Глава 131. Порушений Периметр

***

Ребекка ніколи не вірила, що може побувати у такої краси місці. Коли вони з Багряним провісником у морі каяття пройшли крізь заклинання телепортації і опинились в Керівному Залі, Бек відчула якесь надто дивне відчуття гармонії. Цей Зал вражав своїми масштабами. Здавалося, наче у ньому взагалі не існує меж ні в стінах, ні в стелі. Освітлення тут було кольору мішанини фіолетового із синім, таким же, як і безмежні стіни, стеля та підлога. Посередині Залу знаходилася велика арка, виконана у новітньому стилі. Вона живила магічне коло, що знаходилося на підлозі. Магія від нього у формі різноманітних китайських ієрогліфів та давньогрецьких букв здіймалася високо вгору і сягала в безмежну стелю, повністю розчиняючись у ній. По краях від арки, формуючи коло, знаходились вишукані подовгасті стійки темно-фіолетового кольору, за якими стояло четверо абсолютно різних за зовнішнім виглядом демонів.

Одна з них вирізнялася особливо сильно. То була жінка високого зросту, одягнена у вишукане обтягуюче оксамитове плаття, оздоблене на грудях та довгих широких рукавах коштовним камінням. Волосся жінки було зібране у високу зачіску, прикрашену різноманітними блискучими шпильками. Воно було дуже довгим, тож розкинулося по спині аж до рівня сідниць. Фігура жінки вражала ― вона мала надзвичайно правильні пропорції і приковувала до себе увагу усіх, хто дивився. Зовнішність у неї була азіатська, скоріше за все, японська, що підтверджувалось наявністю у красуні надзвичайно витончених рис обличчя.

По іншу сторону магічного кола стояв високий худий демон у сірому костюмі. На голові у нього красувалась шляпа-котелок, з-під якої вибивалося темно-русе волосся, що стирчало навсібіч і було дуже кучерявим. На носі в нього виднілись ледь помітні окуляри і виглядав чоловік дуже зосередженим на своїй роботі.

Із такою ж строгістю до роботи ставився і малий хлопчик-демон, що стояв за третьою стійкою. Його руде волосся так і вирізнялось серед усієї цієї фіолетової атмосфери. Одягнений він був у звичайні худі та джинси, та, тим не менш, аж ніяк не скидався на типового американського підлітка з лишньою вагою. Він старанно виконував свою роботу на магічній голограмі, що продукувалась стійкою.

Четвертою особою був демон-качок. Він здавався таким величезним, що у Бек навіть виникли сумніви щодо того, чи був він колись людиною. Здавалося би, що роблять качок і жирний підліток серед таких інтелігентних на вигляд демонів? Та ось такою різношерстою була команда демонів, котрі відповідали за підтримку справності Периметру довкола міста Величі.

Бек зрозуміла, що знає надто мало про клан Сили і демонів, котрі в ньому проживають.

Щойно вони з’явилися, до них одразу ж підійшли Лі Тун і Лі Дун. Мін Чжень окинув оком Лі Туна і, харизматично підсміхнувшись краєчком рота, проговорив:

― Що, знову побилися?

Лі Дун і Лі Тун тут же повідверталися в різні сторони. Бек зловила себе на думці, що ці двоє виглядають цілком, як заміжня парочка. Лі Тун грає роль злої жінки, котра вічно не погоджується із страшно харизматичним любителем сарказму Лі Дуном, і живе з думкою дати йому вселенського прочухана. Від цього їй захотілося сміятись і з рота долинув ледь чутний смішок.

― Чого вона регочеться? ― тут же випалив Лі Тун, по-простацьки зиркнувши на Бек.

― Її розсмішив твій зовнішній вигляд, ― дорікнув Лі Дун, саркастично всміхнувшись і склавши руки на грудях.

Лі Тун кинув на нього спепеляючий погляд, а тоді взявся розглядати свій одяг у намаганні зрозуміти, що не так.

― Він тобі збрехав, ― зронив Мін Чжень. ― А Кучеряшка права. Ви до біса смішні.

― Немає нічого смішного! ― розгнівався Лі Тун. ― Він мене нервує, от і все! Я б з радістю прибив його, але, боюсь, мене одного не вистачить, аби досконало служити вам, Багряний провіснику.

― Просто ти слабак, ― закотивши очі, випростався Лі Дун. ― Тобі слід це визнати.

― Слабак?! ― тут же замахнувся кулаком Лі Тун.

Багряний провісник тим часом не став чекати, поки вони розберуться, а рушив до магічного кола, аби запитати про ситуацію. Бек, нічого не розуміючи, пошкандибала слідом. Мін Чжень взявся пояснювати:

― Це четверо Хранителів закляття Периметру. По суті, це одне з найбільших творінь у місті Величі, розроблених мною особисто. Для коректного функціонування і вчасного усунення негараздів за закляттям необхідний постійний нагляд. Саме цим і займаються четверо Хранителів ― Бордова витонченість, ― Мін Чжень поглядом показав на жінку у темно-червоному оксамитовому платті, ― Вершник правосуддя, ― зиркнув він на чоловіка з капелюшком, ― Золотогривий Оллі, ― погляд Багряного провісника спрямувався на товстенького рижоволосого підлітка, ― і Великий майстер.

Качок упіймав погляд Бек і дівчина тут же поспішила відвести очі вбік. Її неймовірно приваблювала Бордова витонченість ― ця жінка суттєво вирізнялась із цієї різношерстої компанії чотирьох Хранителів.

― А… для чого взагалі потрібне закляття Периметру? ― пробурмотіла Бек, а тоді раптом підскочила і проказала впевненим голосом: ― А, я згадала! Хуа Ян розповідав мені! Це своєрідний бар’єр, що захищає ваше місто від циклопів!

Почувши ім’я Хуа Яна, Мін Чжень помітно знітився. Він не став нічого відповідати, натомість звернувшись до Бордової витонченості:

― Я відчув зміни у структурі Периметру. Ви що-небудь засікли?