Глава 104. Мій найкращий друг.

***

Тепер, коли Хуа Ян і Бек мали примірний план дій для проникнення в Тартар (в чому Бек, певна річ, таки сумнівалася), вони сиділи у квартирі Джуліана, займаючись кожен своїми справами. Ребекка сиділа в Інтернеті, а Хуа Ян вертівся біля плити, намагаючись приготувати якусь страву з рецептів, що вдалося знайти в кухонній шафі. Бек краєм ока спостерігала за процесом, адже пообіцяла Джуліанові, що його квартира залишиться цілою.

― Щось не жариться, ― пробурмотів Хуа Ян, нахиляючись над плитою, аби відрегулювати інтенсивність полум’я. Бек поволі підняла погляд із телефона на нього. Дух Вогню уважно дивився то на їжу на сковорідці, то на полум’я. ― Ай, ця плита недостатньо потужна. Зараз я сам все зроблю.

― Ану стоп! ― тут же заволала Ребекка, зістрибнувши зі стільця. ― Навіть не думай, ― пригрозила вона вказівним пальцем, коли Хуа Ян стрепенувся і поглянув на неї, махнувши волоссям над сковорідкою.

― Я можу приготувати це за секунду, нащо мені чекати сорок хвилин? ― вирячив очі дух.

Тим часом він абсолютно не помічав, що кінчик волосся Рейчел загорівся, зіткнувшись із полум’ям плити, коли він різко повертався до Бек. Побачивши це, Ребекка аж знітилась і прошипіла:

― В тебе, е-е, волосся…

― Прекрасне? ― засміявся Хуа Ян. ― Знаю. От ти розумієш. А Джуліан казав, що мої зачіски жахливі! Він нічого не тямить!

― Ні! ― запищала Бек. ― Ти гориш!

Хуа Ян навіть не здригнувся. Він поволі повернув голову, аби роздивитись своє волосся і, побачивши, що кінчики його загорілись, погасив їх одним видихом. Бек, будучи в конкретному шоці від такого необачного поводження з вогнем, пробурчала:

― Ти би хоч трохи обачнішим був. Тіло, все-таки, не твоє.

Хуа Ян зауважив:

― Ей-ей, не забувай ― поки моя сутність в тілі Рейчел, вона не постраждає. Я живлю її зсередини! Хоча, певна річ, краще б я тобі не казав… так же цікавіше! ― із широкою посмішкою на обличчі випалив дух.

― …

Бек хотілось взятись долонею за головою.

― От же ж бовдур.

― Що-о? ― протягнув ображено Хуа Ян. ― Коли мене проштрикнув ножем той інфеніст, ти ж злякалась, чи не так? А якби ти знала, що таким чином мене не вбити, то навіть би оком не моргнула. А так… тепер я знаю, що ти хвилюєшся за мене!

Бек уїдливо промимрила, знову сідаючи за новий кухонний стіл:

― Я хвилювалась не за тебе.

― Ой, я тебе прошу, ― махнув рукою Хуа Ян, легко опускаючись на стілець поруч. ― Ти не знаєш Рейчел. Вона для тебе ніхто. А от я…

Бек спалахнула:

― Те, що я один раз натякнула тобі про те, що ти мій друг, не означає, що треба змушувати мене повторювати це двічі! Я не така! Я зовсім не така!

― А яка ти, Бек? ― сперши підборіддя на руки, запитав Хуа Ян, щиро всміхаючись.

Бек набурмосилась:

― Точно не така, що ділиться особистим із всякими духами з світу міазмів! ― випалила вона і тут же змилась з кухні геть.

Хуа Ян лиш здивовано дивився їй услід. Бек забігла на коридор і, зупинившись перед великим дзеркалом, поглянула на своє відображення. «А яка ти, Бек? ― прозвучало в голові. ― Ні, ти точно вже не та, що раніше. Але… хто ти тоді?»

Це було слушним запитанням. Усе життя Бек прожила, надягаючи на себе різноманітні маски і намагаючись сподобатись усім. У школі вона довший час була сірою мишкою, після чого різко натягнула на себе маску «overcontrol girl». В університеті вирішила, що так продовжуватись не може і, начебто не по своїй волі стала «toxic girl». Тоді вони навіть серйозно посварились із Анною. Бек здавалось, що вона застрягла у підлітковому віці, у тому періоді, коли ти реально не можеш зрозуміти, хто ти, які емоції тобі слід проявляти, щоб показати істинну себе.

«Мда… ― подумала дівчина. ― У надяганні масок ти і справді не сильно відрізняєшся від стерви Айвазіс».

Дівчина уважніше придивилась до свого відображення. «Я настільки звикла одягати їх, що навіть забула, хто я насправді. Схоже, все почалось після того, як я вижила при вибуху супермаркету. Якою ж я була до цього?» ― дівчина замислилась.

По суті, це було так давно, що вона вже й не могла б згадати. Але так, правда полягала в тому, що коли Бек вижила у тій пожежі, ставлення оточуючих до неї суттєво змінилось. Однокласники у школі відсторонились, мабуть, боячись завести не ту тему. Спочатку багато хто підтримував її, та згодом вирішили не чіпати. Так Бек навіть не помітила, як із вічно щасливої усміхненої кучеряшки Бек перетворилась у відсторонену Ребекку Бенсон. У старшій школі їй було важко проявляти себе в компаніях, хоча, по суті, реально собою вона не була навіть з близькими ― Анною і Кетрін.

Її брати-близнюки, з якими виросла дівчинка, хоч і були психологами, та, як на зло, абсолютно не помічали, що існує реальна проблема з їхньою сестрою.

І від цього у Бек стиснулось серце. А зараз вони ж просто думали, що вона знаходиться на лікуванні в психіатрії! Раптово для себе дівчина засміялась. То був той тип сміху, коли людина не знала, що їй робити ― плакати, чи сміятись, і в кінці кінців виходив сміх крізь сльози. Бек підвела погляд у дзеркало. На мить їй навіть здалося, що на її обличчі і справді знаходиться маска.