Глава 115. І знову шляхи їхні зійдуться у Тартарі.

Анна, Джуліан, Бек і Хуа Ян стояли перед входом у печеру поруч із селищем Афіонас. Троє із них відчували неабияке дежавю. Декілька місяців тому вони стояли на цьому ж місці і прагнули знайти й відчинити Браму в Тартар з метою убити Аїда. Зараз же вони прагнули його звільнити. Як же іноді життя може повернутись на триста шістдесят градусів…

Хуа Ян першим наблизився до печери, котра всередині виявилась невеликою. Він помацав рукою стіну попереду і сказав:

― Цієї стіни тут не було, коли я разом з іншими міазмами вирвався у ваш світ…

Джуліан склав руки на грудях.

― Минулого разу Іскорка усе зробила за кілька секунд, ― зронив він, оцінюючи поглядом кам’яну стіну.

Анна дещо невпевнено наблизилась туди і також поставила руку на каміння.

― Але тоді у неї був кинджал Вічності і… вона діяла не зовсім по своїй волі…

Та не встигла Бек договорити, як раптово стіна просто зникла. Анна шоковано відскочила назад, дивлячись то на свою руку, то на прохід, що виник замість стіни.

― Це ще що за магія?! ― отетерів Джуліан.

― Підозріло, але, вдамо, що цього не було, ― пробелькотав Хуа Ян, проходячи вперед вслід за Анною.

Незабаром усі опинилися у великій печерній кімнаті, пройшовши по довгому тунелю з темно-багряними стінами і вічно горючими факелами на них. Перший раз враження від цього місця явно були ефектнішими. Тепер же Анну не вражала навіть сама Брама, що знаходилась у затишному куточку кімнати і здавалась порталом у формі янтарного свічення. Їй же більше цікаво стало поглянути, що ж це за таке озеро Очищення, в якому покупалась Марта, позбувшись своєї демонічної сутності. Виглядала яма з озером, мяко кажучи, не дуже. Подивившись у кришталево чисту воду якусь мить, дівчина повернулась до всіх і вже була готова казати, що слід наближатися до Брами, як почула наближення чогось явно недоброго…

В ту ж мить довкола усіх буквально з-під землі почали вилазити невідомі істоти, зовнішньо схожі на людей із видовженими гілкоподібними руками і аномально збільшеними ступнями. Анна, Джуліан і Бек моментально впізнали їх ― минулого разу істоти завдали їм чималого клопоту… Анні довелося скористатися сироваткою Сили, аби викликати закляття вогню і спепелити тварюк, адже єдиною їхньою слабкістю був саме вогонь. Боротися ж звичайним способом за допомогою мечів чи кинджалів було взагалі не варіантом. Та, на щастя, цього разу в інфеністів була чимала перевага.

― Ох, чорт, ― закотив очі Джуліан, оголюючи короткий меч. ― Як же я сподівався, що цього разу ми їх уникнемо…

Він ліниво став у бойову позу, збираючись боротись із тварюкою, що вилізла з-під землі прямо перед ним. Ребекка вже потягнулась, аби розпустити батіг Одного шансу, як Хуа Ян вискочив перед усіма із криками:

― Так це ж Гіллячки! ― весело прокричав він.

Анна з Джуліаном здивовано перезирнулись. Реакція Хуа Яна завжди відрізнялась від адекватної, але цього разу це перевершило усі їхні очікування.

― Я навіть не знав, що вони тут водяться. У Тартарі їх повно. Регулярно ворогують з циклопами. Певна річ, останні виграють… мабуть, тому вони перебралися сюди… зараз я розберуся із ними! ― із впевненістю проговорив дух Вогню.

Він виступив уперед, розвів руками і обперся на одну зігнуту в коліні ногу. Коли дух Вогню підняв погляд, можна було помітити, що полум’я буквально палає в його очах. В наступну мить два великі вогнища загорілись в долонях Хуа Яна і він, ефектно обертаючись довкола своєї осі, налетів на гілкоподібних монстрів. І, хоч вони були надзвичайно швидкими, а удари їхні розсікали шкіру за лічені секунди, як найгостріше лезо, Хуа Ян умудрявся ухилятись від них так легко і витончено, наче у танці. Гіллячки помітно програвали. Ще за перші два обороти довкола своєї осі Хуа Янові вдалося підпалити трьох потвор. Щойно полум’я торкнулось їхніх тіл, то стало розгорятись із неймовірною швидкістю, смертельно ранячи. Істоти видавали звуки, схожі на писк, після чого загорялись високим вогнищем, а прах, у який вони перетворювалися за кілька хвилин, розчинявся у землі.

Хуа Ян все ще продовжував бійку, що більше скидалася на танець. Анна пригадувала, як він боровся із слугами Аїда і розуміла, наскільки ж багатогранний цей дух. Він може бути ефектним, сильним, розхлябаним, легковажним і навіть таким граційним і витонченим. Зрештою, так, останнє з цього списку виглядало найбільш епічно. Коли дівчина знову перевела погляд на Хуа Яна, він якраз ухилявся від удару гілкоподібної руки, вихиляючись назад. У цьому йому значно допомогла розтяжка спини Рейчел і виглядало це максимально ефектно. Особливо в очах Анни, для якої цей момент здавався сповільненою зйомкою. В наступну мить Хуа Ян помітно прискорився і майстерно наніс удар полум’ям у «живіт» потвори, від чого її відкинуло назад. Та не встигла вона впасти, як у процесі загорілась таким могутнім полум’ям, що до землі долетів лиш її прах.

Знищивши всіх супротивників, Хуа Ян не менш ефектно зупинився і усі джерела вогню у повітрі довкола нього згасли. Та хто б знав, що в ту мить позаду нього з’явиться ще дві потвори і то настільки тихо й неочікувано, що… на щастя, Бек встигла помітити їх і на швидкості інфеністів вихопила батіг Одного шансу. Дівчина замахнулась ним, щиро сподіваючись, що цього разу невдача омине її… В голові лунало лиш: «Будь ласка, будь ласка, будь ласка!»

І ось… батіг влучив в ціль! Він зніс з ніг спершу одну потвору, а тоді іншу, розчавлюючи її в порошок! Першу потвору Хуа Ян одним клацанням пальців перетворив у прах з димком, щойно повернувся назад. Батіг же, ліквідувавши небезпеку, миттю повернувся на пояс Бек і обернувся довкола нього. Дівчина дещо здивовано спостерігала за цим із думками: «Ось значить як… ти зробив усе за мене».