Глава 49. І з допомогою удачі знайдеш підказку ти.

Джеймі ішов якийсь час, не озираючись, хоча добре знав, що Лета слідує за ним. Він старався іти серед людей, сподіваючись, що таким чином вона не наважиться скористатися надшвидкістю і не наздожене його. Та щойно він вибрав неправильний поворот на безлюдну вулицю, дівчина моментально наздогнала його. Вирішивши припинити цю невдалу гру в «доганяли», Джеймі різко розвернувся і пробурчав:

― Вистачить іти за мною! Що незрозумілого було в тому, як я покинув будинок? Я хочу побути один!

― Джеймі!

Та хлопець вже повернувся, аби іти далі. Лета скористалась надшвидкістю і миттю опинилась перед ним. Джеймі важко вдихнув і прохрипів:

― Залиш мене наодинці, прошу, Лето.

Дівчина не зрушувала з місця. В її погляді читалась суміш строгості із невпевненістю.

― Чорт, я не мала дитина, щоб ти за мною ходила по п’ятах! ― прокричав хлопець.

Обійшовши її, Джеймі рушив далі.

― Хто тобі взагалі сказав, що я пішла за тобою через це?! ― прокричала Лета. Було помітно ― вона важко давала волю емоціям.

Джеймі зупинився.

― Я чув, що ти сказала Анні. Очевидно, що ти тут, аби приглянути за молодшим братом міс Уеллінг, ― останнє він проговорив із якоюсь вираженою огидою.

― Чорт, Джеймі! ― вилаялась Лета. ― Якби ти не нагадував мені сто разів в секунду, можливо, я б цілковито забула б про це!

― Авжеж! «Малюк Уеллінг», «Молодший Уеллінг»… ти вважаєш не інакше, ніж цей самозакоханий ідіот. Одного не розумію, якого біса ви з моєму сестрою сохнете за ним? Не потрібно старатись переконати мене в протилежному… я второпав, що ти пішла за мною, бо не захотіла залишатись там із ними…

― Джеймі, я не… ― почала було Лета.

Та в ту ж мить обличчя брата Анни змінилось миттєво. Воно наповнилось якоюсь неймовірною злістю, яку він стримував дуже довго і тільки зараз вона змогла прорватись назовні. Він розвів руками і, секунду завагавшись, проричав:

― Гадаєте, я зовсім сліпий, що не помічаю очевидного?! Думаєш, я не помітив, як ви шептались з моєю сестрою по дорозі сюди?! ― від цих слів Лета відчула, як холодніють кінчики пальців. ― Гадаєш, я не знав, що ви говорите про те, як найкраще приховати від мене це? Прошу дуже, Лето! Ти далі дивишся на мене з надією, що я нічого не знаю… та я знаю усе вже дуже давно! А ви… приховуєте правду, боячись банальної розмови… думаєте, що захищаєте… маячня це все! Вона мертва! Мама мертва! Клятий демон убив її… а ви далі продовжуєте вдавати, що все гаразд… ― Джеймі важко дихав, але не зупинявся. ― Я згадав усе… бабця Розалі навчила мене усьому. Я можу опиратись гіпнозу нашого татуся. Чорт візьми, я більше не той маленький Джеймі Уеллінг, якого потрібно оберігати від правди! Я… я заслуговую почути її з уст рідної сестри!

― Джеймі, ― Лета обережно підійшла ближче до хлопця. Він був на межі. ― Твоя сестра також втратила маму. Вона не знала, як правильно вчинити…

Натомість Джеймі просто пхикнув.

― Серйозно?! Ти захищаєш її після того, як вона назавжди відібрала у тебе шанс бути з тим, кого ти кохала все своє життя?

Лета поглянула хлопцеві в очі. Її вигляд здавався більш упевненим, ніж раніше.

― Так, ― проговорила вона чітко. ― Твоя сестра не винна. Вона бажає тобі лиш найкращого…

― Тоді ти просто дурочка, якщо так думаєш! ― випалив хлопець. ― Це все маячня, маячня! Чому вона веде себе так легковажно після смерті мами? Чому вона дозволяє собі сміятись від таких дурних речей? І при цьому «захищає мене»! Звичайно! Розповім йому через рік, коли йому буде вісімнадцять… бо тоді він вже точно буде достатньо дорослим, аби знати правду!

― Так, я дурочка, Джеймі! Я знаю! ― закричала Лета, схопивши хлопця за плечі. ― Я приїхала сюди, аби завадити возз’єднанню твоєї сестри з Джуліаном! Та в результаті я сама стала причиною цього. Мене ледь не вбили на тому складі! Це рішення далось мені непросто. Ба ні… я була готова поставити хрест на всьому й відмовитись… та тоді я замислилась про те, ким я буду, якщо не скористаюсь своїми силами, аби врятувати життя… навіть якщо це життя тієї, із якою у нас ніколи не було теплих взаємин! І я загинула б там, якби не ти… Джеймі, ти врятував мені життя на тому складі! Чуєш?! Саме тому я не вважаю тебе «малим Уеллінгом»! Бо, знаючи про все, ти до сих пір тримався, ти боровся, ти пристосувався до абсолютно нового світу!

Джеймі насупився, уважно вслухаючись в слова азіатки. На заході сонця його довгі чорні пасма густого волосся обвивали обличчя, створюючи йому надзвичайно харизматичний вигляд. Лета максимально прониклась тим, що говорила ― в її очах читалась щирість.

Вперше за довгий час вона дозволила собі відчувати те, що зберігалось в її душі уже довгий час без можливості проникнути назовні. Вони дивились один на одного якусь мить, насолоджуючись власними образами, насиченими яскраво-коричневими кольорами завдяки заходу сонця… Бруклін на фоні здавався звичайним, буденним ― люди спішили по справах, машини бібікали одна одній, намагаючись просунутись хоч на метр у пробці… і в ту ж мить між Летою і Джеймі виникло щось таке, що миттєво виокремило їх один для одного серед усього цього світу.

Їхні губи зімкнулись в пристрасному поцілунку. Худенька і низенька Лета в обіймах високого Джеймі, одягненого в об’ємне чорне худі, почувала себе найщасливішою дівчиною у світі… сонце виблискувало яскравими променями на вкороченій куртці-зефірці Лети і час від часу гралося з блискітками тіней на її очах. Тоді рука Джеймі ніжно обхопила тендітну щоку дівчини і світ для них обох неначе зупинився…