Глава 129. Застряглі в супермаркеті. Частина перша

― Так… так… о-о, так… ― дівчина із розкуйовдженим не дуже довгим каштановим волоссям різко закинула голову назад. По її витонченій шиї у поспіху пройшлись чоловічі пальці. ― Так… не зупиняйся… ― важко дихала вона, знову опустивши голову.

Її волосся впало на обличчя молодого чоловіка, із яким вони майже злились в одне ціле, знаходячись у невеликому приміщенні із досить тьмяним освітленням. Єдина лампа так і блимала, ритмічно погружаючи кімнатку у суцільну темряву на рівно дві секунди. Тишу порушували легкі зітхання дівчини, що співпадали із рухами їхніх із хлопцем тіл.

― Я й не думав, ― прошепотів він на вухо партнерці, ― що ти можеш бути такою…

― Якою? ― пристрасно всміхнувшись, прошепотіла вона, зиркнувши на нього світло-голубими очима.

Саме на цьому моменті, коли несправна лампа засвітилася знову, стало зрозуміло, що це не хто інша, як колишня одногрупниця Анни ― Кетрін Хіггінсон.

― Такою шаленою, ― проговорив хлопець із світлим волоссям і такою ж бородою.

Кет широко всміхнулася, збираючись продовжити їхнє злиття, однак раптом світло знову погасло. Цього разу, схоже, без жодного натяку на чергову появу. Зітхнувши, пара відступила від кутка туалетної кімнати. Обоє почали навпомацки шукати свої речі.

За якусь мить хлопець освітив кімнату запальничкою.

― Ти ба, ― пробурмотів він, широко всміхаючись.

― Що? ― запитала Кет, натягуючи на себе червоний короткий топ із рукавами.

Опісля вона поправила на шиї срібний ланцюжок і підбігла до хлопця. Він дивився на годинник на своїй руці. Кет тут же сполохнулась:

― Уже так пізно! ― дівчина схопилась натягувати джинси. ― Чорт!

― Ти чого так завелася? ― протягнув абсолютно розважливим тоном хлопець, не збираючись одягати футболку. Він дістав із кишені джинсів сигарету і, засунувши її в рот, прикурив. ― Ти ж казала, що нікуди не поспішаєш. Побудь іще трохи зі мною. Хіба ж нам було так погано разом?

Кетрін різко озирнулася до нього, защіпивши ширінку на штанах. Дівчина схопила свою сумочку, наділа на плече і процідила:

― Суть в тому, Лео, що супермаркет мав зачинитись ще годину тому!

Не ставши чекати відповіді хлопця, Кетрін поспішила відчинити двері туалету для інвалідів і вийти у коридор перед входом у торговий зал. Лео повільно вийшов слідом, натягуючи на себе футболку.

Кетрін виявилась права ― супермаркет, в туалеті якого вони займалися сексом, мав зачинитися годину тому. Саме це й сталось. Ніхто з персоналу навіть не думав заглянути в туалети перед тим, як зачинити двері й поставити сигналізацію.

Коли Кетрін підійшла до скляних автоматичних дверей і впевнилася в тому, що вони зачинені, дівчину охопив шок. Він моментально відобразився на її обличчі.

― Ох, чорт, чорт, чорт… ― закусивши губу, вона відвернулась від дверей. Навпроти порожнього, однак повністю освітленого, торгового залу стояв Лео із сигаретою в зубах. І виглядав він анітрохи не збентеженим. ― Як же так…

― Що таке? Чому ти так панікуєш, сонце? ― вийнявши сигарету з рота, пробелькотав Лео.

― Чому я так панікую?! ― тут же завелась Кетрін. ― А тому, що все це до біса неправильно! Нам слід було дивитись на годинник! А тепер… тепер ми закриті тут і… ― говорячи це, Кет встигла знайти запасний вихід. Тут її чекала така ж невдача ― двері виявились замкнені.

Лео, котрий поволі ішов слідом за дівчиною, сказав:

― І як ти собі уявляєш те, що ми мали дивитись на годинник? ― піднявши одну брову, пробурмотів хлопець. Він виглядав до біса сексуальним, та, попри це, здавався цим типовим хуліганом, що спить із половиною університету.

Кетрін ошаліло зиркнула на нього, відірвавшись від марної спроби відчинити двері. Її очі виражали тотальне розчарування.

― Байдуже! ― випалила вона, махнувши рукою. Дівчина припала до плану будівлі, що висів поруч із аварійним виходом.

― Ох, не парся ти так… гадаєш, ми перші, хто застряг у зачиненому супермаркеті? ― єхидно всміхнувся Лео.

Кетрін метнулась до ще одного аварійного виходу. Цього разу їм довелось пройти через весь торговий зал. Лео сильно відставав, бо не мав бажання бігти.

― Не перші, ― дзвінким голосом говорила Кетрін, навіть не озираючись на нього. ― Але знаєш хто були всі ці люди?! Правильно, грабіжники! А я бажання не маю виявитись однією з них!

― Але ж ти не будеш однією з них, ― Лео дещо прискорився, аби наздогнати її уже біля важких металевих дверей аварійного виходу. ― Звісно, якщо не надумаєш нічого вкрасти.

Поки дівчина займалась дверима, він підійшов до стелажів і схопив звідти пачку чіпсів. Почувши характерний шурхіт, Кетрін миттю озирнулась. Її обличчя виражало неймовірний шок. Швидкою ходою вона опинилась поруч із ним, вирвала пачку чіпсів з рук, і поставила її на полицю. А тоді знову повернулась, схопила сигарету з його рук і, кинувши на підлогу, швидко затоптала.

― Е-е! Ти що витворяєш?! ― закричав Лео ошалілим голосом.

― А те, що тут не можна курити! ― процідила Кетрін, різко показавши пальцем угору. ― Пожежну сигналізацію бачиш?! Хочеш, аби сюди приїхали копи?!