Глава 84. Вдала брехня має звучати вигідно для всіх.

Наступний день. Уортонський Бункер.

У кабінеті Адлерів знаходився великий овальний стіл для проведення засідань та різного роду обговорень. Зараз за ним знаходилося п’ятеро чоловік – Сара Адлер сиділа посередині, Ієн по праву руку від неї, а вдалині розмістилися Деніел Берк, Люсія Браун і Марта Айвазіс. Остання виглядала особливо зацікавленою у сьогоднішньому засіданні. Вона сиділа, уважно слухаючи Сару, підперши підборіддя зігнутими кистями рук так елегантно, що, здавалося б, проходила курс етикету.

Деніел говорив:

― То, значить, Фан Сяо Гу був оболонкою Аїда і він увесь цей час шпигував за нами?

― Так, ― підтвердила Марта, ствердно кивнувши і дивлячись чітко на Деніела. Тоді перевела погляд на Сару. ― Більше того, Віолетта Чень – його донька.

Сара хмикнула:

― Це ми вже знаємо. Та я скликала нараду не для цього. Марто, ― Адлерка звернулася виключно до Айвазіс, пронизуючи її строгим поглядом. Відчувалась у ньому якась нотка недовіри. ― За весь цей час ти так і не розповіла нам, як тобі вдалося запечатати Браму в Тартар.

Марта перевела погляд на інфеністів і зважено проговорила:

― Коли я вийшла із печери, там мене вже чекали містер та місіс Адлери, а також Ейпріл Стракер. Їм вдалося впіймати її, коли малеча намагалась врятуватись втечею з місця події. На той час Браму вже було запечатано.

Ніхто з присутніх не спускав пильного погляду з Марти, тільки Ієн, наче будучи абсолютно незацікавленим у її розповіді, все роздивлявся власні руки, перебираючи пальцями.

― Так от, ― вела далі Марта, почергово дивлячись кожному із слухачів в очі. ― Я ніколи б не змогла зробити цього, якби була простим інфеністом.

Деніел насупився.

― В мені була кров демона.

Ієн враз здригнувся і це, схоже, вийшло надто голосно, бо Сара раптом кинула на нього строгий погляд. Чоловік немовби відчув його, навіть не дивлячись на дружину, бо раптом замовк, міцно стиснувши губи. Марта продовжувала:

― Я вдала, що перебуваю на стороні Аїда, а історія цих двох демонів виявилась тісно зв’язана з ним. Бачте-но, Віспа за життя звався Велуісом Андейра і приходився Дифтерії зведеним братом. Після смерті Дифтерія попала прямо до Аїда і стала його, скажімо так, улюбленою іграшкою. Стурбований долею сестри, брат пообіцяв відімстити. Скориставшись цим, я погубила їх обох. При цьому, все ще вдаючи, що являюсь на стороні Аїда.

Ці слова звучали з її уст із такою впевненістю, що Люсія і Деніел навіть на секунду переглянулись. Очевидно, жоден з них не очікував, що раніше мила і доброзичлива, однак слабка в бою, Марта Айвазіс виявиться таким блискучим стратегом.

― Опісля Анна Уеллінг активувала свою сутність як обраниці, але мені вдалося призупинити процес, після чого дух Зевса вселився в тіло Лети. Я дозволила їй викинути мене в озеро Очищення. З самого початку це було моїм планом. По-перше, таким чином я могла змусити їх обох думати, що вони мене позбулись. А, по-друге, це було мені на руку ― я змогла позбутись крові демона. Вибравшись звідти, я…

Раптово Деніел перебив Марту, сказавши холодним голосом:

― Але з озера Очищення неможливо вибратись.

― Можливо, ― всміхнулась Марта, спрямувавши погляд на хлопця. ― Якщо бути достатньо обізнаним про його можливості, ― інтонація Марти звучала дуже багатозначно. Такі слова, сказані інфеністу з талантом «розум», звучали надто гостро. ― З самого початку я являюсь інфеністом, а, отже, демонічна сутність не була потрібна мені, аби підтримувати життєдіяльність. Відповідно, позбувшись тьми, я повернулась до свого початкового буття і зуміла легко вибратись на поверхню. Скориставшись тією самою водою озера Очищення, я змогла вигнати дух Зевса з тіла Лети прямо в пекло, звідки він і прийшов. Опісля я покинула Тартар і запечатала Браму кинджалом Вічності. При цьому він, певна річ, був знищений.

Деніел знову озвався не надто довірливим голосом:

― І де ж рештки кинджала?

Марта уже було відкрила рот, аби відповісти, однак Люсія, володіючи талантом «швидкість», зробила це скоріше:

― Та які рештки. Ти бачив, в якому стані Марта вилетіла з печери? Їй пощастило, що взагалі жива лишилась, а ти про рештки кинджала питаєш!

― Достатньо, ― підняла ліву руку Сара Адлер. У кабінеті запанувала тиша. ― Марто, у мене є до тебе запитання. Прибувши в наш Бункер три роки тому, чому ти не розповіла мені правду про те, що являєшся наполовину демоном?

Марта поспішила відповісти, все так же щиро усміхаючись:

― Вибачте, місіс Адлер, але, змушена зізнатись, що тоді не була впевнена, що можу вам довіряти. Зараз, звичайно, справи прийняли зовсім інший поворот і я впевнена у всьому, що ви говорите чи вирішуєте. Та тоді, маючи на меті відшукати кинджал Вічності, я не знала…

― Яка тобі з цього вигода? ― раптово втрутився Деніел. Люсія шоковано поглянула на нього, однак хлопець залишався непохитним. Він явно підозрював, що Марта щось недоговорює. ― От серйозно. Тільки не говори, що вирішила погратися в благородного народного героя, що всіх рятує, ризикуючи собою.

Марта знову хотіла відкрити рот, аби заперечити, однак Сара підвищила голос: