Глава 145. В якийсь момент вона навіть не помітила, як почала хвилюватись за нього.

Сара Адлер сиділа у своєму кабінеті, як завжди, за комп’ютером. Заклавши ногу на ногу, вона здавалася дуже заклопотаною. Поруч на попільничці диміла сигарета. Жінка потягнулась по неї пальцями з червоним манікюром і, запхавши в рот, зробила кілька затяжок, після чого практично навпомацки погасила бичок в попільничці. Обличчя її здавалось дуже зосередженим, а пальці обох рук знову застукотіли по клавіатурі.

У двері кабінету роздався глухий стукіт.

― Увійдіть, ― автоматично сказала Адлерка, до кінця навіть не второпавши, що до неї постукали.

Вона була настільки заклопотана справою в комп’ютері, що, не бажаючи відволікатись, навіть не з’ясувала, із якою метою до неї хочуть зайти.

У кімнату зайшов крупнотілий інфеніст із талантом «сила» на передній поверхні шиї.

― Місіс Адлер, ― звернувся він, ― до вас дуже хоче потрапити один чоловік. Записуватись в чергу він відмовився, обґрунтовуючи це тим, що має надто вигідну пропозицію, аби стояти в черзі. Ми обстежили його на наявність зброї і, звісно, енергії міазмів. Він чистий. З вигляду звичайна людина.

― Людина? ― Адлерка підняла очі з-за комп’ютера. Вид у неї був злегка здивований. ― Ти впевнений, Марк?

― Ну, Курт би точно відчув що-небудь, ― знизав плечима інфеніст по імені Марк. ― То як, мені дозволити йому увійти, чи прогнати? Він дуже проситься і виглядає так, наче все життя просить милостиню. А ще я спочатку подумав, що то якийсь розіграш, бо, зрештою, він більше схожий на підлітка, ніж мій тринадцятирічний брат.

На обличчі Сари промелькнула цікавість.

― Запроси його сюди.

― Добре, ― кивнув Марк. ― Ми будемо за дверима.

― Дякую.

І він вийшов. Сара знову перевела очі на екран комп’ютера. Справа у ньому явно була дуже важливою і терміновою. Вона встигла клацнути пару разів по клавіатурі, а тоді двері відчинились й Марк пропустив у кабінет хлопця на вигляд років двадцяти. Він мав досить низький зріст, темні очі, чорні тонкі брови, а повністю біле волосся спадало до плечей. На голові він мав капюшон, однак одразу ж зняв його, щойно Адлерка спрямувала на нього погляд своїх спепеляючих карих очей.

Тілобудова хлопця була худорлява й він точно підходив під опис Марка ― худий підліток із обличчям того, хто полюбляє до когось підлизуватись і про щось багато просити. Такий собі вертихвіст.

― Здрастуйте, місіс Адлер, ― шовковим голосом проказав він, злегка вклоняючись. Руки при цьому він тримав складеними перед собою.

Адлерка підняла брову, мовби натякаючи: «І чим ти можеш мене здивувати?»

― Я прийшов до вас із пропозицією, яка вас точно зацікавить, ― сказав він, дивлячись точнісінько в очі Сарі. ― Та, перш ніж я скажу своє ім’я, дозвольте зауважити, що тут і зараз я стою у вашому кабінеті тільки тому, що вирішив звернутись до вас, як до рівної собі.

Сара підняла руки з-під столу, складаючи їх у замок і ставлячи підборіддя зверху. Погляд її злегка насупився.

― Мене звати Зевс, ― зронив він м’яко. ― Однак я надаю перевагу імені Білолиций душогуб.

Адлерка миттєво підвелась з-за столу. В її руці уже був пістолет.

Білолиций тут же винувато підняв руки догори.

― Я прийшов з мирною пропозицією! ― протягнув він.

Сара не відводила очей від нього ні на мить. Стискаючи пістолет у руці, вона відрубала:

― Ти посмів проникнути в Бункер, у якому перебуває більше сотні інфеністів…

― Знаю, ― розважливо сказав Білолиций, а на його обличчі промелькнула легка посмішка. ― І я можу убити їх всіх одним махом, якщо захочу. Суть просто в тому, що мені це вкрай невигідно. Адже ми з вами, дорога місіс Адлер, можемо досягнути неабиякого компромісу із вигодою для обох сторін.

Сара все ще тримала пістолет у руках, а погляд її залишався насупленим. Вона, звісно, прекрасно усвідомлювала, що, якщо цей хлопець не бреше і справді являється тисячолітнім богом грому, він запросто може здійснити те, що сказав. Проте Сара була жінкою, глибоко поважаючою честь і гідність, тож ні за що не могла дозволити собі опустити пістолет.

― Раджу вам вислухати мене, ― з ноткою небезпеки в голосі зронив Білолиций. ― А, точно, у вас немає вибору. Так от… з відкриттям Брами у Тартар ситуація з міазмами у світі живих значно погіршилась, чи не так?

Якусь хвилину Сара мовчала. Білолиций не продовжував далі, вочевидь, очікуючи на відповідь. Тоді Адлерка поволі опустила руку із пістолетом, все ще пильно дивлячись на Зевса. Ковтнувши слину, вона проронила:

― Думаю, ми можемо поговорити у більш зручному місці. Як представник усіх інфеністів світу живих, я змушена вибачитися за такий невдалий прийом. Прошу, за мною.

І, обійшовши його, жінка рушила до дверей. Білолиций якусь мить стояв на місці, самовдоволено посміхаючись, а тоді, накинувши на голову капюшон, рушив слідом.

***

Бек приголомшливо підвела очі догори. Павук, чия голова висіла над нею буквально в метрі, раптово почав ворушитись.

― Кучеряшко, тримайся! ― крикнув Мін Чжень.