, що він запізнився…

― Прокляття! ― вилаявся демон, гупаючи кулаком по підлозі.

Він піднявся із колін із дівчинкою на руках. Вона так міцно обіймала його за шию, що йому навіть не потрібно було підтримувати її руками. В ту ж мить Цзиньань прошепотіла:

― Мін Чжень… це вони… вони… ― її голос враз наповнився непідробним страхом і вона зарилась в шию демона, боячись дивитись за його спину.

Демон різко озирнувся. Бек второпала, що малеча мала на увазі Анну і Джуліана, що валялися перед нею у відключці.

― Цзиньань, ― досить строгим, але турботливим голосом звернувся Мін Чжень. ― Ти знаєш цих двох?

Почувши це, малеча заридала іще сильніше. Второпавши, що справи геть погані, Бек наважилась підійти, аби допомогти заспокоїти малечу. Хуа Ян же стояв осторонь разом із Адамом, котрий, як завжди, не проявляв ніяких емоцій. Рейчел знаходилась між ними, взагалі не тямлячи, як на це все реагувати. Її сильно вражав інтер’єр резиденції Багряного провісника, тож вона, задерши голову, роздивлялась все довкола.

― Ей, все гаразд, вони у відключці, тобі не слід боятися, ― всміхнувшись, Ребекка торкнулась спинки дівчинки.

Цзиньань здивовано поглянула на неї, відірвавши голову від шиї Мін Чженя.

Демон проговорив, звертаючись до Лі Дуна і Лі Туна:

― Киньте їх у камеру. Замкніть закляттям. Я займуся військом Тисячі Бід. Можливо вдасться повернути осколок.