Глава 133. Пройшовши крізь двері ліфта, вони опиняться на першому Виклику

Двері ліфта прочинилися і Анна з Джуліаном пройшли всередину. У кабіні була лише одна кнопка. Щойно Уеллінг натиснула її, ліфт рушив і приїхав досить швидко. Та от… місце, куди вони прибули, м’яко кажучи шокувало.

Вони не опинились нижче за підвал, чи в якомусь підземному тунелі, вони вийшли посеред туманного поля! Атмосфера тут стояла якась дуже незрозуміла. Вона не була якоюсь жахаючою чи темною, скоріше напруженою. Адже довкола стояв тільки густий туман і першим, що спадало на думку, було те, а чи не вистрибне щось із цього туману. Суцільна тиша одразу починала давити на мозок. Більше того, щойно вони ступили на траву, ліфт просто випарувався. Джуліан ошелешено озирнувся назад і застиг у такій позі. Анна тим часом роззиралася довкола.

― Що за фігня? Він же щойно був…

Та від ліфта ні сліду не залишилось.

― Я не розумію, як ми могли опинитись в полі, ― пробурмотів Джуліан за кілька хвилин, наздоганяючи Анну, котра узагалі не відповідала на його речення.

Дівчина роззиралась довкола, але це практично нічого не давало. Вони були оточені безкрайнім, вкритим щільним туманом, полем. Аж ось Анна на мить прищурилась і проговорила:

― Слухай, там щось є!

І метнулась туди. Хантерові довелося пришвидшитись, аби встигнути за нею. Хлопець наздогнав Уеллінг якраз тоді, коли вона добігла до великого круглого білого стола, що стояв просто посеред туманного поля.

― Як дивно… ― зронила Анна, проводячи рукою по столу.

В ту ж мить невідомо звідки долинув жіночий роботизований голос:

― Ласкаво просимо на Виклик! Пройдіть усі три етапи, аби отримати фінальний приз! Перед кожним із етапів обирайте собі єдиний предмет, котрий, на вашу думку, знадобиться вам для проходження Виклику! Особливі зауваження. Дорогі учасники, пам’ятайте, у Виклику всі рівні. Удачі!

Вона проговорила усе це так швидко, що Джуліан навіть не встиг вловити всю суть. Він здивовано зиркнув на Анну, котра виглядала серйозною, як ніколи.

― Іскорко? ― пробелькотав він. ― Ми ж… ми ж не будемо робити те, що вона каже? Нам просто потрібно те, що тут заховано, а для цього ми можемо рознести усе тут в пух і пра…

Холодний голос Анни миттю розсік невпевнену розмову Хантера:

― Мені це не подобається. Нас не попереджали про подібне.

Хантер підійшов до неї. Дівчина оглядала предмети, розкладені на столі.

― Так а чого ти очікувала?! Це завдання від шаленого психа, що намагається відновити свої давно минувші сили. Я говорив тобі, що нам слід забиратися, поки не пізно, а ти промила мені мізки.

Анна обвела його суворим поглядом, та нічого не сказала. Вона повернулась до стола.

― О, навіть не спробувала знову мене приструнити, ― прошепотів тихенько Джуліан, добре розуміючи, що вона усе чує.

Та Анна вела себе так, наче не чує. Вона хотіла узяти в руки тюбик із невідомою пастою, як її окликнув Джуліан:

― Ти що, більше не намагаєшся залізти мені в мозок? Втратила контроль, чи то я раптово перевершив тебе?

― Ти що там бурчиш? ― огризнулась Анна, кинувши на нього короткий погляд.

Та Хантер раптом зосереджено проговорив:

― Слухай, де твій кинджал Вічності?

Анна різко озирнулась на пояс. З одного боку нема і з іншого теж! Взялася оглядатися по траві ― немає.

― Чорт! ― вилаялась вона, та тоді поволі підняла ліву руку, вдивляючись на зап’ястя, на якому красувався чорний ультрасучасний смарт-годинник. Дівчина моментально насупилась. Перевела погляд на Джуліана ― на його руці таке ж саме. ― Звідки у нас ці годинники?

― І мого меча теж немає, ― повідомив Хантер, лиш на секунду подивившись на руку із годинником. ― Більше того, зникли навіть приховані кинджали, ― знизив хлопець плечима. ― Але бути такого не може, щоб ми провтикали нашу зброю ось так-от одночасно! Та й ми б відчули, як вона падає…

― Ми її не загубили, ― зробила висновок Анна, повертаючись до стола. ― Цей Виклик. Усе це… довкола нас… це все надто дивно… цей голос сказав, що нам слід обрати собі по одному предмету, після чого розпочнеться перший етап.

Джуліан враз опинився поруч і прошепотів Анні на вухо:

― Мені це не подобається, Іскорко.

― Я знаю, ― коротко озвалась вона. ― Але ти бачиш ліфт? Саме так, я теж не бачу.

― То й що, знайдемо інший вихід. Треба нам в цьому участь брати? Я краще рознесу все до біса і байдуже, що зброя пропала!.. ― Джуліан відступив, почісуючи кулаки і роззираючись довкола, наче думаючи, з чого б то розпочати руйнацію.

Та в ту ж мить знову озвався роботизований жіночий голос. Хантер задер голову догори, намагаючись знайти його джерело, але це було безрезультатно. Він наче поширювався із самого туману.

― Вибір Аннабель Уеллінг ― лицарський меч. Дякуємо за вибір! Доступ до предметів закрито. Щоб розпочати перший етап Виклику, торкніться смарт-годинника на вашій руці.

Джуліан рвучко озирнувся на Анну. Вона тримала у руці довгий залізний меч, взятий зі столу.