Глава 97. Усі, хто намагається самостійно вступити в гру, мають вибути.

З допомогою таланту «сила» Джуліанові вдалося з легкістю зламати замок і відчинити двері сховища. Усередині було дуже темно і навіть надприродний зір Анни не дозволяв їй що-небудь там розглянути. Та Джеймі це, схоже, зовсім не зупиняло. Він заволав: «Лета!» і кинувся вглиб сховища, котре не було великим. За допомогою ліхтариків на телефонах Джуліан і Анна миттю освітили приміщення. Лета і справді була тут. Вона стояла прив’язана товстезними ланцюгами за руки до якогось неймовірно могутнього механізму і сили інфеністів, вочевидь, було недостатньо, аби звільнитись. Дівчина виглядала вкрай вимученою, однак, побачивши знайомі обличчя, тут же всміхнулась.

― Ти ба! Непогано збереглася, ― не втримався від єхидного жартика Джуліан, наближаючись до подруги. Та одразу ж засміялась, хоч це й звучало обезсилено. ― Подивимось, що тут можна зробити… ― проговорив хлопець і взявся оглядати ланцюги.

― Лето! ― Джеймі тут же кинувся її обіймати. ― Як ти??? Господи, ці ланцюги… ― хлопець виявив, що залізяки настільки перетиснули їй руки, що закривавлені сліди на зап’ястях навіть перестали загоюватись.

― Лето… ― наблизилась до неї Анна.

Погляд дівчини виглядав співчутливим, однак азіатка в це, чомусь, не дуже вірила.

― Я знаю, для чого ти прийшла, ― озвалась Чень дещо холодним голосом. ― Я готова тобі усе розповісти. Але… на словах. Ніяких обмінів кров’ю.

Анна дещо знітилася.

― Я і не…

― Давай без прелюдій. Ми з тобою ніколи не були подругами, але те, що я знаю, ти застосуєш краще, ніж я.

― Лето, стоп, тобі потрібно поповнити запаси енергії, у моєї сістр, начебто, є ця ваша цілюща рідинка… зараз… ― пробурмотів Джеймі і вже хотів було наблизитися до Анни, аби вхопити біорозчин, як Лета процідила:

― Спершу я усе розповім.

― А не краще спершу тебе витягти і вже в безпечному місці про все поговорити??? ― пробелькотав Джеймі.

Анна зітхнула.

― Джеймі правий. Ми спочатку заберемо тебе звідси, а потім все обговоримо.

Та Лета немовби озвіріла:

― Ви не витягнете мене без ключа! Цей механізм проткне мене наскрізь, щойно ви спробуєте позбутись ланцюгів!

Почувши це, Джуліан тут же відскочив вбік. Джеймі кинувся оглядати механізм.

― Не вірите?! Вам доведеться мене залишити! Але не смійте іти без інформації! Анно! Марта Айвазіс ніколи не мала на меті убивство Аїда! Щойно дух Зевса із твого тіла перебрався в моє і відправив усіх вас в Редвілл… так, твоя суть, як обраниці, в тому й полягала, щоб стати вмістилищем для душі Зевса, котра була розколена на мільйони осколків після спроби Аїда убити його кинджалом Вічності!

― Що?! Вмістилищем?! ― шокувався Хантер.

― Його душа була розколена на мільйони частин, але могла бути зібрана за допомогою тебе! ― поглянула Лета на Анну. ― Ти ― ключ до всього, Анно! Аїд не зміг убити Зевса кинджалом Вічності, бо це не було його істинним бажанням. Таким чином він просто розколов його душу і не без можливості зібрати знову… та це не все… після того, як його сутність зібралась в тобі і перескочила в моє тіло, Марта Айвазіс намагалась просити зберегти їй життя. Та це все було всього лиш хитрістю!

Анна стояла в тотальному збентеженні. Її обличчя буквально виражало здивування і шок водночас.

― Перед тим, як Зевс, користуючись моїм тілом, скинув її з обриву в озеро Очищення, вона вихопила у мене кинджал Вічності. Я не одразу зрозуміла, чому Зевс не кинувся за нею і не відібрав його. Справа в тому, що він не міг торкатися води озера Очищення! Адже вона просто-напросто вигнала б його, як злу сутність, з мого тіла! Саме цим і скористалась Марта, з’явившись у тронному залі, коли ніхто її не чекав… Зевс намагався говорити про щось з Аїдом, але з їхньої розмови я толком нічого не зрозуміла… коротше, Марта вигнала його з мого тіла. Я намагалась боротись із нею, але вона вийняла з-за пояса гнучкий меч, який ніхто не помічав, і пригрозила перерізати мені горлянку на очах у Аїда… мого… батька, ― на останньому слові Лета дещо запнулася. Ковтнувши слину, дівчина продовжила: ― Клята стерва з легкістю обкрутила довкола пальця самого бога смерті! Вона вирубила мене, але… перш ніж знепритомніти, я второпала, якою була її ціль…

Анна помітно напружилася. Ось воно! Те, чого прагнула Марта!

― Вона не хотіла убивати його кинджалом Вічності, хоч тепер і знала, що вбити ним можна тільки, якщо по-справжньому захотіти… ― Лета на мить затихла і навіть можна було подумати, що вона спеціально зробила паузу, аби нагнітити атмосферу. Обвівши всіх насупленим поглядом, азіатка сказала льодяним голосом: ― Вона хотіла взяти над ним контроль.

― Що?! Контроль??? ― здивувався Джуліан. ― Але… як це можливо?

― Можливо! ― відрубала Лета. ― Існує спеціальне заклинання, здійснивши яке, можна користуватись кинджалом Вічності, як засобом контролю будь-якого бога! Марта Айвазіс здійснила його ще до того, як я остаточно відключилась… вона контролює його. Вона тримає бога смерті на короткому повідку, таким чином досягаючи усього, чого тільки забажає… вона провела нас усіх!

Шоку Анни не було меж.

― Не може бути… якась недоінфеністка взяла контроль над самим богом смерті?! ― прокричав Джеймі.