Глава 125. Дух Вогню явився, аби врятувати усіх вас!

Неочікувано все довкола осяяло яскраво-оранжеве полум’я. Воно спалахувало в різних місцях, розсіюючи тьму тіньових монстрів, котрі почали розлітатися в різні сторони. Жоден з них не бажав стикатись із полум’ям, тож щойно воно наближалося, потвори тут же утікали. Анна і Джуліан ошелешено озиралися довкола, намагаючись прослідкувати за згустками вогню, що гнались за тіньовими монстрами просто над їхніми головами. Реакція Марти також була не на жарт шокуючою ― дівчина відступила назад, а очі її бігали туди-сюди у намаганні зрозуміти, звідки береться усе це полум’я.

Аж тоді все стало зрозуміло. Просто посеред тронного залу виник палаючий символ, усе охопило надто яскраве сяйво, із якого незабаром з’явилась постать. Незнайомець випромінював надзвичайну силу та могутність і якусь хвилину було неможливо розгледіти його обличчя, адже полум’я літало довкола нього, окутуючи своїми язичками і при цьому зовсім не обпікаючи.

В наступну мить, коли усіх тіньових монстрів було розігнано, світло полум’я дещо згасло і усім показався Хуа Ян у неймовірно вишуканому червоному ханьфу і з Полум’яним віялом в руці. Він так ефектно ним змахнув, що в Джуліана аж відвисла щелепа.

― Ти?! ― випалив Хантер.

― Я власною персоною! ― відрубав Хуа Ян. ― Величний Хуа Ян, прославлений служитель міста Вогню, дух Вогню, котрий прославився завдяки неймові…

Здавалося б, о, це ж саме той момент, коли проголошення власного звання звучить на сто відсотків епічно… але навіть тут йому завадили!

― Ти де так довго був?! ― заревів Джуліан.

Хуа Ян просто отетерів:

― …

― Ти ба, ти ба, хто з’являється на полі гри, ― протягнула Марта, виходячи з тіні. Аж тоді дівчина підняла руки догори й почала плескати у долоні: ― Браво. Браво. Браво! Яка ефектна поява! Десять з десяти за розправлення із моїми вірними слугами… та от же лихо, вогню твого вони не бояться і зовсім скоро повернуться… ― криво підсміхнулась дівчина.

Аж тоді Хуа Ян знову насупився і, висунувши в сторону Марти руку із складеним віялом, прокричав:

― Ти! Марта Айвазіс! Ти поплатишся за все, що учинила!

Марта обвела його поглядом із конкретною жалістю.

Тим часом Джуліан покосився в сторону Анни, котра все ще залишалась сидіти на тому місці, де її було приковано закляттям тіньових монстрів (яке, до слова, не перестало діяти, хоч потвори і зникли). І вартувало хлопцеві глянути на Уеллінг, як він тут же насупився.

― Що ти робиш? ― прошепотів Розенбаум. Дівчина тримала руки на землі поруч із собою і було добре видно, що з її зап’ясть стікає кров.

Анна тут же підвела погляд на Хантера:

― Чш-ш, ― прошипіла вона, прикладаючи закривавлений палець до рота.

Джуліан знову спрямував погляд на землю… та вона малює магічне коло!

― Тобі не слід мене недооцінювати! ― говорив Хуа Ян, дивлячись на Марту і тримаючи віяло перед собою. ― У світі живих я не володів повною силою. Тут же… я можу піджарити тебе за долю секунди!

Обличчя Марти розпливлося в задоволеній посмішці.

― Спробуй, вогнику!

Хуа Ян тут же змахнув віялом, розкривши його і довкола Марти моментально почав утворюватися вогняний смерч. Однак дівчина вчасно відстрибнула вбік, за долю секунди оббігши духа Вогню і опинившись позаду. Та він не розгубився: ефектно обернувшись довкола своєї осі, Хуа Ян випустив з рук віяло, котре тут же понеслося на Марту. І, безсумнівно, зброя ця була не тільки для того, аби викликати вогонь, Хуа Ян з допомогою цього віяла мав змогу убивати своїх супротивників.

Віяло пронеслося над головою Айвазіс, котра вчасно вигнулась назад, демонструючи неабияку розтяжку. Просвистівши над її головою, віяло пролетіло ззаду і, обертаючись наче бумеранг, повернулось в руки хазяїна. Хуа Ян спіймав його й одразу став крутитись довкола своєї осі, наступаючи на Марту, котра аналогічним же способом від нього віддалялась. Дух Вогню виглядав надзвичайно ефектно ― довге волосся, частина якого була зібрана у пучок, розвівалось одночасно із довгими рукавами та поділом червоного ханьфу із красивою чорною вишивкою.

Марта була знайома із технікою оборотів нічим не гірше, ніж Хуа Ян, тож у момент, коли мала відбутись сутичка, дівчина з легкістю вивернулась від удару і вони розбіглися в різні сторони, ефектно зупинившись.

― А ти непогано рухаєшся, ― зауважила Айвазіс, здмухнувши зі щоки прядку волосся.

― Тобі кінець!!! ― заволав Хуа Ян і знову налетів на неї.

Цього разу він відштовхнувся ногою від землі і таким чином зміг ненадовго підлетіти, аби ще в польоті запустити своє віяло, охоплене полум’ям, просто в Марту. Щоб уникнути зіткнення, Айвазіс довелося моментально нахилитися до самої землі, розкинувши ноги у шпагаті і однією рукою притримуючись за землю. Аж тоді віяло, описавши коло, стало повертатись назад і Марта змушена була підстрибнути, пропускаючи його під собою. В наступну мить Хуа Ян виник просто перед нею і полум’я, випущене із його руки, безсумнівно спалило б Айвазіс вщент, якби перед нею не виник тіньовий монстр. Маючи форму чорного диму, він тут же поглинув усе полум’я, випущене Хуа Яном.

На секунду запанувала тиша і до Хуа Яна долинув діалог Анни і Джуліана: