Глава 143. Демон безжально убиває змію, що ранила інфеністку.

Бек різко прокинулась, сівши на ліжку. За вікном уже світало. Непомітно для неї батіг Одного шансу сповз із руки й повернувся до хазяїна.

Бек не могла нічого второпати. Що це за сон?.. цей хлопчик надто схожий на того, що вона бачила раніше у сні про страту підлітка на площі…

«Азіати, звичайно, всі надто схожі… але я не могла помилитись! Це точно він! Його великі очі… їх надто важко не впізнати… от тільки… чому мені це сниться? Не повірю, що це справа рук Фести, адже почалося все ще до того, як я потрапила у Тартар. Так, мені вже не вперше сняться всякі дивні сни, але цей… яке відношення до мене має історія бідолашного хлопчика? І… чому… чому я відчуваю усе це, наче щойно побувала в його тілі…»

Бек важко зітхнула, встаючи із ліжка. Привела себе в порядок, одягнула верхню одежу і сіла на край ліжка.

«А-Сюань, ось як його звати. Мама Лю Мін Мін заробляє жалюгідні гроші, задовольняючи тупих мужиків у борделі, батько Лю Юе, інвалід, прикований до ліжка, але раніше, схоже, займався бойовими мистецтвами. Мама мріє поставити тата на ноги, а синові забезпечити щасливе майбутнє. Це жахливо, просто жахливо! Але якщо усе це не просто плід моєї уяви, в будь-якому випадку, це було сотню, ба ні, декілька сотень років назад і цей хлопчик і вся його сім’я абсолютно точно давно мертві! Чому… чому я це бачу?»

В ту ж мить в ліжку поворушився Мін Чжень й сонним голосом проговорив:

― Ти вже встала?

Бек не відповіла.

В ту ж мить Багряний провісник підвівся і за допомогою закляття привів свій зовнішній вигляд до ідеалу. Тепер його злегка розпатлане волосся отримало ідеальну укладку ― короткі пасма спадали наперед, підкреслюючи неймовірно харизматичне обличчя, а решта волосся була зібрана у високий хвіст, прикрашений золотою шпилькою. Також з допомогою магії владика демонів змінив свою одежу ― тепер на ньому був зручний чорний костюм із найдорожчих матеріалів, а на руці замість наручні розмістився батіг Одного шансу.

― Ну що, ти готова? ― запитав він, злегка всміхаючись.

Готова? Ясно, що ні! Щойно вона бачила не надто приємний сон і, можна сказати, узагалі не виспалася, а він запитує, чи готова вона іти на якийсь Виклик і знову піддавати своє життя смертельному ризику?!

― А… ми що прямо отак візьмемо й зайдемо у ту кімнату? ― бовкнула дівчина досить спокійним голосом, хоча всередині неї все просто бушувало.

― Ну… так, ― всміхнувся Мін Чжень. ― Я зайду, вб’ю Змію, а потім ми стрибнемо у портал. Маєш щось проти?

― Е-е… ні, ― вирвалось у Бек.

Двері відчинив Мін Чжень і ось вони вже опинились в тій самій крихітній кімнатці, де ще вчора Бек ледве дала відсіч двом зміям. Одна з них здавалась звичайною змійкою, а от інша… ох, Бек навіть не хотіла про це згадувати, тому зараз боязко стояла позаду Мін Чженя з острахом дивлячись на ту саму шафу, звідки минулого разу вилізла перша змія.

― Спокійно, ― проговорив Мін Чжень, наче відчуваючи, що Бек зараз почне панікувати. ― Де ти там? Ззаду? Добре.

― Я не думаю, що вилізе маленька змія, ― невпевнено прохрипіла Ребекка. ― Минулого разу я добряче відлупцювала її стільцем і маю надію, що вона здохла.

Та в ту ж мить двері шафи відчинилися і з них вилетіла змія! Вона рухалась просто на Ребекку, невідомо звідки отримавши можливість отак стрибати!

Мін Чжень зреагував блискавично. Оголивши батіг Одного шансу, він розсік ним повітря, а також і тіло змії, розрубуючи його навпіл.

Два шматки противного слизького м’яса з лусками впали під ноги Бек, котра моментально відстрибнула назад.

Мін Чжень опустив батіг. Він був настільки довгим, що міг би огорнути цю маленьку кімнату по всьому її периметру.

― Ох, йомайо… ― видихнула Бек.

― От тепер вона мертва, ― зронив Мін Чжень.

― Е-е, так…

Двері шафи поволі відчинилися повністю. Із її темноти показалась голова велетенської Змії-перевертня. Щойно Бек уздріла її, дівчину тут же пройняв страх.

Із уст вирвалось:

― Мін Чжень…

― Бачу, ― серйозним тоном сказав демон. ― Така ж, як я собі уявляв.

Однак його серйозний тон зовсім не заспокоїв Бек, а дещо навіть насторожив. Дівчина воліла б мати зараз в руках хоч якусь зброю…

Змія повзла повільно, тим самим насторожуючи обох ― і демона, і інфеністку. Вона була настільки противною, що в якусь мить Бек відчула, як нудота підбирається до горла.

Тіло змії звивалось в сторони. Вона повзла по діагоналі кімнати, наче підбираючи траєкторію для кращого нападу. Багряний провісник вирішив не давати їй шансу на здійснення свого задуму: замахнувшись батогом над власною головою, він прудко обвив ним шию змії і тут же стягнув так сильно, що, здавалося, голова от-от відділиться від тулуба. Та в той же момент сталось неочікуване. Змія різко змахнула хвостом, продукуючи неймовірної сили удар. Бек чудом вдалося відскочити буквально в останню секунду, а хвіст змії вщент розніс підлогу у місці, де вона щойно стояла.

Злякавшись, Бек скрикнула. Мін Чжень відволікся. Дещо ослабивши хватку, він дав змії можливість роззявити свою гігантську пащеку і… демон знову потягнув за батіг, однак змія таки зуміла зачепити своїми отруйними зубами шкіру на тильній стороні його долоні.