Глава 94. Ви сумували за мною??? А я, величний Хуа Ян, повернувся!

Анна, звісно, була не надто за те, щоб з’являтись в квартирі Джуліана в момент, коли існує ризик, що на її пошуки буде відправлено більше інфеністів. Однак хлопцеві такі думки здавались зайвою нісенітницею:

― Якби вони справді хотіли тебе знайти, ти б не сховалась від них навіть в тому своєму лісі. Ти хоча б усвідомлюєш, що зараз усі сили Адлерка спрямувала на боротьбу із міазмами, котрі встигли проникнути крізь Браму, перш ніж її було запечатано?

Дівчина хотіла заперечити, хоч і сама не знала, як… але Хантер не дав їй цього зробити:

― Вистачить. Поки ти в моїй квартирі, жодна мерзенна інфеністська рука тебе не торкнеться. Не посміє, ― на останньому слові він зробив особливий акцент і Анна відчула, як усе її тіло пронизали мурашки.

«Це відчуття… він… і справді говорить це, навіть після того, як я покинула його на кладовищі? Але… що тоді взагалі відбувалось? Чому він тоді вів себе, як останній придурок, а зараз це знову той самий Джуліан, що і раніше?!» ― прозвучало в голові Анни, але на думки часу не було, бо двері ліфта відчинилися і вони опинилися перед квартирою Хантера.

Та перш ніж хлопець дістав ключі і повернув їх у замку, до ніздрів Анни донісся дивний запах. Не встигла вона подумати і слова, як вони вже увійшли у квартиру і Анна второпала, що це запах горілого.

― Джуліане, що…? ― бовкнула дівчина, здивовано роззираючись довкола, а хлопець, невдоволено зітхнувши, тут же поспішив в сторону кухні. Анна рушила за ним.

― Та щоб тебе, Рейчел! ― прогарчав Джуліан, кидаючись до вікна, аби відчинити його навстіж.

Уся кухня була в диму, а на сковорідці на плиті палало полум’я висотою близько тридцяти сантиметрів! Поруч підстрибнула шокована Рейчел, розмахуючи руками:

― А-а-а! Ти чого так швидко повернувся?! Я… я зараз все погасю! І взагалі, яка ще Рейчел?! Я величний Хуа Ян, прославлений служитель міста Вогню, дух Вогню, котрий прославився завдяки неймовірним… ― та не встиг він договорити, як Хантер, вихопивши з-під раковини вогнегасник, погасив полум’я.

Анна тільки і могла, що здивовано кліпати очима, спостерігаючи за цими двома. Відставивши вогнегасник в сторону, Джуліан сердито прогарчав:

― Я тобі казав навіть не торкатися плити!

Рейчел помітно знітилася, відступаючи вбік і нервово перебираючи пальцями. Погляд її бігав туди-сюди і раптом Хуа Ян, що перебував у тілі Рейчел, скрикнув:

― Але я хотів їсти! А в тебе нічого немає… я побачив в цій холодній шафі… ― покосився він на холодильник. ― Якусь штуку із надписом «піца» і подумав, що треба її розігріти. Але я не знав, як включити ось цю штуку, хоча і був в курсі, що їжу люди розігрівають на ній… тож вирішив взяти все у свої руки…

― Ах ти, бісів чорт! ― заволав Джуліан. ― Та ти ледь мені квартиру не спалив! Не дай Бог ти ще раз хоча б подумаєш про слово «вогонь», я тебе…

Він уже хотів було накинутися на Рейчел, аби дати їй прочухана, як Анна відчула, що повинна зупинити цю дурну сварку:

― Ей, не сваріться! Я нічого не розумію, але, чому б нам не обговорити усе в спокої?..

Та дарма вона узагалі вирішила реалізовувати цю ідею… бо в ту ж мить Хуа Ян, якому, вочевидь, зовсім не потрібен був захист Анни, вискочив з-за її спини і закричав, виставивши вперед руку із витягнутим вказівним пальцем:

― Ей, ти! Ти як смієш забороняти мені, величному Хуа Яну… ― він, схоже, хотів знову повністю назвати свій титул, однак, раптом пропустив його і продовжив: ― …користуватися своїми магічними силами?!

― Та тобі ліпше взагалі про них не думати, якщо хочеш прожити в нашому світі! Ти уже постарався над рестораном, а згодом ледь не спалив цілий хмарочос! Ти… ти…! ― замахнувся на нього Джуліан, але Хуа Ян, користуючись гнучкістю тіла Рейчел, поспішно вивернувся.

Анна злегка насупилась. В її голові поступово складалось два плюс два. «Спалив хмарочос?.. Хуа Ян?.. у тілі Рейчел безсумнівно перебуває якийсь міазм, ― дівчина нахмурилась. ― Який, схоже, зовсім не контролює власні магічні здібності. Ох, тільки цього нам не вистачало!»

Дівчина раптом пригадала, як місяць тому, коли вона загадковим чином з’явилася в Редвіллі, у центрі щось палало. І навіть потім, коли вона проникла у власний будинок, по телевізору йшли новини саме про цю подію…

«Невже це був цей міазм?!» ― пронеслося в голові дівчини. І враз, схопивши зі стола якусь дорогу статуетку, дівчина пожбурила її просто в голову Рейчел. Хуа Ян продовжував сваритися з Джуліаном, тож абсолютно не бачив, як йому в черепушку летить статуетка. Анна була впевнена ― вона точно влучить в ціль! Однак раптом сталось те, чого ніхто не очікував. Хуа Ян неймовірно швидко простягнув вбік руку і, коли статуетка знаходилась буквально в сантиметрі від неї, змахнув кистю вгору. В ту ж мить статуетка спалахнула і розлетілась на друзки. Хуа Ян моментально повернув голову в сторону Анни, котра тут же відчула неладне… Джуліан на швидкості інфеністів виріс перед нею, закриваючи своїм тілом.

Хуа Ян проговорив холодним голосом:

― Дарма ти зробила це, інфеністко…

Анна вже встигла пошкодувати про поспішні дії… в голові вирували різного роду думки, а Джуліан, знаходячись перед нею, помітно насупився. Та в ту ж мить Хуа Ян зробив обличчя простішим і весело пробелькотав: