Глава 79. На шляху до цілі їй не буде жаль навіть найдорожчу.

Ейпріл глибоко вдихнула. Її очі розплющились в реальному світі і в ту ж мить щось сильно обпекло кисть лівої руки. Дівчина схопилась за неї і виявила, як буквально на очах на тильній її стороні вимальовуються закрутки таланту «розум».

Перевівши погляд вдаль, Ейпріл побачила, що довкола твориться повний хаос. Із темряви виринали моторошні чорні фігури, атакуючи інфеністів. Лета та Джуліан відчайдушно боролись із ними, розмахуючи бісенто та мечем, однак із темряви лиш іноді виділялись їхні силуети. Тоді Ейпріл спрямувала погляд на Анну, котра боролась одразу із двома супротивниками ― Мартою та самим Аїдом. Точніше, Марта просто стояла осторонь, дозволяючи Аїдові насилати на Анну тіні найрізноманітніших форм і розмірів. Усіх їх Анна розсікала кинджалом Вічності, попадаючи в ціль буквально через секунду після її появи. Вона розмахувала кинджалом так майстерно і сильно, що від її ударів аж з’являлись вихрі у повітрі, іноді доходячи навіть до Ейпріл, котра знаходилась від поля битви у щонайменше семи метрах. Тіло Анни буквально випромінювало силу. Це відображалось у її яскраво-янтарних очах, котрі дівчина не зводила з Аїда, незважаючи на десятки ударів, що спрямовувалися на неї з боку тіньових чудовиськ.

Розуміючи, що Анна з легкістю справляється з усіма тінями, Марта прокричала:

― Ах ти ж дрібна паскуда!

Айвазіс рвучко обвела руками у повітрі коло, формуючи його обриси зеленою магією ― на території Тартару вона нарешті могла користуватися своїми демонічними здібностями в повну силу. Коло загорілось яскраво-зеленим полум’ям і на неймовірній швидкості понеслося в сторону Анни, котра водночас боролася із чотирма тінями.

― Іскорко! ― пролунав збентежений голос Джуліана в кількох метрах від дівчини. Відбившись від однієї з тіней, він кинувся на поміч, однак, очевидно, не встигав…

Дзінь! Анна зреагувала миттєво. Незважаючи на атаки з усіх сторін, вона виставила перед собою кинджал Вічності, відбиваючи ним атаку Марти. Айвазіс, схоже, передбачила цей хід, бо раптом рвучко розвернулася, змахнула рукою зверху вниз і в ту ж мить з-під землі під ногами Джуліана вирвалися важкі залізні ланцюги, моментально обхоплюючи хлопця за обидва передпліччя.

Паралельно із тим Лета уже була не зацікавлена у боротьбі з тінями. Вона обійшла їх усіх на надшвидкості, миттю опинившись поруч із Анною. Аїд піднявся з трону, дзенькнувши кайданами, однак цей звук приглушувався намаганнями Джуліана протистояти ланцюгам, що з’явились нізвідки. Однак Марта змахнула рукою ще раз, наче додаючи їм сили.

― Що ж ти такий сильний?! ― дратувалась Айвазіс.

Та в ту ж секунду Аїд спрямував двох тіней просто на Джуліана. З’явившись із темряви, що оточувала тронну залу, вони налетіли на нього і схопили за плечі своїми мерзенними покритими струпами руками, із яких віяв чорний дим. Джуліан несамовито закричав, разом із цим переставши чинити супротив ланцюгам. Було видно, що дотик тіней обпалює шкіру хлопця, причиняючи неймовірний біль. На обличчі Марти розпливлася вдоволена посмішка.

Аїд і Анна переглядались зловорожими поглядами. Очевидним являлось те, що між ними зараз триває запекла бійка ― бог смерті намагається діяти на обраницю ментально, та завдяки захисту кулону Небуття не може проникнути в її мозок. Повністю перебуваючи під владою сироватки Сили, дівчина поволі підносить кинджал Вічності до рівня своїх яскраво-янтарних очей… її погляд непохитний. Легким і дуже ефектним рухом руки вона поволі проходиться по клинку кинджала, активуючи символи на ньому. Вони загоряються янтарним кольором. Усі три предмети активовано. Позаду Аїда різко спалахує світло-голубе полум’я, демонструючи силу його люті… очі бога смерті набувають ідентичного світіння. Він різко викидає руку вперед, намагаючись сконцентруватись на проникненні у її свідомість, однак кулон на шиї Анни продовжує виконувати свою функцію. Щойно дівчина активувала кинджал і різким рухом опустила його донизу, довкола неї на землі намалювався магічний круг із янтарним свіченням… сила від нього сколихнула Марту.

Посмішка з обличчя Айвазіс миттю зникла. Її погляд насупився всього на мить, так, наче в цю секунду сталось щось таке, що явно виходило за межі її планів…

Тіло Анни випромінювало просто нереальну силу. Навіть Джуліан, котрого мордували тіні і стримували ланцюги, не міг відвести погляду від обраниці. Анна піднесла кинджал Вічності, готуючись зірватись з місця і налетіти на Аїда… та в ту ж мить сталось те, що повернуло хід усіх подій на триста шістдесят градусів.

***

У будинку Бенсонів стояла напружена атмосфера. Зустріч двох братів Вествіків сколихнула їх обох. Побачивши брата живим, Нейт уже не міг думати про Ребекку, тож дівчина, перебуваючи під владою дзеркала Істини, залишилась стояти там же, де він її залишив ― у дверях власного будинку. Погляд її здавався абсолютно порожнім, наче зараз тут стояла не Бек, а цілковито бездушне тіло, котре могло функціонувати, однак начисто втратило здатність мислити і відчувати. Певна річ, такий поворот подій не міг не зацікавити Дифтерію. Із звичним стервозним виразом обличчя вона наблизилась до Ребекки, обвела її очима і проговорила фальшиво-співчутливим тоном:

― Що це з тобою, ангелочок? ― демониця клацнула пальцями перед обличчям Бек. Реакції ніякої. ― Хм, це не схоже на звичайну людську депресію… ― Дифтерія обійшла дівчину, задумуючись про щось і коли вона вдруге поглянула в очі Бек, її неначе струмом пронизало. Погляд демониці змінився із байдужо-стервозного на шокований. Дивлячись в пусті очі Бек, Дифтерія дозволила своїм устам прошептати: ― Не може бути… Вел…