Глава 86. Я люблю тебе більше за всіх, мій маленький арахісовий магнате.

Анна повернулась в лісовий будиночок опісля розмови із Нейтом сама не своя. Вона очікувала, що бабця і брат стануть допитуватись, тож поспішила у свою кімнату. Побачивши з вікна, що бабця займається підготовкою землі до весни (вона планувала зробити город поруч із хатою), дівчина видихнула з полегшенням. Сіла на ліжко і замислилась.

«У цьому всьому є логіка і є зв’язки. Потрібно лиш знайти їх. Марта стовідсотково має якісь плани на Бек і якщо ми звільнимо її, все піде крахом. Так само, якщо я поговорю із Ейпріл і дізнаюсь, що сталось після того, як я відрубилась. Більше того, Джуліан говорив, що Віспа щось знав і тоді, коли він помирав, він абсолютно точно передав Ейпріл свої спогади!» ― та від однієї думки про Джуліана Анна здригнулась.

― Ні, я не можу! Я… що він узагалі собі думає, легковажно попиваючи алкашку в барі під боком в інфеністів, коли таке відбувається??? ― викрикнула вона вголос.

Та аж ніяк не очікувала, що в ту мить двері її шафи відчиняться і звідти покажеться Джеймі із банкою арахісової пасти в руках. Запустивши чергову ложку в рот, він пробурмотів:

― От і нащо ти зв’язалася з таким придурком? Логічно ж, повний ідіот.

Анна аж підскочила від переляку. Хто б знав, що брат увесь цей час сидів в шафі і все чув!

― Джеймі! ― випалила вона, за секунду опинившись перед ним. Обличчя її треба було бачити.

Брат натомість лиш схилив голову набік, здаючись при цьому неймовірно милим і харизматичним водночас. Та в наступну мить його лице налилося кров’ю, бо рука Анни блискавично вихопила банку арахісової пасти.

― А-а-а! Ні!!! ― запищав він, а Анна в одну мить опинилась поруч із вікном і, відчинивши його за долю секунди, пожбурила банку з арахісовою пастою геть.

Джеймі заволав, обливаючись слізьми:

― Ти нелюд, сестро!!!

Анна обвела його жорстким поглядом:

― А чого ти хотів? Нема чого ховатися у мене в шафі й підслуховувати! Та й взагалі! Раптом я почала б роздягатись?!

― Ха-а! ― махнув рукою Джеймі, вмить наче забувши за розбиту банку його найдорожчого скарбу. ― Налякала! Я всі твої красоти з раннього дитинства мав можливість споглядати! От тільки… нема там нічого особливого, так і знай. Не здивований, чому твій вельмишановний Джуліан-Підгузки-ХХL втік від тебе.

― Що ляпнув?! ― зайшлася Анна, збираючись дати братові ляпаса.

― Правду ляпнув! ― випалив Джеймі, спритно вивертаючись від її ударів. ― Тю-ю! Я навіть і не думав, що моя сестра така пещена! Ти ба, як розійшлася! Ну, просто, усі найкращі гени передались мені, от і…

― Що ти там верзеш? Щось погано чути… мені здається, чи ти шепелявиш? ― не вгавала Анна. ― Точно-точно, так невиразно говориш, що мені вже здається, що ти ніколи не виростеш!

― Це просто ти стара і глуха! ― відрубав Джеймі. ― Не звалюй вину на інших. Думаєш, розбила мою дорогоцінну банку і перемогла? Щоб ти знала, коли ми сюди переїжджали, я тайком купив десяток таких самих і сховав!

Анна заскреготіла зубами. Сварка брата і сестри дозволила їй повністю забути про всі насущні проблеми і повністю відчути себе такою ж безтурботною, як тоді, коли все ще було гаразд…

― Я спепелю їх всіх!!! ― заволала дівчина, намагаючись зловити Джеймі, котрий дуже спритно вивертався від всіх її спроб.

― Спершу знайди! ― зареготав хлопець, стрибаючи на ліжко.

― Ти думаєш, не зможу?! Та я всі твої заначки завжди знаходила! Забув, як намагався у 9 класі траву курити таємно від мене? І що, багато накурився???

Дівчина стрибнула на ліжко поруч, намагаючись схопити і залоскотати брата.

― За те, я завжди палив тебе перед маман, що ти ідеш зовсім не на «ночівлю до подруги»! Я завжди казав їй, що ти всіх своїх подружок просиш казати, що ти в них, а не у свого, як там його звали… точно, Роба Деллавера! Ха-ха! Я пам’ятаю, як сказав мамі: «А ти візьми і подзвони до них всіх!» Можеш тільки уявляти, якою була мамина реакція, коли вона почула від Ребекки, Кетрін і ще двох дівчат одну і ту ж історію! «Так, Анна зі мною. Ми дивимось фільми і їмо попкорн, а потім будемо займатися бьюті-процедурками, як справжні подружки на ночівлі!» Ха-ха-ха-ха-ха!

Вони валялися на ліжку, безтурботно сміючись. Однак, згадка про маму чомусь змусила Анну на секунду відчути порожнечу в серці…

― Точно, іще от що. Мабуть, говорити таке зараз не дуже актуально, але… ти вбила мою арахісову пасту, тож слухай уважно!!! Досить часто я брав твій рушник для волосся і витирав ним ноги! А потім вішав назад, ніби нічого не було! Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!

Анна вмить оскаженіла й налетіла на брата із лоскотами. Він аж заливався сміхом, пручаючись і штовхаючись, та в нього не було жодного шансу протистояти сестрі.

― Ах ти малий паршивець!!! Ну все, тримайся в мене!

***

Надурачившись вдосталь, вони розкинулися на невеликому ліжку, віддихуючись. В якийсь момент Джеймі запитав, ніби між іншим:

― Ти знаєш, що сталось із Летою?

Анна відповіла не одразу. Вона не розраховувала, що опісля таких безтурботних моментів він вирішить задати таке запитання. Тим більше, що дівчина і сама гадки не мала, що відповісти.