Глава 54. У світі немає кращої подруги, ніж ти, Бек!

Ніч в номері мотелю із дівчатами обіцяла бути безсонною. Ребекку настільки охопили враження від її першого дебюту в якості інфеніста, що вона вже вдруге розповідала Анні і Леті історію того, як зібралася з силами, переборола страхи і кинула виклик двом найпідступнішим особам ― Віспі і Марті Айвазіс.

― Але чесно, я сама в шоці. Я знаю Марту сто років! ― Лета, схоже, також захопилася розмовою. ― Ну, добре, я перебільшую, не сто. Але в Бункері всі вважали її сонечком. Я й подумати не могла, що вона виявиться за одно з ним!

― А уявляєш, яким шоком було дізнатись це для мене? ― сказала Бек. ― Я перед поїздкою в Нью-Йорк поділилась із нею надто особистими речима… ох, чорт, мабуть, саме це їй і було потрібно! До речі, я так подумала, добре, ще ми з тобою… а от Анна! Вона ж «чутлива»! Як вона могла не відчути, що Марта наполовину демон?

Дівчина миттю перевела погляд на Анну, котра сиділа на своєму ліжку із телефоном в руках, вважаючи це заняття стовідсотково цікавішим, ніж розмову з дівчатами.

― Взагалі-то, ― прошепотіла Лета до Бек. ― Вона тебе чула.

Бек раптом стало дуже незручно і вона знітилася. Анна відчула її стан так детально, ніби була в її тілі.

― Будь у тебе можливість виявляти демонів за допомогою однієї лиш концентрації на їхній енергії, ти стала б на ній акцентувати, перебуваючи в чи не найбезпечнішому для інфеністів місці? ― підняла Анна брови, дивлячись на подругу.

― Ох, пробач, ― максимально швидко пробелькотала Бек. ― Якби не моя тупість і невдача, ми б не потрапили в той дім і тобі б не прийшлося…

Анна важко зітхнула. Відклала телефон і присіла на ліжко поруч із Ребеккою.

― В цьому немає твоєї провини, ― всміхнулась Уеллінг. ― Ти приїхала сюди, аби витягнути мене з лап безкінечного бажання помсти Віспі. А сьогодні ще й життям ризикувала. Ти просто гадки не маєш, наскільки мені незручно перед тобою.

Не втримавшись від емоцій, подруги міцно обійнялись. Лета і собі осторонь не стояла ― підбігла до дівчат і обхопила руками обох настільки, наскільки їй дозволяли її мініатюрні пропорції.

― Ох, я завжди мріяла про подружок-інфеністок! Я так люблю вас, дівчатка! ― пропищала вона.

Відпустивши їх обох, Бек здивовано поглянула на подруг.

― А відколи це ви двоє… е-е, перестали ненавидіти одна одну? ― підозріло обвела їх очима Ребекка.

― Вона також вважає Хантера гівнюком, ― всміхнулась Лета. ― А ще… нас обох за ніщо має Джеймі Уеллінг. Гадаю, цього цілком достатньо, аби стати найкращими подругами.

― Ага, ― недовірливо протягнула Бек. ― От тільки Джеймі ― брат Анни, а в Хантера вона закохана по самі вуха…

― Що??? ― спалахнула Анна. ― Хто тобі таке сказав?!

Якусь мить вони безтурботно хихотіли, як звичайні подружки, яким не потрібно з’ясовувати надприродні проблеми. Та тоді Лета якось непомітно відсіялась, зіславшись на те, що хоче потішити свій шлунок делікатесами. Не акцентуючи на цьому, Анна і Ребекка навіть не помітили, як сильно розговорились. В присутності найкращої подруги Анна відчувала себе по-справжньому щасливою. Адже тепер між ними не було жодних перепон.

― Бек, ― зітхнула Анна. ― Ти приїхала сюди, аби допомогти мені… я безкінечно тобі вдячна, але…

― Ні-ні-ні, ― раптом затарахкотіла Ребекка. ― Я знаю, про що ти думаєш, Анно Уеллінг! Навіть не намагайся це казати! Не смій!

Уеллінг важко зітхнула. «Усе те, через що мені доведеться пройти ― сповнений жахливими небезпеками шлях… Бек сьогодні дуже пощастило, що вона зіткнулася із Віспою і залишилась жива. Вона ― надто недосвідчений інфеніст, та й… вона моя найкраща подруга! Я не можу нею так ризикувати!»

― Тобі не слід було приїжджати, Бек.

― Повірити не можу! ― обурилась подруга. ― Ти справді це говориш??? Досить вже виставляти себе мученицею, Анно! Прийми допомогу тих, хто хоче тобі її представити. Ти не справишся одна!

― Але я хвилююсь за тебе, Бек! ― спалахнула Анна.

«Чорт візьми, навіть тоді, коли ми були у сварці і вона нічого не знала, я почувалася спокійнішою! Бо була впевнена ― так їй нічого не загрожує!» ― промайнуло в голові Анни.

― Чорт, та я сама вирішила приїхати сюди! Це було виключно моє рішення, ― насупилась Ребекка. ― Не осуджуй мене за те, що я вирішила, що ризик померти заради подруги набагато кращий, ніж ризик стати жертвою дрібного демона в Редвіллі! І то, ще якщо пощастить і Адлери допустять мене… Я завжди мріяла про небезпечні пригоди, Анно, ― проговорила Бек впевнено. ― Усе своє життя я жила в оточенні власного контролю із двома братами, помішаними на людській психології. А знаєш, що стається, коли все життя намагаєшся контролювати усе довкола? ― вона немовби спеціально зробила довгу паузу. ― В кінці кінців цей перемикач в голові ламається і все, побудоване з його участю протягом років, за декілька секунд зводиться нанівець. Вперше в житті я вирішила слідувати за емоціями. І я не шкодую. Так, сьогодні мені було до чортиків страшно. І так, сьогодні я могла загинути. Але це мій вибір і не тобі його осуджувати, Анно.

― Бек… ― шоковано прошепотіла Анна.

― Я знаю, ти відчуваєш, що повинна віддячити мені. І я навіть знаю, як ти це зробиш, ― всміхнулась Ребекка, а очі Анни одразу ж засяяли. ― Марта вміє управляти людським розумом так само, як твій батько. Потрібно, аби ти допомогла мені пробудити Нейта.