Глава 93. З тобою до кінця. Частина третя.

Карен налетіла на Ієна раніше, ніж в її голові виникла думка про це. Однак він так майстерно ухилився від її удару, всього лиш відступивши дещо вбік, враз знецінивши усю могутність дівчини.

Не бажаючи зупинятись ні на мить, Карен вивернула руку із шаблею вбік, ефектно прокрутивши її у повітрі і напала знову. Цього разу вона розсікла не просто повітря ― дівчині вдалося влучити в пакетик з горішками на поясі Адлера, розрубавши його навпіл. Горішки розсипались на підлогу, ефектно розлетівшись навсібіч. Карен не зупинялась. Вона продовжувала наступати, а Ієн всього лиш ухилявся. Дівчина не могла повірити своїм очам ― він же не «швидкий», як йому вдається так легко уникати її ударів?!

Та Карен не могла зволікати ні на мить ― в душі вона розуміла, що якщо розслабиться хоч на мить, усе буде втрачено. Вона не могла думати про поразку, поки вони з Патрісією перебували у цьому супермаркеті. Та в ту ж мить зі стелі налетіла ціла купа темних нематеріальних істот, згущуючись довкола Карен і начисто забираючи у неї будь-яку можливість бачити свого супротивника, котрий до сих пір тільки те й робив, що з легкістю уникав всіх її ударів.

Патрісія все ще тримала свою шаблю поруч із горлянкою «Джоша».

― І коли ж ти здогадалась? ― запитав він, злегка нахиляючи голову вбік.

― Відразу, ― відрубала Патрісія.

― Ах, он як, значить. Ти хотіла мене обманути. Вдала, що повелась на мій обман, аби обманути обманщика. Яка прекрасна стратегія! Бра-во! ― на останньому складі «Джош» зник і перед Патрісією з’явився окинутий пеленою суцільної темряви жалюгідний худий монстр із засохлими довгими кінцівками.

Дівчина гадки не мала ― це істинний облік самої Лейшманії, чи всього лиш мішок з енергією?

Патрісія враз рубонула шаблею, але монстр виявився швидшим і моментально опинився позаду неї, нанісши удар в спину виставленою вперед долонею. Від цього Патрісію відкинуло вперед. Дівчина проїхалась спиною по підлозі супермаркету, але тут же скочила на ноги, прокручуючи довкола себе шаблю. Та тільки вона задумала напасти, противник знову опинився позаду! Патрісія нічого не розуміла ― як йому вдається з’являтись так неочікувано і чому вона не може виявляти його за допомогою свого таланту?!

Карен довелося зіткнутись із темрявою, котру не вдавалось так легко розганяти шаблею, як це виходило в дівчини із попередніми міазмами, що з’являлись на її шляху сюди.

Дівчина відбивалась дуже майстерно, кожен рух її так і випромінював професіоналізм, було видно, що вона відточувала ці навички не рік і не два. Ухиляючись, вона встигала нанести два удари, а коли міазм ледве не зачіпав її, дівчина користувалась фізичними можливостями власного тіла ― перекочувалася по землі, або робила сальто назад. Вдосталь насолодившись видовищем, Ієн заплескав у долоні:

― Як завжди неповторно, Карен. Ти прекрасно володієш і своїм тілом, і шаблею. Я знаю, твоїм противникам буде важко тебе здолати. Тож… я подумав, що, в кінці кінців, ти зможеш…

Та не встиг він договорити до кінця, як Карен, яка, здавалося б, абсолютно не надавала значення його словам, відволіклася. Вона оступилася всього на секунду і тут же її нога сковзнула… дівчина наступила на горішки, що були розкидані тут і там! Тьма наступала блискавично, Карен зробила спробу захиститися шаблею, але тут же була приречена. Прозвучав важкий звук падіння і Карен втратила з рук шаблю… Перекотившись по підлозі, Карен тут же змахнула волосся назад і побачила, що Патрісія перебуває не в кращому становищі у кількох метрах від неї.

Ієн опинився перед Карен, закриваючи їй горизонт і закінчив своє речення:

― …здолати себе сама.

Дівчина схопилась, очікуючи вхопити рукою шаблю, але зброї поруч не виявилось. В наступну мить Ієн щосили пнув її ногою в обличчя. Патрісія, побачивши це, закричала:

― Карен!!!

Фінч, стерпівши удар прямо в обличчя, тут же закричала вслід:

― Все гаразд! Не відволікайся! Я справлюсь!

― Ти така впевнена у цьому? ― всміхнувся Ієн, наближаючись до неї.

Карен тут же стрибнула на ноги, не бажаючи ні на секунду знаходитись нижче від нього.

― Ти, клятий паршивець! Якби ж твоя дружина знала, що ти виробляєш за її спиною! Як ти лижеш дупу цій стерві Айвазіс…

Карен кинулася на нього з голими руками, але Ієн знову з легкістю ухилився.

Та цього разу Карен не мала наміру програвати. Вона сконцентрувалася і зосередилась на техніці бою Ієна. Він практично не нападав, тільки блокував її удари, або ухилявся, тож дівчина змінила тактику.

― О, повір, моя дружина чудово мене знає!

― Справді? І навіть твої таємні захоплення? ― всміхнулась раптом Карен.

Ієн, схоже, не зовсім очікував, що Карен посеред бою раптом втратить серйозність і почне ось так от намагатись його зачепити. Він хмикнув:

― Не відволікайся, а то пропустиш удар.

― Пропущу удар? Так ви його спершу нанесіть, містере Адлер. Змініть тактику.

Адлер усміхнувся. Вони обоє зараз перебували в намаганнях з’ясувати справжні наміри супротивника і, схоже, у Карен виявилися козирі в рукаві.

― Прикидаєтесь невпевненим хлюпіком. Я відразу знала, що такі люди, як ви, щось приховують. Й усі ці цвітасті сорочки… надто підозріло, не знаходите?