Глава 85. Перші завуальовані підказки.

Місто Х знаходилося в десяти кілометрах від Редвілла і значно уступало йому в розмірах. Однак, з лісу, в якому проживала Анна з братом та бабцею, сюди були набагато ближче, ніж до Редвілла. Саме тут Анна здійснювала покупки та за потреби зустрічалася із своїми клієнтами, з якими працювала в Інтернеті.

Та сьогодні Уеллінг навідалася в місто Х з кардинально іншої причини. Вона мала зустрітися із Патрісією Уолліс і Карен Фінч – інфеністами з Уортонського Бункера, котрі декілька місяців тому приймали участь у битві на заводі, допомагаючи Анні звільнити її маму, котру в результаті таки врятувати не вдалося. Дівчата в ході битви втратили своїх коханих хлопців і тепер змушені були розраховувати лиш одна на одну. За останній місяць вони виявилися чудовими інформаторами Анни щодо ситуації в Бункері. Дівчата зустрілися в непримітній забігайлівці на одній з бічних вулиць невеличкого міста Х. Упевнившись, що за ними ніхто не стежив, Патрісія та Карен стали очікувати Анну, котра прийшла точно в домовлений час.

― Анно! Така рада тебе бачити! ― вигукнула Патрісія, всміхаючись Уеллінг, коли та сідала до них за столик. Карен гнівно озирнулась – начебто, ніхто з присутніх клієнтів не проявляє до них жодних знаків уваги, але, все ж, насторожилася.

― Тріс, тихіше, все ж, ми на людях…

Анна поспішила сказати:

― Тут безпечно говорити. Та й узагалі, за місяць я ще ні разу не наткнулась на шпигунів у місті. Коротше, дівчата, мені дуже незручно вас просити, ви і так мені сильно допомагали останнім часом…

― Заспокойся! ― махнула рукою Патрісія. ― Ти можеш на нас розраховувати.

Карен, схоже, зовсім не підтримувала нерозважливу поведінку Патрісії, бо сиділа із абсолютно серйозним обличчям.

― Тобі потрібна якась інформація? ― запитала Фінч.

― Ні-ні, тобто, е-е, скоріше, так, ― чомусь розгубилась Анна. Ідучи сюди, вона толком навіть не думала про те, що робитиме далі. Дівчина лише зараз усвідомила, наскільки масштабну затію замислила. ― Ви знаєте, що сталося із Летою і Ейпріл?

― О, Ейпріл Стракер тримають під надійною охороною, ― зронила Патрісія. ― Вона ж бо 24/7 кричить, аби ми не вірили Марті Айвазіс і що якийсь там Вел ні в чому не винен. З виду схожа на божевільну, але… ми з Карен підозрюємо, що вона таки знає правду…

― І ця правда відповідає дійсності, на відміну від того, що наплела усім Айвазіс, ― додала строгим голосом Карен.

― А Лета? Вона в Бункері?

― Айвазіс говорить, що не бачила її, а Адлерка посилала групи на пошуки, ― розповіла Карен.

Патрісія зітхнула:

― Ніхто нічого не знайшов.

― І знову ж таки, гадаю, Айвазіс і тут щось накрутила, ― зробила висновок Фінч. ― Але для чого тобі це? Ну, ти ж наче з Чень не була близька, а Ейпріл Стракер…

― Мені потрібно поговорити з кимось з них, а краще з двома. У Тартарі я зіткнулась із розплатою за користування сироваткою Сили якраз в ту мить, коли Марта почала діяти. Підозрюю, що я багато пропустила, перебуваючи у приглушеному стані, а згодом і зовсім у відключці.

Патрісія охнула. На відміну від Карен, ця дівчина аж ніяк не збиралась тримати емоції під контролем:

― Так це ж тоді… виходить, Марта могла спеціально закрити Ейпріл і сказати усім, що вона божевільна, бо та і справді володіє доказами проти неї?!

Карен зронила:

― Очевидно. Якби Айвазіс убила її, для неї все обернулось б не найкращим чином. Аналогічно і з Чень. Я думаю, вона десь її тримає. Або ж… її труп.

― Карен! ― скрикнула Патрісія ошелешено. ― І як ти можеш говорити про це так беземоційно? Лета одна із наших колег!

― Вона – донька самого бога смерті, ― зронила холодно Фінч. ― Гадаю, її так просто не убити.

Анна зітхнула, замислившись.

― Значить, мені доведеться пробратись у Бункер і спробувати поговорити з Ейпріл. Скажіть, її сильно охороняють?

― Боюсь, непоміченою не пройдеш, ― проговорила Карен.

Анна закусила губу. «Перш ніж шукати докази проти Марти, треба хоча б дізнатися, що насправді сталося після того, як я вирубилась. Джуліан у цьому не допоможе, залишаються тільки Лета і Ейпріл. Перша перебуває хтозна-де, а другу охороняють… не так все іде, як замислювалось…» ― прозвучало в голові Уеллінг, але раптом озвалась Патрісія.

― Гадаю, я знаю, як тобі пройти мимо охорони.

Карен здивовано поглянула на неї. В ту ж мить Уолліс зняла із руки свій срібний браслет і поклала на стіл перед Анною.

― Тріс! ― зашипіла Карен, імовірно, чудово знаючи, що це за річ.

Патрісія ж продовжила:

― Послухай, твій талант багато чого дозволяє. Окрім того, що ти можеш читати мертвих, ти здатна використовувати браслет невидимості! Ним можуть користуватися тільки «чутливі», це… це демонічний предмет, ― із деякою опаскою в голосі проговорила Патрісія. ― Отже, у нього є побічні ефекти. Він сховає твою присутність від камер, вух і навіть надприродного слуху та чуйки «чутливих» інфеністів. Та пам’ятай, що опісля наступить небажаний ефект… ― на цих словах Патрісія зіщулилась так, що Анні вже здалося, що цей ефект полягає у чомусь непристойному.